Внаслідок російського обстрілу Києва 14 травня трагічно пішов з життя Іван Носко — флорист, знавець ікебани, дослідник японської чайної культури. Йому виповнилося 25 років. До цього він був помічником у відділі костюмів у кінострічці "Бачення метелика" — зокрема, створював вінки для сцени одруження.
Іван був вимушеним переселенцем з Луганщини: його родина перебралася до Києва після початку війни у 2014 році.
Подруга Івана Христина Ядчишин пригадує, що саме на зйомках "Бачення метелика" вони зустрілися й відтоді товаришували шість років. Вона говорить, що праця в кіно була для нього скоріше "підробітком на літо", тоді як головною справою стали квіти, флористика та ікебана.
"Ваня був епіцентром японської культури, він дуже наполегливо просував, дуже трепетно цим займався. І японці визнавали його як майстра", — зазначає Христина.
Іван професійно займався ікебаною в школі "Ікенобо", працював у чайних закладах Києва та вивчав японські традиції. Йому лишався лише один диплом до статусу викладача ікебани. На його похованні був присутній посол Японії.
Іван Носко. Надано Христиною Ядчишин
Після смерті Івана тексти пам'яті про нього з'явилися не тільки в Україні, а й в Японії. Штаб-квартира школи "Ікенобо" написала, що він "віддано присвячував себе спілкуванню з квітами" та поширював "дух ікебани — повагу до життя та гармонію з природою".
"Він був надзвичайно чутливою людиною, вмів бачити і відчувати красу у всьому, навіть в умовах того постійного хаосу та жахіття, в якому сьогодні живуть люди в Україні. Через свою творчість він тонко і чуттєво передавав світло своєї душі, сприйняття світу та потяг до досконалості. Іван квапився жити, жадібно вбираючи знання і осягаючи глибокі сенси, на усвідомлення яких багатьом потрібні довгі роки. Його композиції завжди були особливими — витонченими, чистими та щирими, як він сам. Вони випромінювали світло, радість та внутрішню гармонію".
У лютому 2023 року японський журналіст Мінору Сузукі записав з Іваном інтерв'ю в київській чайній Chafe, де він працював. У тексті, опублікованому після його кончини, журналіст згадував, що Іван уважно розповідав про сорти чаю, способи заварювання та японську чайну культуру: "Іван не був японцем і не мав класичної освіти в чайній церемонії. Але він дуже уважно й тепло пояснював різницю між сортами чаю, способи заварювання, особливості чайного посуду — і саму культуру чаю".
Сам Іван тоді сказав журналісту: "Люди, які шукають душевного умиротворення й внутрішньої тиші, знаходять свої способи впоратися з цим. Гадаю, матча — один із них. Особливо зараз, під час війни".
"Його Instagram був наповнений не тільки чайними церемоніями, а й квітами, природою та чудовими краєвидами Японії й України — справжнім полотном, зітканим із любові до природи. Останній допис Івана з’явився 11 травня — за три дні до його смерті. У відео він створював композицію з вербових гілок, що символізують прихід весни, використовуючи техніку «ханакубарі», яка не потребує кендзана. Одне зі значень верби — «зусилля будуть винагороджені». Кажуть, цей символ виник тому, що верба, витримавши сувору зиму, навесні ніжно розквітає — ніби уособлення винагороди за пережите. Та Іван так і не дочекався кінця цієї жорстокої війни".
Друзі Івана постійно повертаються до цієї його здібності — знаходити спокій серед хаосу.
Христина пригадує їхні спільні чаювання у ботсаду: "Ваня був, здається, частиною ботсаду, його знала кожна людина, яка працювала. Він бував там по декілька разів на тиждень". Саме ці моменти — чай, тиша, природа — вона хоче пам'ятати найбільше.
"Ми познайомилися у 2023 році, коли Ваня прийшов працювати флористом у нашу студію. Вже у перший день було відчуття, ніби він давно «свій». Пам’ятаю, як багато ми тоді сміялися. Він одразу був дуже відкритим, щирим і справжнім", — розповідає ще одна подруга Івана, Дарина Рубан.
Вона каже, що Іван умів "насолоджуватися моментом" і навіть звичайні речі перетворював на ритуал турботи про себе: "Піти випити чай у тиші, спокійно посидіти наодинці, насолодитись природою навколо. І навіть звичайний обід він міг перетворити на маленький ритуал турботи про себе: красиво накрити стіл, запалити свічку, побути в тиші. І це було дуже красиво".
Іван Носко. Надано Христиною Ядчишин
У спогадах близьких Іван завжди асоціюється із квітами. Христина говорить: "Ми досі його згадуємо, коли бачимо якусь квіточку або якийсь листочок. Бо він кожного дня кожній з нас дарував квіти".
У спогадах близьких він постає людиною, яка "бачила красу в деталях" і хотіла ділитися нею з іншими — через квіти, чай, естетику та уважність до світу. Його називають "світлом", "людиною з неймовірним відчуттям краси", людиною, поруч із якою "завжди було легко й спокійно". І водночас — людиною, чиє свідоме життя повністю минуло у війні, розпочатій Росією.
Світлана Гончаренко, яка разом з Іваном вивчала ікебану в "Ікенобо", розповіла Суспільне Культура, що він для кожного знаходив теплі слова, компліменти та жарти, і від цього людського тепла їй самій завжди хотілося бути трішки добрішою й кращою.
Вона зазначила, що в їхній спільноті часто говорять про гармонію, чистоту, повагу та спокій, які є основними принципами японських традиційних мистецтв. Проте Іван, на її думку, був саме тим, хто втілював ці ідеали усім своїм життям.
"За роки практики Іван ще тонше викристалізував у собі ті якості, на які орієнтуються всі, хто займається чайним дійством та ікебаною як духовною практикою, — ясність сприйняття, єдність з природою, надзвичайно тонке відчуття гармонії та краси. Більшість наших розмов з Іваном насправді були про красу в різних її проявах. Навіть остання наша розмова була про півонії, гліцинію та сосну…"
Останньою мрією Івана була поїздка до Кіото — міста, яке він вважав колискою чайної церемонії та ікебани. А також наступної весни поїхати до сенсея в Молдову, щоб створити омріяну композицію. Їй не судилося збутися.
У ніч на 14 травня Росія здійснила масований удар по Києву. Відомо про понад 40 постраждалих. Внаслідок атаки загинуло до 24 людей, серед них троє — діти.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]