Майстриня із тамтамарескою. Фото надане Київським міським центром народної творчості-Співоче поле
Фестиваль тамтамарески та співаної поезії «Весняні портрети киянок» триватиме три дні.
Мешканці столиці мають змогу поринути у минуле та познайомитися з мистецьким проєктом, що присвячений відродженню київської тамтамарески.
Тамтамареска, або тло для фото (також називається дошкою для вирізання фото, переднім планом сюжету або зображенням, у яке ви вставляєте голову) — це велика дошка з намальованим зображенням, яка має один або кілька отворів, вирізаних у місцях, де люди можуть просунути своє обличчя через дошку для ефекту присутності. Отвір вирівнюється з областю на зображенні, що створює оптичну ілюзію обличчя людини як реальної частини сцени. Потім цю ілюзію фотографують.
Подібні знімки можна знайти в родинних архівах. Особливу популярність в Києві це мистецтво мало у воєнні та післявоєнні часи.
Авторка проєкту — художниця Київського міського центру народної творчості, народна майстриня Неоніла Бондар відтворила класичну форму тамтамарески, використовуючи мотиви українських народних костюмів та ретро-стиль.
«Традиція тамтамарески, цього маосового народного наївного мистецтва, почалася в часи, в які нас закохав фільм „За двома зайцями“. У ній втілювалася уява про яскраве, але недосяжне для більшості життя, — розповіла „Вечірньому Києву“ народна майстриня Неоніла Бондар. — Розквіт цього мистецтва припав на перехід мистецтва фотографії в маси. Коли на початку 20 століття фотографування в ательє перестало бути занадто дорогим і конкуренція серед київських фотографів підвищилась, почалась конкуренція інтерєр‘єрів, фонів. До створення цих фонів залучались звичайні маляри-богомази, а частіше самі фотографи малювали свій уявний яскравий світ».
Для своїх тамтамаресок Неоніла Бондар використала мотиви народних костюмів та уявних нарядів модниць 1940-50-х років.
«Автентичність моєї тамтамарески в тому, що весь масив робот я створила власноруч, використовуючи найпростіші фарби, які використовували напочатку століття, тканину, дерев’яні рамки, — поділилася майстриня. — Все робила „на око“. Так само, як і майстри наприкінці 19 — на початку 20-го століття. На нашому фестивалі будуть як ростові фігури, так і портретні рами. Впенена, дівчата, які завітають до нас знайдуть собі тамтамареску до душі».
У музичній програмі фестивалю — зустріч з українським бардом Анатолієм Рибіним та поетом і виконавцем Василем Радченком.
Фестиваль тамтамарески та співаної поезії «Весняні портрети киянок»
Коли: 8 березня з 13:00 до 15:00, 11 березня з 12:00 до 18:00, 12 березня з 12:00 до 18:00
Де: Співоче поле, вулиця Лаврська, 31
Вхід вільний
Історична довідка. Патент Куліджа.
Використання зображення на дошці, яке можна було тримати як передній план під підборіддям, було запатентовано американцем Кассіусом Марцеллом Куліджем у 1874 році.
Окрім Європи, особливого популярне дане мистецтво в Японії. Має назву 顔ハメ看板(Каохаме Канбан).
Обличчя персонажа вирізається з дошки, а той, кого потрібно сфотографувати, стає за дошку, висуває обличчя з вирізаного отвору і знімає сценку. Ззаду часто кріпиться табурет-сходинка, щоб нею могли користуватися навіть діти. При зйомці портретів людина, яку фотографують, обома руками тримає під підборіддям дошку з комічним малюнком.
В Японії ці витвори мистецтва в основному розміщувались у туристичних місцях та закладах відпочинку як предмети для фото на пам’ять, але є приклади їх встановлення й у місцях проведення заходів.
У столичному музеї проходить виставка, присвячена «залізній леді Ізраїлю» Голді Меїр.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
