Eurocon — це щорічний фестиваль, який збирає професіоналів та аматорів фантастики з усієї Європи. Це не окремий захід, а радше почесний статус, що його щороку отримує один із європейських конвентів.
Цього року звання Eurocon здобув фестиваль MetropolCon, що проходив у Берліні. Саме туди вирушили авторка статті та Альона Силіна, кураторка проєкту «Зоряна фортеця», за підтримки Українського інституту в Німеччині. Українську делегацію зустріли надзвичайно тепло, хоча й з певним подивом. Дехто дивувався, що учасники приїхали безпосередньо з України, а не проживають у Берліні, а інші щиро питали, чи можливо взагалі жити в Україні.
У статті розповідається про презентацію української фантастики, виклики, з якими стикаються видавництва, та атмосферу фестивалю.
Український виступ та знайомство з фестивалем
MetropolCon — це камерний фестиваль, який цього року зібрав близько 1000 відвідувачів. Його можна порівняти з затишним зібранням, особливо після масштабів київського Fancon. Щорічна зміна локації та формату Eurocon робить його унікальним, проте незмінним залишається фокус на фанатах.
Фестиваль проходив у старовинному крематорії, переобладнаному під івент-хол. Організатори створили невимушену, але водночас організовану атмосферу, допомагаючи учасникам, роздаючи наліпки для бейджів та позичаючи пледи. Охоронці, що стояли на вході, виглядали розслаблено, а в руках у них часто виднілося пиво.
Частина учасників та делегацій інших країн знають один одного — це не перший і навіть не п’ятий їхній Єврокон, вони радісно відкорковують пиво (його тут буде напрочуд багато) та збираються в гурти.
Головна подія за участю української делегації — презентація «Української фантастичної літератури» — була запланована на 17:00, що дало змогу оглянути територію фестивалю.
Усі локації фестивалю можна було обійти приблизно за годину. На території було більше просторів для подій, ніж торгових зон. Фестиваль мав наземні будівлі та підвальне приміщення, де зосереджувалося найбільше людей та активностей.
На першому підвальному поверсі розміщувалися рекламні стенди. Особливо виділявся стіл Словенії, представники якої розповідали про свій фанзін, що цього року отримав звання найкращого. Також був представлений стіл Хорватії, яка згодом здобула право проводити Eurocon у 2028 році (наступний рік уже визначено за Португалією). Біля входу на фестиваль розташовувався стіл для автографів, де можна було придбати книги Бекі Чамберс та Айкі Міро — почесних гостей цьогорічного Eurocon.
Другий підвальний поверх, окрім найбільшої зали для подій, вміщував торговельні столи. Тут переважно були представлені автори самвидаву, магазини мерчу та видавці, що створювали збірки чи фанзіни. Також були представлені кілька ілюстраторів, книги німецькою та англійською мовами. Біля головної сцени розміщувалися виставкові площі з коміксами, ілюстраціями та моделями з Lego.
Камерність фестивалю посилювалася тим, що поза програмою подій залишалося небагато місць для відпочинку, окрім зон для перекусів та напоїв.
Попри будній день та ранній час, розмова про українську фантастику зібрала майже п’ятдесят слухачів.
Це значна кількість, адже, наприклад, аналогічна подія від Румунії зібрала лише десять відвідувачів. Окрім авторів статті, онлайн долучилася письменниця Наталя Матолінець, яка вже має успішні переклади своїх фентезійних творів за кордоном. Презентація охопила стан української фантастичної літератури до 2014 року, дослідження української демонології XIX століття, міжнародну увагу до української літератури та виживання видавництв під час війни. Мета полягала в тому, щоб дати слухачам загальне уявлення, не заглиблюючись надмірно, та знайти точки дотику з аудиторією. Після презентації відбулося спілкування, фотографування та обмін контактами.
Перша бізнес-зустріч та голосування за номінантів на премію
Програма фестивалю була насиченою, включаючи теми від Римської імперії у Warhammer до написання утопій. Проте, два на перший погляд непримітні заходи мали ключове значення — бізнес-зустрічі.
На цих зустрічах делегації з усіх країн-учасниць обговорювали важливі питання. Почалося все з визначення країн, яким буде заборонено мати власні делегації та номінувати твори на премію наступного року. Минулого року це рішення стосувалося Росії та Білорусі, і цього року його було продовжено.
Наступні чотири години були присвячені презентації номінантів на премію Eurocon від кожної країни. Загальні списки були опубліковані заздалегідь, але кожна делегація мала три хвилини на представлення своїх кандидатів.
Повний перелік номінантів від України можна знайти на сайті «Зоряної фортеці». Для авторів статті, цей Eurocon був також особистим: Альона Силіна вболівала за збірку «Легендарій міських див», номіновану на найкращий дорослий твір, а авторка — за свою київську фентезі-історію «Вандалізм», номіновану на найкращу дитячу книгу.
Одним із найзворушливіших моментів голосування стала заява італійської делегації про відмову номінувати власний фестиваль. Натомість, італійці закликали голосувати за «Аль Мор» — фестиваль, проведений в Україні під час повномасштабного вторгнення, який відбувся 14-15 лютого в Києві.
Серед учасників літературної сцени найбільш активним стало видавництво «Жорж»: команда видавництва взяла участь у складі журі конкурсу фентезі-прози, винагородила літкосплеєрів, організувала інтерактивні події та розповіла про особливості графічного втілення фентезійних текстів і роботу над обкладинками.
Деякі учасники активно конспектували виступи про номінантів, інші принесли з собою примірники книг чи буклети. Атмосфера була дружньою, незважаючи на дух змагання. Голосування було анонімним, і тривало до наступної бізнес-зустрічі, яка відбулася вранці в суботу. Захід не був суворо закритим: серед присутніх був Джеймс Бейкон, ірландський фанат, організатор конвентів та редактор фензинів, який з увагою редактора уточнював українські імена та висловлював бажання, щоб про Україну знали більше. Його підтримували й інші, що давало відчуття спільноти у фантастичному світі.
Друга бізнес-зустріч та голосування за наступні Єврокони
Другий день зустрічей приніс більше інтриги, адже окрім номінантів на премію, відбувалося голосування за країни-господарки Eurocon на наступні роки. Хоча передвиборчі стенди були розташовані на першому поверсі, процес залишався доволі секретним.
Португалія здобула право провести Eurocon у 2027 році, а Хорватія — у 2028 році. Для отримання статусу Eurocon країни мали представити плани щодо запрошення зіркових гостей, фокусу та масштабу фестивалю, а також його зручності для делегацій (наявність готелів, транспортна доступність). За право провести Eurocon у 2029 році змагалися Польща, яка обіцяла 700 годин програми, та Болгарія, що прагнула збільшити кількість фанатів фантастики. За 2030 рік боролися британці, що спиралися на масштаби англомовного ринку, та італійці, які вже приймали Eurocon у 2021 році та прагнули провести його знову в більш невимушеній атмосфері, обіцяючи багато вина.
Автор статті зауважує, що планування до 2030 року для українця видається надзвичайно далеким, але водночас дуже європейським.
Розмови та події за межами бізнес-програми
Однією з найцікавіших подій стала дискусія про розвиток наукової фантастики в країнах, що зазнали впливу радянського режиму. У ній взяли участь представники з Грузії, Болгарії, Угорщини, Німеччини та України, серед яких була Альона Силіна. Розмова переросла в пошук спільних проблем: від впливу радянської пропаганди на жанрове розмаїття до бажання вітчизняних авторів використовувати англійські імена та назви для підвищення власного статусу.
Автор статті також відвідала фінську та румунську панелі, порівнюючи їхні ситуації. У Румунії гостро стояло питання низького рівня читання та малої кількості літературних творів, тоді як у Фінляндії зосередилися на виході на міжнародні ринки та проблемі недостатньої кількості перекладів.
Тема перекладів була болючою для багатьох. На церемонії нагородження найкращим перекладачем став Маріано Мартін Родрігез, іспанець, який вивчає менші європейські мови, щоб перекладати жанрову літературу на англійську та іспанську. Він був номінований Молдовою.
Брак перекладів перешкоджає поширенню інформації про національні історії. Хоча до неділі вдалося обмінятися контактами та познайомитися з багатьма людьми.
Церемонія нагородження
Неділя стала днем прощань. Багато хто одразу після церемоній вирушав додому, тому фестиваль передбачив кімнату для зберігання багажу. Поки одні насолоджувалися останніми моментами, випиваючи пиво або пікнікуючи, більшість зібралася в центральному залі, щоб дізнатися імена переможців. Повний список переможців 2026 року доступний на сайті премії ESFS.
Українська делегація здобула статуетки за найкращу драматичну виставу — «Ти — космос» — та найкращу подію, фестиваль або конвент, організований фанами — «Аль Мор 2025». Нагороду «Кризаліс» здобула Юлія Нагорнюк.
За матеріалами: chytomo.com