Юрист Мицик стверджує, що правоохоронна система часто керується громадським розголосом, а не законом
Реакція поліції під час терористичного акту в столиці 18 квітня 2026 року виявила глибоку проблему українського законодавства: правоохоронці часто сумніваються, чи використовувати зброю через побоювання опинитися за ґратами. Про це повідомив адвокат Олег Мицик, коментуючи дії силовиків під час екстреної події, повідомляє «Главком».
Роз’яснюючи повідомлення про те, що правоохоронці ймовірно могли покинути місце інциденту, Мицик зауважив: «Якщо втекли та залишили поранену дитину – дія надзвичайно осудлива та має бути оцінена з точки зору кримінального права». Однак основну увагу юрист акцентував на тому, чому поліція часто показує нерішучість.
Згідно зі словами адвоката, головна проблема полягає в тому, як держава оцінює дії правоохоронців «після факту». «Рішення про застосування зброї поліцейський чи військовослужбовець в Україні приймає миттєво, але живе з його наслідками багато років», – підкреслює він.
Мицик навів два гучні приклади, які, на його погляд, демотивують силові структури.
Випадок Колмогорова (2014 рік)
Юрист згадав, що ситуація відбулася в районі бойових дій на блокпосту поблизу Маріуполя.
«Нічний час, авто прямує до моря, не реагує на вимоги військових та, згідно з матеріалами справи, подає світлові сигнали в напрямку узбережжя (в море), після попереджувальних дій відкривається вогонь, в автомобілі гине пасажирка, далі держава кваліфікує це як навмисне вбивство, суд першої інстанції присуджує 13 років позбавлення волі, при тому, що стріляли декілька військових, але відповідальність фактично лягає на одного», – нагадує обставини випадку адвокат.
Через роки в касації вирок був анульований, а Колмогорова звільнили безпосередньо в залі суду. «Тобто особа в умовах бойової обстановки спочатку отримує 13 років за навмисне вбивство, а потім держава визнає, що не здатна це довести», – акцентує адвокат.
Інцидент з патрульним у Дніпрі (2023 рік)
Інша подія, про яку нагадав адвокат, сталася у 2025 році у Дніпрі, коли звичайна перевірка автомобіля патрульними за декілька хвилин перетворилася на конфлікт. Керманич автівки, яку зупинили копи, поводився агресивно, почав чинити активний опір, а згодом застосував силу до поліцейських. Фактично стався напад на жінку-поліцейську, нападник зламав їй ніс, завдав інші ушкодження. Напарник поліцейської застосував табельну зброю, внаслідок чого нападник помер. «Далі юридична кваліфікація знову максимально сувора – навмисне вбивство плюс перевищення влади, справа розглядається в суді, запобіжні заходи змінюються, проте остаточного рішення немає вже тривалий час, при тому, що сам факт нападу та насильства щодо поліцейських ніким не заперечується», – зауважує адвокат.
На думку Мицика, в обох випадках ситуація ідентична, людина діє в умовах небезпеки, часто в стресовому стані, в умовах, де зволікання може коштувати життя, але після цього її дії роками аналізуються в кримінальному процесі, причому з найважчою початковою кваліфікацією. Питання тут навіть не до конкретних судів чи слідчих, проблема глибша, вважає він.
Адвокат підкреслює, що в українському законодавстві формально існують інститути необхідної оборони, крайньої необхідності, уявної оборони, застосування сили правоохоронцями, але фактично відсутня чітка, передбачувана межа, де завершується правомірна дія та починається злочин, а кожен випадок оцінюється постфактум, в інших умовах, іншими людьми та часто через призму результату, а не ситуації, в якій приймалося рішення.
Мицик вважає, що правоохоронна система часто діє, зважаючи на громадський розголос, а не на закон. «Це популізм у діях правоохоронної системи, коли відразу після інциденту виникає потреба оперативно відреагувати… і, по суті, вгадати очікування громади. У таких умовах первинна кваліфікація часто формується з огляду на те,«як це виглядатиме» та куди в цей момент «віє вітер» громадської думки», – зауважує Олег Мицик.
На думку юриста, доки межа між необхідною обороною та злочином не буде чітко визначена, правоохоронці будуть діяти під впливом страху перед ув’язненням.
«Хтось вагається там, де необхідно діяти негайно, хтось діє і потім роками доводить, що не є злочинцем», – підсумував адвокат.
Нагадаємо, стрілець, який вчинив теракт у Києві та холоднокровно вбив шістьох людей, спочатку посварився із сусідом та вистрілив у нього з травматичного пістолета.
Раніше генерал поліції Євгеній Жуков подав у відставку з посади начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Рішення про відставку було прийнято після скандалу з патрульними поліцейськими, які прибули на місце теракту в Києві, але втекли після пострілів.
Також Нацполіція ініціювала службове розслідування щодо дій поліцейських під час теракту в Києві. На період перевірки двох партульних відсторонено від виконання службових обов’язків. За фактом неналежного виконання службових обов’язків працівниками поліції під час теракту у столиці відкрито кримінальне провадження.
Напередодні в мережу потрапило відео, на якому зафіксована бездіяльність двох працівників поліції, які не вжили заходів для знешкодження нападника. Правоохоронці, які прибули на виклик, покинули місце інциденту одразу після перших пострілів. У коментарях під дописом в мережі користувачі зазначали, що через дії поліцейських цивільні особи залишилися без захисту. Зокрема, дитина була змушена рятуватися від вогню самостійно, а одному з дорослих чоловіків врятуватися не вдалося.
Як відомо, 18 квітня у Голосіївському районі столиці 58-річний уродженець Москви відкрив стрілянину по людях, після чого забарикадувався у приміщенні супермаркету та утримував заручників. Одночасно виникла пожежа у квартирі, де був зареєстрований нападник. На місце оперативно прибув прокурор міста Києва. У ході штурму спецпідрозділом КОРД стрільця було ліквідовано.