На початку грудневого періоду 2025 року стало відомо про призначення художниці Алевтини Кахідзе на посаду очільниці Київського державного художнього ліцею імені Тараса Шевченка. Тоді це рішення спровокувало дебати у колі батьківської спільноти. Його також обговорювали у Міністерстві культури, зауваживши, що установа "дотримується виваженого підходу та гарантує прозорість будь-яких ймовірних змін виключно в рамках існуючого законодавства".
Відтоді сплило п'ять місяців діяльності, ліцеїсти готуються до фінального дзвоника та до вступу до освітніх установ, стартувала нова приймальна кампанія. Але що змінилося за цей час?
В інтерв'ю Суспільне Культура Алевтина Кахідзе розповідає про власні перші місяці праці, труднощі та задуми.
Алевтина Кахідзе на подвір’ї Київського державного художнього ліцею імені Тараса Шевченка. Надано Алевтиною Кахідзе
Ти стала очільницею у грудні. Тоді ти говорила: "Якщо ти критикуєш систему, то слід спробувати щось змінити".
Це правда! Наша державна мистецька освіта не надає вдосталь умінь, аби реалізуватися як митець.
Я завершила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, проте мені було потрібно ще десь навчатися, подібно до моїх українських колег. Це потребувало часу, і деякі прогалини в освіті досі не ліквідовані. Тому, коли мені запропонували стати директоркою, я дала згоду, оскільки бажала, щоб ліцей був місцем, де мистецтво стає професією. Хоча мої друзі відраджували, промовляючи: "Ти вже не будеш художницею – загрузнеш у паперах. Не роби цього!".
Про які ж саме прогалини йдеться?
Сучасний митець — це управлінець власних ідей. Для досягнення успіху в професії потрібне відчуття міжнародного контексту, розуміння правил ринку, знання авторських прав, навичок комунікації та публічної взаємодії, здатність працювати в сучасних медіа, таких як фото-, відео-, анімація, перформанс, текст. Ти можеш сказати, що після ліцею в них буде час ще повчитися. Але ж не зайвим буде вийти з ліцею з особистим портфоліо, в якому вже буде декілька "дорослих" робіт.
Що тобі вже вдалося за цей період зробити?
Можливо, небагато. Проте я не сподівалася, що розпочну з розбудови в ліцеї системи безпеки на всіх рівнях: психологічному — був відсутній практичний психолог; фізичному — не було медсестри; правової безпеки — вакансія юриста була не зайнятою. Я не могла спокійно спати, бо як так сталося, що в ліцеї на 230 дітей немає медсестри? На даний момент такі фахівці є, тому можна будувати решту процесів більш впевнено.
Алевтина Кахідзе у просторі Київського державного художнього ліцею імені Тараса Шевченка. Олександр Чекменьов/Надано Алевтиною Кахідзе
Що ти плануєш реалізувати та змінити в наступному році?
Заповнюю вакансії для викладачів та вчителів — частина педагогічного колективу буде новою.
Ну, і ліцей не повинен існувати тільки на державний кошторис. Тих 40 мільйонів, які дає держава, нам недостатньо. Грошей не вистачає на все, куди не подивитися: відсутній безперебійний інтернет і система живлення під час відключень електроенергії, в гуртожитку старі ліжка, а куби, на яких ставлять постановки, розвалюються. Але найбільше мені болить те, що немає просторів, де б учням і ученицям було б комфортно. Є тільки коридори з офісними столами, які подарували колись.
Якщо в ліцеї щось ламається, в бюджеті не передбачено грошей, тому необхідно робити запит у міністерство. Прорив труби опалення цієї зими став моїм першим випробуванням, яке я пройшла. Інакше могло б і не бути очного навчання в ліцеї.
Отже, пошук донорів і меценатів, грантової підтримки, а також дієва опікунська рада мають суттєво змінити ліцей. А ще ліцей сам може заробляти кошти!
Яким чином ліцей може заробляти кошти?
Міністерство як засновник закладу передбачило таку можливість у його статуті. Наприклад, ми можемо скласти перелік платних послуг — статут ліцею це не забороняє. Якщо навчати дітей рисунку за гроші ми не можемо, то продавати заходи для дорослих у вихідні та на канікулах — так. Тому я собі уявляю лекції, які читають у нас випускники ліцею, такі як Нікіта Кадан або Тіберій Сільваші.
В ліцеї є площі для оренди, які можна було б використати — наприклад, під крамницю художніх матеріалів. Ліцеїсти просять про таку художню лавку — вона, до речі, була раніше. Просять про автомат із солодощами.
Для дітей всього Києва ми можемо зробити якісь незвичайні платні гуртки, такі як робота з даними супутників або щось подібне. Перед самим вторгненням я була залучена в такі заняття для дітей.
На все може забракнути, тому це має запрацювати, щоб був певний результат. Без команди в ліцеї це не вийде, отже я поки в процесі.
Мені було приємно, що в нещодавньому відрядженні у Венеції мені зустрілися люди, які з підтримкою казали: "Дай мені частину роботи в ліцеї". Отож я готова нарешті роздавати завдання.
Алевтина Кахідзе у просторі Київського державного художнього ліцею імені Тараса Шевченка. Олександр Чекменьов/Надано Алевтиною Кахідзе
Як ти розв’язала конфлікт із батьками? Який зараз є зворотний зв’язок між студентами, батьками та самим ліцеєм?
Ох, цей викладацько-вчительсько-батьківський конфлікт досі триває. Частина батьків стурбовані — мовляв, академічний рисунок буде скорочений або навіть скасований. Проте їм не варто хвилюватися.
Освітні програми для всіх, хто вступили в ліцей до 2025 року, не будуть змінені. А от для набору в п'яті класи 2026 року в грудні минулого року був затверджений Стандарт початкової спеціалізованої художньої освіти — документ, який буде визначати вимоги до результатів навчання в мистецьких ліцеях із 1 вересня 2026 року. Як на мене, це революційний документ! В ньому так багато, що мені імпонує: "Учні мають вміти створювати художні проєкти із використанням цифрових ресурсів" або "Визнає право митця на індивідуальність та самобутність, що може виходити за межі традиції". Це стандарт саме про поєднання академічної школи та сучасних медіа. І маю власний досвід, як академічна освіта допомагає мені працювати в роботі над сучасними проєктами. Наприклад, моя залученість у документально-анімаційному фільмі "Синій светр із жовтою діркою" режисерки Тетяни Ходаківської. Без знання, як побудовано тіло людини, щоб створювати рух, і м'язів обличчя, щоб передати емоції, я б не могла стати художнім директором фільму. До речі, я планую позувати нашим випускникам — в ліцеї не вистачає натурників.
Зараз триває набір студентів на вступ: чи щось змінилося в цьому напрямі в плані потреб для вступу? Як ви з цим працюєте?
У ліцеї останні роки недобір, і я не буду тримати це в таємниці. Моя мета — виконати план на навчальний 2026–2027 рік. Саме через війну це складно. І ще важливе: вступна кампанія ліцею єднає мене з працівниками, навіть із тими, які пишуть на мене колективні скарги. Так от, ми погодили пілотний проєкт виїзного іспиту в Запоріжжя. В ліцеї є безкоштовний гуртожиток для дітей для тих, хто з областей, є повноцінне укриття і стипендія для старших класів. Отож для дітей, які живуть біля фронту, ліцей може стати безпечнішим домом.
Вітражі у холі Київського державного художнього ліцею імені Тараса Шевченка, авторка Наталія Карєва-Готьє, викладачка мистецького фаху в ліцеї. Надано Алевтиною Кахідзе
А що відбувається з випускниками ліцею? Який їхній подальший шлях і чи може ліцей їм допомогти в цьому?
В ліцеї завжди вважалося, що випускники мають йти після ліцею в НАОМА, яку я закінчила і потім критикувала. Хоча це не єдиний мистецький виш в Україні, який вони можуть обрати. Тому я планую дослідити дані останніх років, аби зрозуміти повну картину.
Паралельно, планую осінню поїздку з 20 ліцеїстами у Вищу школу Святого Назарія в Нанті у Франції. Є домовленість, що викладачі школи дадуть майстеркласи нашим ліцеїстам протягом двох днів. І я вже знайшла в цьому місті українські ГО, які обіцяють допомогу з перекладом та житлом. Лишається знайти кошти на транспорт. В ліцеї була практика поїздок, де витрати лягали на плечі батьків, а це значить не кожен ліцеїст і не кожна ліцеїстка могли поїхати. Отож такі поїздки мають дати уявлення про можливості та рівень культури поза Україною.
Є ще ідея, щоб спільнота випускників ліцею мала тісний контакт із нами. Ліцей, а тоді РСХШ закінчили найважливіші художники країни. Дам тобі десять імен, хто тут вчилися, будеш вражена: Подерв'янський, Сільваші, Кадирова, Кадан, Хоменко, Керестей, Базак, Савадов, Ройтбурд, Гнилицька…
Я не можу не запитати про те, хто викладає в ліцеї. Чи є потреба у викладачах і чи плануєш ти залучати митців, критиків та кураторів з поля сучасного мистецтва?
Потреба у нових викладачах є, хоча в ліцеї вже працюють молоді викладачі. Але вік не є визначальним.
Горош Ганна Михайлівна викладає в ліцеї близько 40 років. "Терпіла нас, ізвергів малих, пані Гораш", — писав про неї Давід Чичкан в особистому листуванні.
Відділенням декоративно-ужиткового мистецтва керують Бобков Іван і Вікторія Дромарецька, і рівень їхньої майстерні мені дуже подобається.
Грановська Владислава три роки тому закінчила Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв, викладає в ліцеї всесвітню історію мистецтва. Нещодавно в неї був відкритий урок "Жінки у мистецтві" — це було про фемінізм.
А щодо до напрямів сучасного мистецтва в освітньому процесі: зміни в бік сучасності все одно відбудуться, тому що неможливо проігнорувати нещодавно затверджений стандарт. З іншого боку, будь-які зміни в освітній програмі в ліцеї для нового навчального року мають бути схвалені педагогічною радою, куди належать всі педагогічні працівники ліцею.
Я вже чекаю на тих пʼятикласників. Як керівник ліцею, я можу викладати зовсім трохи, (дев'ять годин на тиждень), отож я резервую ці години для них. Викладати для мене — це зв'язок із тими, заради яких ліцей існує — молодих людей, які вирішили стати художниками.
Як ти поєднуєш свою роботу з художньою практикою? Чи не страждає вона від нових обов'язків?
Моя власна художня практика дуже страждає, я мало працюю для себе. Але я пообіцяла собі й друзям кожного дня робити хоча б щось мистецьке. Наприклад, я зробила стіл зі старих парт для свого кабінету і розписувала їх із 10-А.
Новий стіл в кабінеті Алевтини Кахідзе, створений за участі учнів та учениць 10-А класу Київського державного художнього ліцею імені Тараса Шевченка. Надано Алевтиною Кахідзе
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]