Галина Севрук та її найвідоміша робота «Місто на семи пагорбах». Фото з особистого архіву художниці
Багатогранна творчість відомої мисткині, яка працювала у жанрах монументального живопису, скульптури та кераміці вважається яскравим явищем в українському мистецтві другої половини ХХ — початку XXI століття.
Нещодавно Київрада перейменувала низку міських топонімів, назви яких пов’язані з радянським союзом, російською федерацією та її сателітами. Нову назву одержала також вулиця Маршальська, що знаходиться в історичній місцевості Мишоловка Голосіївського району.
Вулиця виникла у середині минулого сторіччя та 1944 року мала назву Маршальська. Відповідно до висновку експертної комісії походження назви не встановлене. Ймовірно її назва походила від військового звання «маршал». Тож вулиця одержала нову назву на честь художниці — шістдесятниці Галини Севрук (1929-2022)
На думку мистецтвознавців, її постать є унікальною для української культури, а її монументальні твори зачаровують з першого погляду. Галина Севрук — неперевершена майстриня полив’яної кераміки, яка зображувала у своїх творах давню історію України, міфологію, формуючи національний дух.
Галина Севрук у 1950-х роках. Фото з особистого архіву мисткині.
Галина Сильвестрівна Севрук народилася 18 травня 1929 року у місті Самарканді (Узбекистан), де тоді у вимушеній еміграції, ще від 1920 року, перебувала її родина. Батько — Сильвестр Мартинович був архітектором, мати — Ірина Дмитрівна великою шанувальницею мистецтва.
Цікавим фактом з біографії художниці є те, що за материнською лінією вона є спадкоємицею видатної київської династії Григоровичів-Барських, що впродовж декількох поколінь подарувала нашому місту талановитих зодчих та підприємців та майстрів художньої порцеляни.
Одним з найяскравіших її представників є знаний майстер українського бароко Іван Григорович-Барський (1713-1791). Його старший брат Василь Григорович-Барський (1701-1747) також залишив вагомий слід в історії української культури. Завдяки культурологічним розвідкам і начеркам цього відомого історика та перекладача в Україні вперше дізналися про святі місця Європи, Азії та Африки, про особливості та винаходи іноземних зодчих.
Галина Севрук та Ганна Шарай. Фото: Національний музей українського народного та декоративного мистецтва
У 1930 році родина Галина Севрук повертається до України, де проживає спочатку у Харкові, а згодом повертається до Києва.
Дівчина закінчила у 1959 році художню школу при Київському державному художньому інституті, де здобула кваліфікацію майстрині живопису.
З 1960-х років Севрук шукала нових шляхів у мистецтві. Водночас поряд із творчими пошуками займалася самоосвітою: вивчала українську мову, історію України й українське мистецтво, читала літературний самвидав, твори заборонених українських письменників.
За спогадами художниці, великий вплив на її формування, як творчої особистості відіграла участь в Київському клубі творчої молоді, де вона товаришувала з іншими митцями-шестидесятниками, яких вважали нонконформістами, зокрема з Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Аллою Горською, Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Василем Стусом, Людмилою Семикіною та іншими діячами культури.
Галина Севрук (справа) з колегами у Софійській гончарній майстерні. Фото з архіву НЗ «Софія Київська»
Також Галина Севрук брала активну участь у проведенні заходів клубу, зокрема вечорів, присвяченим репресованим письменникам, акторам, художникам (Лесю Курбасу, Миколі Кулішу, Василю Симоненку). За цю діяльність художниця зазнавала утисків та переслідувань з боку КДБ.
Протягом 20 років її творів не приймали на художні виставки, не експонували в музеях, забороняли замовлення для розміщення в культосвітніх закладах. Деякі її монументальні роботи знищувалися.
Знищений радянською владою вітраж «Шевченко.мати». Фото з відкритих джерел
Наприклад, у 1964 році одразу після створення був зруйнований вітраж в Червоному корпусі Київського університету «Шевченко. Мати», обрамлений рядком поета «Возвеличу малих отих рабів німих». Створений за участі Галини Севрук у співпраці з іншими відомими митцями: Опанасом Заливахою, Аллою Горською, Людмилою Семикіною і Галиною Зубченко до 150-річчя Тараса Шевченка.
А вже у 1976 році під виглядом аварії трамвая на кінцевій зупинці на вулиці Льва Толстого була знищена монументальна стела «Дерево життя».
Велика частина її творчого життя була пов’язана з Софійським заповідником: майже 20 років Галина Сильвестрівна працювала в керамічній майстерні, яка була створена при Академії архітектури УРСР і розташовувалась на території заповідника. Тут вона створила свій перший керамічний твір — «Плач Ярославни».
Панно Галини Севрук прикрашає інтер’єр аптеки на Нивках. Фото: Slavych.Kyiv
Фото: Slavych.Kyiv
Фото: Slavych.Kyiv
Фото: Slavych.Kyiv
У творчому доробку Галини Севрук дві великі мозаїчні роботи років — «Лісова пісня» (1963) і «Лілея» (1964–1965), численні стели, оформлення інтер’єрів та екстер’єрів готелів, скульптурні образи давніх слов’янських богів, керамічні роботи на теми Київської Русі й козацької доби, твори живопису, портрети історичних постатей і сучасників, зокрема Дмитра Байди-Вишневецького, Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Михайла Брайчевського, Алли Горської, Івана Світличного та інших.
Однією з найвідоміших монументальних творів Галини Севрук є величезне панно «Місто на семи пагорбах», створене впродовж 1985-1987 років для фоє готелю «Турист» на Лівобережній. У 2020 році власник готелю його демонтував, що викликало значну реакцію серед представників мистецької спільноти.
Згодом дирекція НЗ «Софія Київська» запропонувала забрати унікальний витвір мистецтва, поповнивши фондову колекцію музею. Минулого року спільними зусиллями художників-реставраторів масштабне керамічне панно вдалося відновити та змонтувати у приміщенні Консисторії, яке нещодавно відкрили після реставрації.
На жаль, у середині лютого, за десять днів до початку війни заслужена художниця України Галина Севрук померла не побачивши повністю відновленого керамічного панно.
«Місто на семи пагорбах» урочисто відкрили 18 травня 2022 року, присвятивши цю подію до дня народження видатної мисткині.
Галина Севрук та співробітники НЗ «Софія Київська» обговорюють відновлення її керамічного панно. Фото: НЗ «Софія Київська»
Галина Севрук та директорка Неля Куковальська. Фото: НЗ «Софія Київська»
Фото: НЗ «Софія Київська»
За словами співробітників заповідника, унікальний витвір мистецтва, що талановито й самобутньо репрезентує знакові постаті стародавньої історії Києва, вже стало окрасою оглядових екскурсій Національного заповідника «Софія Київська».
Нагадаємо, що за останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Нові адреси Києва: вулиця на Троєщині одержала ім’я Олександри Екстер
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
