Експозиційна зала Третьяковської галереї з мозаїками Михайлівського собору. Фото: Спілка археологів України
Захід відбувся в межах спільного проєкту музею та Спілки археологів України.
Нещодавно в Національному музеї Ханенків представили інформаційно-просвітницький проєкт «Археологічна спадщина, вкрадена росією», присвячена унікальним археологічним знахідкам та музейним артефактам, які у різний час були незаконно вивезені до росії та знаходяться там досі.
Ініціатори проєкту ВГО «Спілка археологів України» наголошують, що культурна спадщина та об’єкти матеріальної культури різних часів відіграють фундаментальну й визначальну роль у формуванні національної ідентичності, збереженні традицій та цінностей.
«Питання привласнення, вивезення, викрадення, знищення українських культурних цінностей (зокрема археологічних знахідок) представниками росії залишається актуальним і в наші дні, коли з початком війни низка українських музеїв зазнали жахливих руйнувань та пограбувань з боку російських загарбників», — розповідає Євген Синиця, голова правління Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України»
Водночас він зауважив, що попри значну увагу до цієї теми з боку ЗМІ та окремих громадян, переважна більша частина нашого суспільства не усвідомлює що ці «пограбування» не окремі прикрі епізоди, а є наслідками та результатами системної багаторічної імперської політики держави агресорки, спрямованої на привласнення українських культурних цінностей.
Скарби «Литої Могили»
Вивезення археологічних цінностей з України розпочалося ще у XVIII столітті і тривало протягом всього періоду існування російської імперії та радянського союзу.
На підтвердження цієї тези відвідувачам заходу продемонстрували унікальні слайди з зображенням унікальних археологічних знахідок та артефактів, привласнених росією у різний час.
Російський військовий виносить експонати музею в Мелітополі. Фото: Спілка Археологів України
Варто згадати історію старовинних мозаїк XII століття із зображенням покровителя воїнів Дмитра Солунського, яка була окрасою Михайлівського золотоверхого монастиря у Києві. Після руйнування стародавньої святині радянською владою, мозаїки були вивезені до росії, де поповнили експозиції Третьяковської галереї у москві.
Золотий гребінь із зображенням сцени бою з кургану Солоха, що поблизу с. Велика Знам’янка Запорізької області, Україна. Кінець 5 — початок 4 ст. до н.е. Зберігається в Державному Ермітажі, Росія.
Золоті сережки VI ст. до н.е. з Ольвійського некрополя. Фото з сайту Спілки археологів України
Дослідники розповідають, що за розповсюдженою тогочасною практикою, їх вивезли для тимчасового показу до 750-річчя «Слова о полку Ігоревім» і відтоді вони досі залишаються там.
Схожа доля спіткала і скарб XII століття, знайдений поблизу Десятинної церкви. Нині він зберігається у Державному історичному музеї в росії.
Цінності Палацу Кочубеїв у Диканці, розграбовані та вивезені до росії більшовиками. Фото з відкритих джерел
Співробітниця Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», археологиня Анна Яненко розповідає, що така практика була досить розповсюдженою, особливо у радянський час. Чимало цінних артефактів, вилучених свого часу комуністичною владою з українських святинь, також поповнили експозиції багатьох російських музеїв.
«Час не змінює звички країни-загарбника. Прикладом тому є чергові нещодавні крадіжки — пограбовані росіянами колекції Мелітопольського, Маріупольського, Херсонського та інших музеїв», — з сумом констатує Анна.
Ці твори з музею Ханенків нині знаходяться у спецфондах ермітажу. Фото з колекції Олени Живкової
Тему втрати музейних цінностей продовжила мистецтвознавиця Олена Живкова, заступниця директора з наукової роботи Музею Ханенків. Тривалий час вона займається дослідженням втрачених у різний час творів західноєвропейського мистецтва з колекції музею.
Усі втрачені твори живопису дослідниця розділяє на декілька основних етапів:
— Розграбування та розподілення творів, евакуйованих подружжям Ханенків в Московський історичний музей у 1915 році.
— 1925 рік — незаконне утримання в Ермітажі 10 картин з колекції Василя Щавинського, які він заповів Музею Ханенків у Києві.
Картина з колекції Ханенків «Пейзаж в околицях Бове» вважається однією з перлин Ермітажу
— 20-30-ті — вилучення картин для продажу через «Держторг» та привласнення «залишків» державним Музеєм «Ермітаж».
— 1945-1960-ті привласнення творів, вивезених з музею та повернутих по закінченню Другої світової війни.
Інтер’єри музею Ханенків до та після Другої світової
Олена Живкова розповіла детально про кожен з цих періодів та про твори мистецтва, які були втрачені у цей час, продемонструвавши, як доказ архівні світлини музейної експозиції та документацію. Більшість з них, і на сьогодні зберігаються в Державному Ермітажі, а у джерелах їх походження часто не вказується, про їхню приналежність до Ханенківської колекції.
З особливою теплотою дослідниця також згадала тогочасного Директора музею Сергія Гілярова, який у буремні 30-ті роки докладав надзвичайних зусиль для збереження експозиції та повернення втрачених творів живопису.
Співробітникам Музею Ханенків вдалося дослідити долю багатьох втрачених картин та їх нинішнє місцезнаходження.
Також Олена Живкова наголосила, що попри складність проблема реституції музейних цінностей має і певні позитивні зрушення. Як приклад вона наводить відомий епізод з нещодавнім поверненням картини «Закохані» французького художника початку XVIII століття П’єра Луї Гудро, вивезеної під час нацистської окупації 1941 — 1943 років із Музею Ханенків.
Наприкінці заходу спікери наголосили, що повернення привласнених культурних цінностей має стати одним з ключових елементів компенсацій/репарацій росією після нашої Перемоги.
До теми: В музей Ханенків зі США повертається втрачений шедевр
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
