Вранці біля Михайлівського Золотоверхого собору було багато людей у вишиванках. Декілька сотень людей прийшли провести у останню дорогу особливого хлопця, воїна 5-ї окремої штурмової бригади «Дозора», Данила Денисевича. Його родина відома у мистецьких колах. Хлопець виріс серед українських традицій, вони були для нього чимось більшим ніж «вишиванка на свято» — це було його життя.
З перших днів повномасштабного вторгнення пішов із батьком у Голосіївську ТРО. При чому це рішення було усвідомлене і виважене. Воював на сході, а загинув у Бахмуті.
Відспівували «Дозора» військові капелани, а трембіта на Михайлівській площі звіщала всім перехожим — тут прощаються із Героєм. А після відспівування на подвір’ї Михайлівського відбулася громадська панахида: рідні, наставники і друзі поділилися своїми спогадами про Данила. І від цих слів пекучий біль, поступався місцем тихому суму про світлу людину, попереду якої було ще все життя і чимало планів.
А потім його друзі співали давніх козацьких пісень, слова яких стали такими актуальними зараз, коли кращі сини і дочки українського народу складають голови у боротьбі із ворогом.
Оксана та Борис Денисевичі, батьки Данила
«Тривалий час українцем було важко бути, але ми виховали багато чудових дітей, для яких бути українцем — це було щось безумовне. Серед них і Даня. Дивився, як він росте, яким цікавим стає, які речі створює, що говорить. Це втрата для нас, але, водночас треба розуміти, що частинка його духу з нами», — сказав Сашко Лірник. Саме за мотивами його оповідання режисер Владислав Чабанюк зняв фільм «Чорний козак». У ньому малий Данилко зіграв козачка.
Оксана Денисевич, мама, подякувала усім, хто прийшов попрощатися із Данилом. Поділилася спогадами про те, яким скромним і просвітленим був її син. І просила не горювати, бо ми, християни, віримо, що смерті нема, а є перехід. І Данило тепер нестиме свій небесний дозор над нами.
«Це життя можливо єдине, не пропустімо його», — написано у титрах фільму «Народження», який Данило зняв у 14 років. Його життя виявилося несправедливо коротким, але яскравим, мов комета.
Данило зняв цей фільм у 14 років.
Редакція «Вечірнього Києва» вирішила зробити свій внесок у пам’ять про полеглих і започаткувала спецпроєкт «Пантеон Героїв». Мета серії таких публікацій — подати якомога більше прижиттєвих деталей про захисників сучасності та розповісти їхню історію.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
