За 40 хвилин їзди від Києва, в Обухівському районі, розташований густий сосновий ліс над річкою Стугна. Поряд височіють паркани, за якими ховається щось на зразок закритого клубу: вертолітний майданчик, елінги, маєтки площею понад тисячу квадратних метрів та спортивні комплекси вартістю в сотні мільйонів гривень.
Нещодавно суд повернув державі 34 гектари цього лісу, на яких розміщений маєток зрадника Віктора Медведчука. Однак редакція розслідувань Суспільного з’ясувала, що ще 30 гектарів навколишнього лісового фонду, згідно з документами, належать колишньому віцепрем’єру, ексміністру внутрішніх справ з російським паспортом, родині покійного очільника Державного управління справами та кіпрській офшорній компанії. Як повідомили у прокуратурі, державі перешкоджає повернути цей ліс «відсутність підстав». Експерти ж пояснюють: цьому заважає так званий закон Мазепи.
Доля землі під маєтком Медведчука
У 2004 році, коли Віктор Медведчук керував Адміністрацією президента Леоніда Кучми, пов’язані з ним бізнес-структури отримали землю на березі Стугни, неподалік міста Українка в Обухівському районі. Офіційно — для рекреації та облаштування спортивних баз.
На практиці — під маєток з вертолітним майданчиком, елінгом, пристанню, гостьовим будинком та басейном. У 2019 році цей об’єкт виставили на продаж, що зафіксувала громадська організація «Центр протидії корупції». Його вартість оцінювалася в 360 мільйонів гривень.
Зліва на лісовій ділянці на понад 24 гектари у Віктора Медведчука був маєток із вертолітним майданчиком, елінгом та іншими будинками. Hromadske
Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду, у 2003–2004 роках чотири ділянки по 9,9 гектара кожна були передані в оренду для «спортивно-оздоровчих цілей». Згодом їх викупили орендарі, які розпочали будівництво та подальший перепродаж землі.
В результаті сформувалися два земельні масиви. Один, площею понад 24 гектари, з 2013 року належав ТОВ «Інвестиційна компанія “Спорт-Тур”», засновником якого є дружина Медведчука, Оксана Марченко. Другий, площею понад 10 гектарів, — структурі, пов’язаній з братами Суркісами, ТОВ «КУА “Мтір Ессетс Менеджмент”».
Київська обласна прокуратура звернулася до суду щодо цих земель ще у 2019 році, але спочатку програла. Проте у березні 2023 року Верховний Суд повернув справу на повторний розгляд.
Північний апеляційний господарський суд у квітні 2026 року не сприйняв аргумент про наївність власників, зазначивши, що компанії «не могли не знати про незаконність придбання заліснених земельних ділянок», а отже, не можуть вважатися добросовісними набувачами. Відтак було ухвалено рішення про повернення землі у власність держави. Рішення набуло законної сили, і Кабінет Міністрів України вже переоформив землю на себе. Однак уряд не має права розпоряджатися цією землею — через судові процеси.
Наразі «Мтір Ессетс Менеджмент» оскаржує рішення першої та апеляційної інстанцій у Верховному Суді. Розгляд справи заплановано на 9 вересня.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав, обидві компанії звели спортивні бази на своїх ділянках. Нерухомість «Спорт-Туру», що займає 24 гектари, вже три роки перебуває під арештом у рамках справи про державну зраду, а АРМА оцінює її вартість у понад 757 мільйонів гривень.
Майно на меншій ділянці також під арештом. Лише 1/50 цього майна належить «Мтір Ессетс Менеджмент», решта — компанії Оксани Марченко.
Володимир Ямнич, директор ТОВ «КУА “Мтір Ессетс Менеджмент”», відповів на наші запитання письмово. Він стверджує, що на земельній ділянці, щодо якої ведеться судова справа, нерухомості немає, і наголошує на презумпції добросовісного набуття майна. Його відповідь сформульована так:
«Ані Цивільний кодекс України, ані Земельний кодекс України, ані спеціальне законодавство у сфері державної реєстрації речових прав не покладають на покупця земельної ділянки обов’язку здійснювати її фактичне обстеження на місцевості з метою перевірки законності набуття права власності попередніми власниками чи правомірності державної реєстрації. Висновок суду про те, що ТОВ “КУА ‘Мтір Ессетс Менеджмент'”, “проявивши розумну обачність”, повинно було знати про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, суперечить даним кадастру, землевпорядній документації, ґрунтується на припущеннях, а не на нормах права чи належних і допустимих доказах, що суперечить принципам правової визначеності та законності».
Контактні номери ТОВ «ІК “Спорт-Тур”» та його керівника Олександра Яковлєва виявилися недоступними: протягом кількох днів на дзвінки ніхто не відповідав.
Сусід №1: п’ять гектарів від ексвіцепрем’єра
Здавалося б, справедливість відновлено — землі, що належали дружині Медведчука та братам Суркісам, знову у державній власності. Однак, відійшовши на кілька десятків метрів від щойно повернутих гектарів, починається зовсім інша історія.
Ми дослідили сусідні ділянки. Загалом мова йде про понад 30 гектарів лісу.
Безпосередньо за маєтком Медведчука розташовані дві ділянки площею майже 5 гектарів, оформлені нібито «для ведення особистого селянського господарства». Згідно з Державним земельним кадастром, власником є Борис Колесніков, колишній народний депутат від «Партії регіонів» та віцепрем’єр в уряді Азарова.
Поряд із лісом, який держава повернула, є майже 5 га землі, де нерухомістю володіє Борис Колесніков. Колаж на основі карти з сайту kadastrova-karta.com
Право на будинок площею 1390 квадратних метрів на цій землі Колесніков зареєстрував у грудні 2012 року, а того ж року опублікував фотографії будинку на своїй сторінці у Facebook.
Усі спроби знайти актуальний номер телефону чи електронну пошту Бориса Колеснікова виявилися невдалими. На повідомлення, залишені на його офіційній сторінці у Facebook з проханням про коментар, відповіді не було.
Сусід №2: ексміністр з російським паспортом
Далі йдуть дві ділянки загальною площею 1,45 гектара, які у 2013 році придбала Віра Литвиненко у Миколи Лагуна, ексвласника збанкрутілого «Дельта Банку». Поруч із цими ділянками, вздовж берега, розташовані 34 сотки комунальної землі, яку орендує Микола Білоконь.
Нижче — гектар землі, який раніше належав Білоконю, проте у 2021 році перейшов у власність Петра Пальчика — ймовірно, колишнього співробітника МВС.
Землі, що донедавна перебували у власності Віри Литвиненко (виділено фіолетовим) та в оренді Миколи Білоконя (заштриховано). 2 червня ділянки Литвиненко перейшли у власність Ганни Гречківської. Колаж на основі карти з сайту kadastrova-karta.com
Микола Білоконь обіймав посаду міністра внутрішніх справ України у 2003–2005 роках. У 2005 році, після Помаранчевої революції, він залишив країну, щоб уникнути кримінального переслідування, і відтоді проживає в Росії, де працював у місцевому Мін’юсті. За даними з витоків російських баз даних, Білоконь отримав громадянство РФ у 2005 році.
Віра Литвиненко є його дружиною.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
З берега Стугни ліворуч видно будинок на ділянці, що поряд із землею Бориса Колеснікова та донедавна належав Вірі Литвиненко. Маєток із червоної цегли, з вікнами-арками. Скриншот із відео проєкту «Стоп корупції»
На цих ділянках розташований будинок. У травні 2026 року на OLX з’явилося оголошення про його продаж: за будинок та 2,8 гектара землі продавець просив 2,5 мільйона доларів. Судячи з опублікованих фотографій, внутрішні оздоблювальні роботи в будівлі не проводилися.
Праворуч – будинок по сусідству з ділянкою Колеснікова, ліворуч – фото з оголошення про продаж будинку за понад 2,5 мільйона доларів. Колаж на основі відео проєкту «Стоп корупції» та оголошення на OLX
З 2 червня зазначені будинок та земля, за винятком 34 соток комунальної власності, перейшли у володіння Ганни Гречківської — дружини колишнього члена Вищої ради правосуддя Павла Гречківського.
Ганна Гречківська, почувши, що ми телефонуємо щодо землі в Українці, заявила, що зайнята, і завершила розмову. Під час повторного дзвінка через кілька днів відповів чоловік, який, сказавши: «Тут такої немає», також швидко поклав слухавку. На повідомлення у месенджері з проханням прокоментувати купівлю землі біля Стугни відповіді не надійшло.
Актуальні номери телефонів ані Віри Литвиненко, ані Миколи Білоконя знайти не вдалося.
Петро Пальчик у телефонній розмові відмовився відповідати, чи купував землю саме у Миколи Білоконя, але підтвердив, що вже її продав. Відповідаючи на запитання, чи пов’язано це з тим, що прокуратура витребувала землю у Медведчука, він заперечив. Пояснив, що продав землю через «обстановку, що не дозволяє будуватися».
Сусід №3: з кіпрським корінням
За лісом, який наразі перебуває у власності Ганни Гречківської, розташовано приблизно 12,7 гектара земель, призначених для присадибного та сільськогосподарського використання. Згідно з кадастром, вони належать ТОВ «Укрінфоконсалт». У Реєстрі речових прав ця земля офіційно не зареєстрована, але присутня в Держгеокадастрі. Водночас, у Державному реєстрі речових прав зазначено, що ділянка площею 10 соток, розташована біля берегової лінії, у 2005 році перебувала під обтяженням через іпотеку ЗАТ «ФК “Динамо Київ”», що нині належить Ігорю Суркісу.
Землі, що, за даними Державного земельного кадастру, належать ТОВ «Укрінфоконсалт». Загальна площа становить12,7 гектара, частина земель – сільськогосподарські, частина – присадибні. Колаж на основі карти з сайту kadastrova-karta.com
Товариство «Укрінфоконсалт» було зареєстровано у 2004 році в Києві. Його власником є інше ТОВ, яке, своєю чергою, належить кіпрській компанії «Ренорм Лімітед». Бенефіціарами останньої є Арон Майберг та троє його дітей. Майберг — український бізнесмен ізраїльського походження. До 2023 року він був співвласником Міжнародних авіаліній України разом з Ігорем Коломойським. З 1994 по 2009 роки він володів авіакомпанією «Аеросвіт».
Бенефіціари кіпрської компанії, яка фактично володіє ТОВ «Укрінфоконсалт»: Арон Майберг та, ймовірно, його діти: Дафна Данела Беніш Майберг, Поліна Майберг та Зів Майберг. Скриншот структури власності з YouControl
«Укрінфоконсалт» володіє будинком площею понад 320 квадратних метрів на одній із цих ділянок з 2006 року.
Щодо того, як ТОВ «Укрінфоконсалт» набуло право власності на землю в Українці та чи буде вона повернута державі за відповідною вимогою, ми залишили запитання директорці фірми Наталії Кваші. Вона пообіцяла передати запит відповідальній особі. Наступного дня з її номера надійшло таке повідомлення:
«Усі земельні ділянки, що перебувають у власності підприємства, були набуті відповідно до вимог законодавства України. Ділянки, віднесені до земель лісового фонду, у власності підприємства відсутні. У своїй діяльності підприємство керується принципом законності та належним чином виконує всі законні вимоги, що до нього висуваються».
Сусід №4: родина колишнього завгоспа Кучми
Найбільша ділянка в цьому масиві – 3,7 гектара. Офіційно вона також має статус «особистого селянського господарства», хоча на супутникових знімках видно густий сосновий ліс.
Власницею ділянки є Ганна Дагаєва. Поряд розташовані інші ділянки на її ім’я та, ймовірно, на ім’я її сестри Тетяни Дагаєвої-Сідорової. Разом родина володіє щонайменше 7 гектарами. На цих землях також знаходиться нерухомість, зареєстрована на цих жінок.
Зеленим позначено ділянки, що, за даними реєстрів, записані на Ганну Дагаєву, фіолетовим – дві ділянки Тетяни Дагаєвої-Сідорової. Колаж на основі карти з сайту kadastrova-karta.com
Батько сестер, Юрій Дагаєв, був начальником ліквідованої Державтоінспекції, заступником міністра внутрішніх справ та керівником Державного управління справами (ДУС) за президентства Кучми. Він помер у 2003 році.
Тетяна Дагаєва-Сідорова є однією зі співвласниць українського Piraeus Bank разом зі згаданим вище Миколою Білоконем.
Ганна Дагаєва до 2020 року працювала у Генеральній прокуратурі. На початку січня 2026 року ЗМІ повідомили, що жінку знайшли мертвою у її квартирі.
Ми зателефонували за номером Тетяни Дагаєвої-Сідорової, але слухавку ніхто не підняв. Запитання щодо того, як вона та її сестра стали власницями 7 гектарів лісу, ми надіслали на номер Тетяни у Viber. Жінка прочитала повідомлення, але не відповіла.
Сусід №5: ще один колишній працівник ДУС
Між ділянками, зареєстрованими на компанію з кіпрськими власниками, та ділянками сестер Дагаєвих, розташовані дві ділянки загальною площею 56 соток. Вони належать Сергію Діденку, який на своїй сторінці у Facebook зазначає, що у 1997 році брав участь у створенні спецпідрозділу «Кобра», працював у структурах МВС, а у 2000 році – у Державному управлінні справами.
Ще 25 соток рекреаційної землі на березі Стугни Сергій Діденко орендує з 2021 року в Української міської громади.
Частину землі, якою раніше володів, Діденко продав: 45 соток – Людмилі Костюченко та 25 соток – Сергію Андросюку.
Оранжевим та заштрихованим – ділянки Сергія Діденка. Зеленим справа – чотири ділянки у власності Людмили Костюченко, синім зліва – дві ділянки Сергія Андросюка. Колаж на основі карти з сайту kadastrova-karta.com та даних із ДЗК
Сергій Діденко на наш дзвінок із запитанням про землю в Українці відповів: «Не знаю» — і поклав слухавку.
Людмила Костюченко, після запитання про землю, заявила, що не може це коментувати, і завершила розмову.
Сергій Андросюк підтвердив, що придбав землю у Сергія Діденка. На запитання, чи відомо йому, як Діденко отримав цю землю, він відповів, що, ймовірно, це пов’язано з його попередньою роботою у ДУС. Андросюк додав, що при купівлі землі не був зобов’язаний вивчати її історію і не знав, що ці землі можуть мати лісове призначення. Він вважає себе добросовісним набувачем.
Сусід №6: донька міського голови Українки
Ліворуч від «садиби Медведчука» розташовані три ділянки по 90 соток, оформлені на Анастасію Туренко, доньку чинного міського голови Українки Олександра Туренка. Державні акти на землю вона отримала ще у 2010 році, а право власності в Реєстрі зареєструвала лише у 2025 році.
Як стало відомо з ухвали слідчого судді, ці ділянки були виділені у 2008 році для ведення селянського господарства трьом різним особам, які згодом продали їх Анастасії Туренко.
Три ділянки по 90 соток, оформлені на доньку міського голови Українки Анастасію Туренко. Як повідомляли журналісти Bihus.info, жінка давно проживає за кордоном. Колаж на основі карти з сайту kadastrova-karta.com та даних із ДЗК
Коли редакція надіслала запит до Української міської ради щодо того, хто саме виділяв усі згадані в цьому матеріалі ділянки в лісі біля Стугни, відповідь була підписана Туренком: рада, мовляв, не володіє інформацією про події до 2008 року, а після цієї дати жодних рішень щодо цих земель не ухвалювала.
Це не відповідає дійсності. Згідно з даними Держгеокадастру, саме Українська міська рада у 2011 році передала землю в приватну власність Миколі Білоконю, а у 2021 році здала в оренду землю Сергію Діденку.
Більше того, згідно з відповіддю Держгеокадастру, документи щодо ділянок Анастасії Туренко (доньки міського голови Українки) були вилучені Обухівською окружною прокуратурою.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень ми виявили дві ухвали слідчого судді — від жовтня 2025 року та травня 2026 року, що стосуються розслідування шахрайства. Йдеться про ті самі землі Анастасії Туренко, частина яких також належить до водного фонду та прибережної захисної смуги.
Зв’язатися ні з Анастасією Туренко за її номером, вказаним у Реєстрі як номер підприємця, ні з її батьком Олександром Туренком не вдалося. За номером Олександра Туренка відповів чоловік, який заявив, що ми помилились, і одразу завершив розмову. Наші повідомлення обом у месенджерах залишилися без відповіді.
Сусід №7: розуміє, що це ліс
Якщо поглянути на карту, то над земельними ділянками Анастасії Туренко розташовані ще три ділянки. За документами, дві з них — землі сільськогосподарського призначення, третя — для будівництва. Загальна їхня площа перевищує 1 гектар. Земля належить Оксані Джунь. Вона успадкувала її від чоловіка у 2023 році. Микола Джунь, згідно з Державним реєстром речових прав, придбав ділянки у 2020 році.
Три ділянки на понад 1 гектар успадкувала у 2023 році Оксана Джунь. Колаж на основі карти з сайту kadastrova-karta.com та даних із ДЗК
Першою власницею цих ділянок у 2009 році стала Анна Мухіна. Згідно з даними YouControl, ця підприємиця займається торгівлею, надає послуги перукарень та салонів краси, а також орендою нерухомості.
Ми зателефонували Оксані Джунь. Жінка повідомила, що на ділянках відсутня нерухомість, вони не огороджені, і що вона усвідомлює, що це ліс і берег річки. Однак вона вважає, що земля була придбана у її попереднього власника відповідно до законодавства України.
Згідно з даними супутників та лісівників, на зазначених ділянках дійсно розташований ліс.
Редакція розслідувань Суспільного звернулася до експертів «Української природоохоронної групи», які за допомогою супутникових знімків встановили, що землі навколо так званої садиби Медведчука переважно вкриті густим лісом як у 2005 році, так і нині.
За даними супутника, в 2005 році (знімки за більш ранній період відсутні) на місці ділянок навколо садиби Медведчука був густий ліс, але вже було видно зведені будинки на землях, що згодом стали належати Колеснікову, дружині Білоконя, Сергію Діденку, Дагаєвим та ТОВ «Укрінфоконсалт». Скриншот із GoogleEarthPro
ДП «Ліси України» письмово підтвердило: територія, де нині розташовані садиби та земельні ділянки Колеснікова, Білоконя (нещодавно придбані Гречківською), Дагаєвих, Діденка та його покупців, а також фірми «Укрінфоконсалт», перетинається із землями лісового фонду кварталів 49, 51 та 52 Обухівського лісництва. Лісівники не мають доступу до 36 ділянок, оскільки вони огороджені парканами.
На основі матеріалів лісовпорядкування, отриманих від ДП «Ліси України», разом із експертами «Української природоохоронної групи» ми встановили, що до 2003 року всі зазначені вище ділянки належали до лісових земель. Згодом у цьому масиві поступово з’являлися «провали» — території, які вилучалися з лісового фонду за розпорядженнями посадовців обласної та районної державних адміністрацій.
Петро Тєстов, експерт «Української природоохоронної групи», коментує:
– Згідно з перехідними положеннями Лісового кодексу, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є підтвердженням приналежності цих земель до лісу. Тут ми бачимо накладання земельних ділянок на ці матеріали. Відповідно, йдеться про незаконне використання земель лісогосподарського призначення.
Матеріали лісовпорядкування за 1997 рік. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування
Матеріали лісовпорядкування станом на 2003 рік. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування
З матеріалів лісовпорядкування за 1997 та 2003 роки, до 2003 року ділянки, які нині у приватній власності, належали лісовому фонду. У матеріалах за 2015 рік ці ділянки вже не вважались лісовими. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування
На початку червня ми звернулися до Київської обласної прокуратури з проханням прокоментувати, чи належать сусідні з «садибою Медведчука» землі до лісових, а також чому позови були подані лише щодо ділянок ТОВ «ІК “Спорт-Тур» та ТОВ «КУА “Мтір Ессетс Менеджмент”». Відповіді ми не отримали.
Натомість Обухівська окружна прокуратура, якій було перенаправлено наш запит з обласної, відповіла: вона більше не здійснює функцію загального нагляду, а запитувана інформація у них відсутня.
Однак у листі згадувалося, що у 2025 році прокуратура таки подавала позови щодо захисту лісових земель в Обухівському районі — на загальну площу близько 40 гектарів. Чи стосуються вони описаних вище ділянок, не було уточнено. Пошук за кадастровими номерами в Реєстрі судових рішень не дав жодних результатів.
На пряме запитання, чи планує прокуратура повертати ці ділянки у державну власність, Обухівська окружна прокуратура відповіла: вони розглядали питання щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру стосовно зазначених у нашому зверненні ділянок, але «наразі такі підстави відсутні».
Закон Мазепи: чому ліс можуть не повернути державі
Георгій Могильний, експерт із земельного законодавства, пояснює, чому інші ділянки, найімовірніше, залишаться у приватних руках:
– Там 10 років (строк для звернення до суду. — Ред.) для випадків, коли зараз володіє добропорядний набувач. Прокуратура встигла (з позовами щодо ділянок Медведчука. — Ред.), бо подавала їх до набуття чинності цим законом.
Йдеться про так званий закон Мазепи — зміни до Цивільного кодексу, ухвалені у 2025 році, які встановлюють такі ключові норми:
- Термін давності: держава або громада можуть вимагати повернення майна (земельних ділянок чи нерухомості) лише протягом 10 років з моменту його первинного відчуження.
- Компенсація: якщо суд ухвалює рішення про повернення ділянки державі, бюджет має відшкодувати нинішньому власнику ринкову вартість цього майна (кошти вносяться на депозит суду до розгляду справи).
Ці зміни були ініційовані після затримання бізнесмена Ігоря Мазепи ДБР за будівництво котеджів поблизу Київської ГЕС. Закон набрав чинності 9 квітня 2025 року.
Простими словами: якщо прокуратура не встигла подати позов до квітня 2025 року, а право власності першим набувачем було зареєстровано понад 10 років тому, повернути землю стає практично неможливо. Прокуратурі вдалося це зробити стосовно ділянок Медведчука. Щодо решти сусідів — ні.