Внутрішньо переміщена особа з Києва, Тетяна Артюхова, переїхала до Вінницької області після початку широкомасштабного вторгнення РФ. Раніше пані працювала на гідроелектростанції, але вимушена релокація до міста Бар спонукала її до освоєння нової діяльності. Тетяна навчилася створювати оздоби власноруч і трансформувала захоплення на улюблену роботу.
Про те, як майстриня виготовляє оригінальні сережки та як це допомагає їй реабілітуватися після переїзду — у матеріалі Суспільного.
Брошки, сережки та інші коштовності Тетяна Артюхова виготовляє з різних матеріалів. Суспільному розповіла, що застосовує тканину, фетрщільний нетканий матеріал, виготовлений шляхом валяння вовняних, пухових (кролика, кіз) або синтетичних волокон, п’яльцяспеціальний інструмент для вишивання у вигляді рамки (округлої, еліпсоїдної або квадратної), призначений для натягу та фіксації тканини чи канви, голки та нитки, а також бісер, блискітки й намистинки.
"Аби було комфортно вишивати, я натягую відразу на пʼяльця, оскільки елементи дуже мініатюрні. Я на фетрі буду шити, намистини візьму, канітельтонка металева нитка, закручена у щільну спіраль, що нагадує пружину, яка використовується для гаптування (вишивки), оздоблення одягу, створення прикрас та ялинкових іграшок, ронделя кристалипласкі, злегка приплюснуті з боків намистини, що мають гранену або гладку поверхню та наскрізний отвір, паєтки, бісер. Я повторюю ось цю частину крильця", — повідомила майстриня.
Тетяна Артюхова працює над оздобами. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Процес творення прикрас нескладний — основне тут уява, пояснила Тетяна Артюхова. Найбільше часу витрачає на вибір і поєднання різних елементів у гармонійний виріб.
"Ось у мене є така сорочка і у неї є такий цікавий візерунок. Під нього хочу прикрасу: ось колір рожевий, і я обираю рожевий камінь. Потім ось такий типу кулон, і починаю накидати туди різні намистинки, тут додала блакитних камінчиків. Я висипаю все з пакета і вибираю, які камінчики, намистинки, паєтки, стразові ланцюжки. Головне у цьому процесі приступити до вишивки, бо я так можу обирати бусинки по 6-8 годин".
Одна з прикрас, яку виготовила майстриня. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Вимушений переїзд на Вінниччину став поштовхом змінити не тільки місце проживання, а й професію. Шити одяг і створювати коштовності Тетяна Артюхова почала після початку широкомасштабного вторгнення, коли переїхала з Києва. До цього працювала на гідроелектростанції. У Барі роботи за фахом знайти не вдалося.
"Це стратегічний об’єкт нашої енергетики. З реконструкції гідрогенераторного та електротехнічного високовольтного обладнання. Ми модернізували наші гідроелектростанції України. Працювала з 2012 року", — розповіла про роботу на ГЕС Тетяна.
Майстриня Тетяна Артюхова. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Після переїзду на Вінниччину, спершу навчалася вишивати сережки за онлайн-курсами, згодом придбала повноцінне навчання. За три роки освоїла понад 30 різних технік.
"Основних базових вишивок близько 20, а потім вже є більш розширені техніки: вишивка бісером, канітель, склярусомце довгасті скляні трубочки (циліндри) з отвором для нитки, різновид бісеру, що використовується для вишивки, оздоблення одягу, створення біжутерії та декору, намистинами, трунцал, як плетіння робити, як гладдю вишивати ниткою. Я люблю більше працювати з голкою. Це підвіски, брошки, сережки, браслети".
Різноманітні прикраси, які виготовила мисткиня із Вінницької області. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Майстриня зазначила, що зараз відчуває себе щасливою, оскільки змогла реалізувати дитячу мрію — стати дизайнеркою. Планів багато, але головне — і надалі розвиватися у цій галузі. Зокрема, нещодавно Тетяна освоїла кутюрну вишивку на одязі — це ручне оздоблення виробів високої моди.
"Я хочу пробувати вишивати на одязі, а з часом коли я натренуюся на побутовому одязі блузках, джинсах, хочу створювати ніжні повітряні сукні, розшиті в ручну".
Сережки та брошки, які зробила Тетяна. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Після переїзду створення прикрас стало своєрідною терапією, пояснила пані. Це заняття допомогло впоратися з емоційною напругою та пережитим потрясінням. Тепер ділиться цим досвідом з іншими: проводить майстер-класи для ВПО, щоб допомогти й іншим емоційно відновитися.