Взірцевий досвід: європейські держави переймають вагони для евакуації від Укрзалізниці, представлені в Києві.

У Києві 12 березня пройшла презентація вагонів Укрзалізниці, які протягом 4 років повномасштабної війни використовують для евакуації травмованих українців. Залізничники продемонстрували вагон-реанімацію, здатний розмістити 5 важко травмованих, і вагон для 10 поранених середньої важкості. У них є обладнання для проведення хірургічних операцій.

Суспільне поспілкувалося про особливості даних вагонів з УЗ, лікаркою, яка працює на евакуації, і військовим, якого три роки тому транспортували таким вагоном.

Очільник пасажирського сектору Укрзалізниці Олександр Шевченко повідомив Суспільному: ці поїзди з'явилися в УЗ ще у 2022 році — у березні того ж року зібрали перші поїзні состави.

На сьогодні в Україні функціонують 6 модернізованих вагонів-реанімацій, кожен з яких має змогу перевозити 5 важко травмованих.

Чиновник розповів про комплектацію таких вагонів — по суті, тут розташована повноцінна операційна кімната та мінілабораторія для забору аналізів у пацієнта, за потреби. Є кисневі установки, станції для переливання крові, а також усі прилади, необхідні для інтубації легень.

Евакуаційний вагон-реанімація Укрзалізниці, Київ, 12 березня 2026 року. Суспільне Новини/Ліля Гончарук

У перші дні вторгнення добровольці, медичні працівники з різних куточків України та інших держав створили цю технологію з нуля, не маючи жодних напрацювань, жодного світового досвіду, який можна було б використати. Адже востаннє евакуаційні медичні вагони, згідно зі словами Шевченка, функціонували під час Першої світової війни. Зараз УЗ має в наявності 70 медичних вагонів.

На початку великої війни до цього процесу приєдналися 20 волонтерів з "Лікарів без кордонів", які ще організовували евакуацію поранених з Маріуполя Донецької області, поки це було можливо.

Евакуаційний вагон Укрзалізниці, Київ, 12 березня 2026 року. Суспільне Новини/Ліля Гончарук

Зараз же медики на евакуації представляють абсолютно різні регіони, а за ці 4 роки долучалися і люди з інших країн.

"Я пам'ятаю медиків зі Швеції, Бельгії, Швейцарії, тобто з абсолютно різних держав. Молоді чоловіки та жінки приїжджали, щоб поділитися досвідом, допомогти як волонтери. Зараз це більш професійна, налагоджена процедура, в якій найкращі лікарі й анестезіологи України допомагають врятувати життя", — додав Шевченко.

Евакуаційні вагони регулярно курсують з прифронтових областей, доставляючи поранених до стабілізаційних пунктів, а звідти — до лікарень великих обласних центрів. Маршрути розробляють залізничники.

"Ми не оприлюднюємо маршрути зі зрозумілих причин, не розголошуємо місця посадки та висадки. Ці поїзди рухаються за спеціальним графіком під контролем диспетчера. Для нас це один з пріоритетних стратегічних видів перевезень", — зазначає Олександр Шевченко.

Евакуаційний поїзд, за його словами, — бажана ціль для армії РФ. Теоретично він може бути атакований з повітря. З цією метою персонал поїзда розробив алгоритм дій у випадку нападу: ліжка тут обладнані коліщатками, тому, в разі потреби, команда може за короткий час перемістити людей разом з апаратурою в безпечне місце.

Евакуаційний вагон Укрзалізниці, Київ, 12 березня 2026 року. Суспільне Новини/Ліля Гончарук

Весь цей досвід, як зазначає Шевченко, демонструє винахідливість українців, його переймають професіонали з інших країн:

"Зараз ми маємо практику, якій слідують держави Європи. До нас приїздять — нещодавно були норвежці на зустрічі, які займалися, по суті, запозиченням цього досвіду. Тому ми з радістю обмінюємося тою інформацією, що точно не зашкодить нашим планам, в межах безпеки".

Посадовець УЗ підкреслив, що якщо на початковому етапі вторгнення до медичної евакуації залізницею активно залучали волонтерів, то наразі держава, а саме Командування медичних сил ЗСУ, взяла це під свій контроль.

Евакуаційний вагон Укрзалізниці, Київ, 12 березня 2026 року. Суспільне Новини/Ліля Гончарук

Командувач медичних сил ЗСУ Анатолій Казмірчук підкреслив, що на початку повномасштабної агресії Росії стало очевидно, що Збройні сили не здатні оперативно і швидко забезпечити необхідну медичну допомогу пораненим через відсутність ефективного засобу для евакуації. З цієї причини першочерговим завданням стала організація лікувально-евакуаційних заходів. За підтримкою звернулися до залізничників, спільно з ними та волонтерами було налагоджено транспортування поранених бійців залізницею з прифронтової зони.

"Важливо своєчасно доправити пораненого на етап спеціалізованої допомоги, це допоможе зберегти йому життя і в подальшому вчасно провести необхідне реабілітаційне лікування", — наголосив командир.

Казмірчук додав, що з огляду на інтенсивне використання евакуаційних засобів, виникає потреба в їх оновленні та модернізації, зокрема, необхідне нове медичне обладнання, належна інфраструктура, сучасні енергозберігаючі технології.

Ольга Ласточкіна — лікарка-анестезіологиня, ординатор медичної служби відділення евакуації залізничним транспортом. Раніше вона працювала цивільною анестезіологинею, але з початком війни її залучили через потребу розширення медичної служби. Вона розповіла Суспільному про ненормований графік, про те, що особисто вона не здійснювала оперативних втручань на борту поїздів, і що евакуаційні потяги, хоч і не наближаються впритул до "нуля", але під'їжджають максимально близько до вокзалів, звідки можна забрати пацієнтів машинами швидкої допомоги.

"З технічної точки зору працювати складніше [порівняно з цивільними лікарнями], оскільки ти знаходишся в постійному русі і є маніпуляції, що вимагають чітких дій, особливо руками. Але ти справляєшся, адаптуєшся до умов і коливань. За необхідності можна попросити машиніста трохи зменшити швидкість, якщо в цьому є реальна потреба", — розповідає Ольга.

Ольга Ласточкіна — лікарка-анестезіологиня, ординатор медичної служби відділення евакуації залізничним транспортом. Суспільне Новини/Ліля Гончарук

Один з поранених бійців, якого транспортували евакуаційним поїздом, — Дмитро Ленартович, актор театру та кіно, заслужений артист України та офіцер ЗСУ. Він отримав поранення в Соледарі у 2023 році, коли доставляв бойові комплекти побратимам і потрапив під інтенсивний обстріл.

"Я знаходився в бронетранспортері, на броні. І їхав, відстрілюючись у вічко. Ми підірвалися на міні та ще й був дуже потужний приліт з ВОПаВзводний опорний пункт. У мене була акубаротравма, уламки та осколки позалітали, я був поранений. На щастя, там були лікарі", — розповідає Дмитро.

Медики його врятували, однак бійців взяли в оточення, тому не було можливості вивезти пораненого в Краматорськ, і вони поїхали через Бахмут, де Ленартовича та інших бійців "сортували" — на тих, хто виживе і ні.

"А я в такому стані видав звук: "И-и-и-и". Він сказав: "Цей виживе, відправляйте його в Краматорськ". І мене вивезли до Краматорська. Звідти до Дніпра, в лікарню Мечникова, а вже звідти — цим евакуаційним вагоном. Отже, цей потяг також врятував моє життя".

Ленартович також розповів Суспільному, що персонал евакуаційних поїздів уже знає, на яких ділянках чи поворотах вагон трясе найбільше, тому вони перечікують ці моменти, а потім продовжують маніпуляції з пораненими.