Вулиця на честь видатного українського музиканта з’явилася на Чоколівці. Фото: На скрижалях
Ім’я цього геніального композитора увійшло в історію музики, як автора першої української симфонії та опери, основоположника жанру хорового концерту, однак відомостей про нього залишилося дуже мало.
З серпня минулого року Київрада підтримала перейменування понад 200 міських топонімів: вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Під дерусифікацію потрапила також вулиця Михайла Глінки в історичній місцевості Чоколівка у Солом’янському районі столиці.
Вона виникла ще на початку XX століття та мала назву Нововведенська, а з 1955 року була перейменована на честь основоположника російської композиторської школи, автора опер «Руслан і Людмила» та «Життя за царя».
Ініціативу перейменування вулиці на честь Максима Березовського — видатного українського композитора епохи бароко, підтримала більшість киян у застосунку «Київ цифровий».
На жаль, попри унікальне музичне обдарування, він мав надзвичайно коротку і трагічну долю, а до нашого часу жодних точних відомостей про нього, як і його правдивого портретного зображення не збереглося.
Майже всі нечисленні факти, на які спираються сучасні дослідники творчої спадщини композитора, походять з історичної повісті Нестора Кукольника, написаної майже через століття після смерті нашого героя.
Саме тому точна дата народження композитора, як й інші відомі факти його біографії, є досить суперечливими.
Максим Березовський почав співати у хорі з дитинства. Фото ілюстративне з відкритих джерел
Народився композитор у місті Глухові на Сумщині. З раннього дитинства проявив неабиякий хист до музики. Тому початкову музичну освіту Максим Березовський здобув у відомій співочій школі, яка була заснована у Глухові за ініціативи Гетьмана Данила Апостола. Учні за 2 роки навчання вивчали нотну грамоту, різні види хорового співу, гру на бандурі та на цимбалах.
Згодом талановитий юнак продовжив навчання у Київській духовній академії (нині Києво-Могилянська академія), де яскраво проявився музичний талант Березовського. Він мав від природи абсолютний слух та неабиякий композиторський дар. Саме у цей період Максим Березовський починає писати свої перші хорові концерти та музичні твори.
Уявний портрет композитора. Фото з відкритих джерел
Місто Глухів на Сіверщині подарувало світові Максима Березовського та Дмитра Бортнянського. Фото: Вікіпедія
Завдяки чудовим вокальним здібностям, Максим Березовський стає співаком придворної співочої капели у Петербурзі. Там він вчиться композиції у придворного капельмейстера Франческо Цопписа, досконально вивчаючи секрети майстерності італійської композиторської школи.
У цей же період юний п’ятнадцятирічний композитор пише цілий ряд хорових концертів, які завойовують широке визнання у публіки. Деякі його твори того періоду, що збереглися до нашого часу, вражають сучасних слухачів своєю дивовижною красою та досконалістю.
Навесні 1769 року Максим Березовський відправляється для навчання у Болонську Філармонійну Академію — найбільш престижний музичний заклад XVIII століття, де навчалися найкращі музиканти Європи того часу. Його однокурсником був відомий чеський композитор Йозеф Мислівечек, а курсом раніше вчився сам Вольфганг Амадей Моцарт.
Максим Березовський здобув освіту у Києво-Могилянській академії. Фото з відкритих джерел
Вчителем Максима Березовського в Академії став знаменитий Падре Джованні Баттіста Мартіні, який виховав цілу плеяду відомих музикантів того часу.
Навчання в Академії тривало 3 роки, і 15 травня 1771 року Максим Березовський з успіхом представляє свою екзаменаційну роботу з композиції, підписану Massimo Beresovski. Цей рукопис — є єдиним твором, написаним рукою самого композитора, який дійшов до наших часів та зберігається архівах Академії.
Після вдалих іспитів Максим Березовський одержує почесне звання Академіка музики — найбільш престижний музичний титул, який досить рідко присуджували у ті часи іноземним музикантам. Його ім’я викарбуване золотими літерами на мармуровій дошці на стіні Болонської музичної академії другим після Моцарта.
Музикознавці стверджують, що свої кращі твори Максим Березовський написав у Італії. До цього періоду належать інструментальні твори композитора, дві опери та симфонія до мажор.
Академія у Болон’ї, де вчився Максим Березовський. Фото: Вікіпедія
Падре Джованні Баттіста Мартіні — вчитель Максима Березовського. Фото: Вікіпедія
Кульмінацією його творчості стала Літургія Св. Іоана Златоустого, де композитор виступив новатором музичної форми, розділивши хоровий цикл на 7 частин. Цей твір є одним із найбільш популярних творів Російської Імперії кінця XVIII-XIX ст.
У 1773 році під час карнавалу в Ліворно відбувається прем’єра опери М. Березовського «Демофонт». Опера мала надзвичайний успіх. На жаль, партитура твору не збереглася, а до нашого часу дійшли лише 4 фрагменти, які свідчать про феноменальне композиторське обдарування автора.
Окрилений своїми світовими успіхами, композитор повертається у Петербург. Проте там на композитора чекали самі розчарування. Академік Музики, якому його професори передвіщали світову славу, а творами захоплювалися тисячі європейських слухачів, виявився просто непотрібним при дворі Імператриці Катерини II.
На відміну від своїх попередників, німкеня не була палкою прихильницею музики, тож, йому запропонували лише місце у співочій капелі без будь-якої посади та жодних перспектив у майбутньому.
Пам’ятник Максимові Березовському у Глухові. Фото з відкритих джерел
Дуже мало відомо про останній період життя і творчості композитора. Серед найбільш відомих творів останнього періоду — є неперевершений хоровий концерт «Не отвержи мене во время старості», який надовго випередив свій час. Це чи не єдиний твір композитора, який видався декілька разів впродовж ХІХ столітті та залишається надзвичайно популярним і сьогодні.
Змучений бідністю та глибоко розчарований композитор впадає у глибоку депресію, яка супроводжується ще і тяжкою недугою.
Композитор помер від лихоманки на початку квітня 1777 року, йому був лише 31 рік. Існує ще версія про самогубство Максима Березовського, проте вона не є документально підтвердженою.
Геніальне музичне обдарування та раптова смерть у розквіті творчих сил пов’язує долю Максима Березовського та Вольфганга Амадея Моцарта. Тому часто музикознавці називають Березовського «Українським Моцартом» та часто порівнюють із ним.
Декілька років тому партитури з творами композитора віднайшов Кирило Карабиць. Фото зі сторінки митця.
Фото зі сторінки Кирила Карабиця.
Проте, на відміну від свого австрійського колеги, творчість композитора залишається малодослідженою, чимало його музичних творів вважаються загубленими.
Завдяки кропіткій праці музикознавців, на сьогоднішні з європейських архівів вдалося розшифрувати деякі хорові та інструментальні твори композитора. Нещодавно було знайдено фрагменти XI симфонії Березовського, що означає, що межі його музичної спадщини ще до кінця не збагненні, багато творів не знайдені та залишаються не дослідженими повною мірою.
Лише у 1995 році вперше на державному рівні відзначався 250 річний ювілей від дня народження видатного композитора. Відбулися численні концерти присвячені його творчості, зроблено чималу кількість записів його музичних творів.
У 2020 році відзначили 270 річчя від дня народження композитора. Фото зі сторінки колективу «Київські солісти».
У 2016 році під орудою відомого диригента Кирила Карабиця у Національній філармонії вперше зазвучала Перша симфонія Березовського, ноти якої були знайдені в архівах Ватикану.
А у грудні 2020 року тріумфально повернулися ще дві невідомі симфонії Максима Березовського, віднайдені у Національному архіві Парижа та привезені в Україну Кирилом Карабицем з нагоди відзначення 275 річниці від дня народження композитора
Пам’ятник Максиму Березовському встановили у його рідному місті Глухові, вшанувавши пам’ять свого геніального земляка, який вперше в історії української музики поєднав у своїй творчості досвід західноєвропейської музичної культури з давніми традиціями українського хорового співу.
Довідка: У червні 2022 року в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
Нагадаємо, що у разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: вулиця на Троєщині одержала ім’я художниці-авангардистки Олександри Екстер
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
