Перетнувши сорокарічний рубіж, я вважав, що мене вже важко вразити винахідливістю місцевих фахівців зі зв’язків із громадськістю. Переглядаєш новини, насолоджуєшся ранковою кавою, і здається, все відбувається за відпрацьованим планом. Проте нещодавнє оголошення про відзначення Дня Києва 31 травня на Окружній дорозі змусило мене повторно ознайомитися з інформацією.
Склалося враження, що хтось задумав екранізувати дивовижний постмодерний роман, поєднавши в ньому все, що трапилося під руку.
Програма виглядає так: встановлення національного рекорду з поїдання найбільшого пирога, виступ Павла Зіброва з композицією «Вуса-бренд», військовий оркестр Національної гвардії. І посеред цього розмаїття — збір грошей на хірургічне втручання та титанові протези для воїнів.
Маркетологи спробували вмістити в один пресреліз всю різноманітність нашого часу. Але якщо прибрати звідти красиву обгортку, залишається майже відчутний післясмак. І він зовсім не приємний.
Економіка священного дозволу
З роками мимоволі починаєш рахувати кошти, навіть не свої. Особливо, коли поряд зустрічаються слова «розваги» та «милосердя». Скільки взагалі коштує виготовити найбільший в Україні торт? А звести сцену під відкритим небом, забезпечити аудіо, світло, виплатити винагороди виконавцям?
Цікаво, як цей кошторис співвідноситься з тією сумою, яку організатори мають намір отримати в прозорі скриньки. Ті самі скриньки, куди будуть опускати невеликі банкноти відвідувачі, які прийшли на центральну площу торгового центру за безплатним десертом.
Збоку це виглядає як класична покупка відпущення гріхів. Ми тут, мовляв, організовуємо пишні святкування, але ж поставили ящик для поранених — тому ніхто не наважиться дорікнути нам за забави під час самі знаєте чого.
Змагання за безплатний крем
Людська сутність незмінна. Будь-яка безоплатна роздача їжі — чи то в нас, чи в інших куточках світу — рідко проходить без сутичок. Це не чиясь конкретна помилка, просто природа натовпу, який реагує на слово «безкоштовно».
Але від самого візуального ряду стає трохи ніяково. Травневе сонце, юрба накидається на величезний бісквіт, і все це на тлі плакатів реабілітаційного центру TYTANOVI. Ті, хто втратив своє здоров’я в траншеях, де немає ні тістечок, ні торгових комплексів, потребують протезів. А тут співгромадяни б’ються за дармовий крем під ніжну пісню про «Жінку, яку кохаю я».
Цікаво, що відчуватимуть ветерани, якщо опиняться на цьому дійстві й спостерігатимуть за цією битвою за солодке. Сюрреалізм у чистому вигляді.
Музичний супровід безглуздя
Окремий вид естетичного розладу — військовий оркестр. Національна гвардія на комерційній території ТРЦ, яка грає популярні мелодії, забезпечуючи музичний фон для розважального заходу. Залишається відкритим питання, де саме проходить та невидима межа між популяризацією армійських установ та перетворенням військових музикантів на аніматорів, чиє завдання — просто розігріти публіку перед сезонними розпродажами.
Звісно, подія обов’язково відбудеться. Торт поділять, пісні виконають, певну суму для ветеранів точно зберуть. Стрічка в Instagram замайоріє яскравими світлинами, а піарники розішлють тріумфальні звіти.
Але коли дивишся на це все наодинці, залишаються запитання. Це поєднання глибокої людської трагедії з перебільшеними веселощами — це ознака того, що ми навчилися жити повноцінним життям, незважаючи ні на що? Чи, можливо, ми просто досягли абсолютної майстерності в умінні заплющувати очі, прикриваючи прірву між двома різними світами куском величезного торта?
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Це поєднання гігантського торта зі збором на протези — ознака повноцінного життя?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🍰 Життя має тривати 🤦♂️ Це іспанський сором 🧐 Маю іншу думку
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар
📊 Карта думок
🍰 Життя має тривати 0% 🤦♂️ Це іспанський сором 0% 🧐 Маю іншу думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!