Алфьоров: Українцям необхідно прискіпливо розміщувати власні ідентифікаційні знаки та зводити непорушний рубіж пам’яті
Столична влада має намір спорудити фонтан на місці знесеного монумента Леніну на перехресті Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка, однак дане рішення викликало палку реакцію серед експертів. Керівник Українського інституту національної пам’яті, офіцер запасу та історик Олександр Алфьоров назвав такий хід «ризикованим» та «легковажним». Про це інформує «Главком», посилаючись на повідомлення голови УІНП у Facebook.
Олександр Алфьоров підкреслив, що Київ, як головне місто держави, яка веде кровопролитну війну, не може дозволити собі ідеологічний нейтралітет. На його погляд, встановлення фонтану в такому знаковому місці – це намагання ухилитися від відповідальності, в той час, як українцям потрібно особливо пильно та ретельно визначати власні орієнтири ідентичності та будувати міцний мур пам’яті та меморіалізації.
«Фонтан – це ніби перейменувати вулицю Леніна на Абрикосову. Щось безбарвне: мовляв, згодом прийде інша влада, навіщо морочитися? Таким чином виникають «сірі зони», а усвідомлення молодого покоління залишається без орієнтирів», – зауважив історик.
Алфьоров додав, що «серце України» не може бути заповнене архітектурною невиразністю, котра в нинішніх обставинах рівносильна поблажливості до окупанта, який прагне бачити Україну «безмовною та сірою».
Очільник УІНП впевнений, що локація повинна нести глибокий державницький зміст. Він запропонував перетворити бульвар Шевченка на цілісний меморіальний комплекс, присвячений Епосі Незалежності 1917–1920 років:
- На місці Леніна (Бессарабка) – звести пам’ятник гетьману Павлу Скоропадському.
- На іншому кінці бульвару (замість Щорса) – монумент Симону Петлюрі.
- У центрі ансамблю – вже існуючий пам’ятник Михайлу Грушевському.
За словами Алфьорова, такий ансамбль бездоганно вписався б у стратегію національної ідентичності, однак остаточне рішення має прийматися через публічну дискусію та відкритий конкурс.
«Як uолова експертної групи з дерусифікації в Києві – мені цей крок незрозумілий, оскільки не узгоджується зі стратегією перейменувань у Києві, де, як я вважав, ми були одним із лідерів в Україні. Як киянин у п’ятому поколінні – вважаю це рішення незвичайним: моє vісто має славетну історію. Як uолова Українського інституту національної пам’яті – вважаю це рішення небезпечним», – додав історик.
Варто згадати, що ідея з фонтаном замість ідейного пам’ятника вже викликала хвилю критики й від інших впливових осіб. Громадські діячі, митці та військові наголошують, що стирання пам’яті про «Ленінопад» 2013 року шляхом створення зони відпочинку є хибою, котра знецінює боротьбу українців за власну минувшину.