“Друга Ріка” застерігає: не губіть зв’язок, це надмірна ціна.

"Друга Ріка" застерігає: не губіть зв'язок, це надмірна ціна. 2

Десь між фазою «я — безкомпромісний бунтівник» і моментом, коли твій плейлист для галасливих тусовок тихо трансформується у музичний супровід для тихого вечора, приходить одне не дуже приємне, проте корисне прозріння. Ти — звичайна особа. Зі своїми фобіями, шкідливими звичками та вантажем, який тактовно прийнято іменувати «життєвим досвідом», повідомляє Ukr.Media.

Здається, Валерій Харчишин вирішив зробити з цього усвідомлення нову композицію.

Я переглядаю звістки про те, що «Друга Ріка» видала сингл «МИ» напередодні свого 30-річного ювілею, і ловлю себе на скептичній усмішці. Три десятиліття гурту. За цей час виросло покоління, яке вже встигло зневіритися в ідеалах і знову їх відшукати. Харчишин стверджує, що в новому треку спробував відверто проговорити саме цей шлях змужніння — від юнацького неприйняття всього до визнання власних вад. І знаєте, в цьому є певна лікувальна розсудливість. Коли соліст рок-колективу не прагне вдавати з себе містичного генія, а безтурботно констатує, що так само вирішує власні проблеми, як і всі інші, це викликає значно більше довіри.

Найбільш цікаве починається там, де завершується автобіографія. Трек, який замислювався як особиста рефлексія, раптово перетворився на оповідь про «нас». Гурт опирається на рядки Симоненка: «У кожного «Я» є своє ім'я». Ідея, начебто, очевидна: ми не сукупність однакових елементів, ми — різні світи. Однак музиканти роблять дуже влучне спостереження, яке влучає в нерв часу: нам усім зараз вкрай не вистачає поняття «МИ».

У парах, які розпадаються через втому, в сім’ях, у соціумі в цілому. Ми настільки захопилися зведенням неприступних персональних меж і вирощуванням своєї винятковості, що якось втратили з поля зору очевидну річ: губити одне одного — це занадто велика розплата. Сила не в тому, щоб розчинитися в сірій масі, а в тому, щоб уміти знаходити спільну мову і ставати цим самим «ми», коли насувається шторм.

Харчишин зізнається, що свідомо творив пісню так, щоб уявити, як десять тисяч людей у київському Палаці спорту разом виспівують «Ми є ми». Ця візуалізація могла б здатися просто гарною музичною романтикою, якби не наші реалії.

Поділитися

Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.

⚡ Пульс читачів

Ви вже готові обміняти свою залізобетонну незалежність на складне, але спільне «Ми»?

Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.

👇 Натисніть на один з варіантів нижче

🫂 Ми — банда! 💅 Я — пуп Землі 🫠 Неврози не пускають

📊 Карта думок

🫂 Ми — банда! 0% 💅 Я — пуп Землі 0% 🫠 Неврози не пускають 0% 💡

Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим!

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *