Видавництво «Клуб сімейного дозвілля» (КСД) спершу оголосило про припинення співпраці з правовласниками творів японського письменника Харукі Муракамі та заявило про відкликання з продажу вже надрукованого роману «Кафка на пляжі». Натомість видавництво Artbooks повідомило про підписання угоди з тими ж правовласниками.
Хто такий Муракамі і чому довкола його імені така конкуренція?
Харукі Муракамі — один із найвідоміших у світі японських письменників. Його називають «вічним» претендентом на Нобелівську премію з літератури. Він також є есеїстом, романістом, перекладачем-постмодерністом (у 2003 році переклав роман Селінджера «Ловець у житі», який згодом поставив новий рекорд серед продажів перекладної літератури в Японії початку XXI століття), автором міжнародних бестселерів, які часто екранізують.
Письменник є лауреатом премії імені Франца Кафки (2006) та іспанської премії принцеси Астурійської (2023). Його ім’я часто згадують у списках номінантів на престижні літературні нагороди. У Токіо існує його публічна бібліотека, а твори перекладені на понад 50 мов світу. Найвідоміші книги — «Норвезький ліс», «1Q84», «Полювання на овець», «Кафка на пляжі».
У 2022 році Муракамі провів спеціальний випуск свого шоу на радіо, щоб підтримати Україну.
В Україні автора тривалий час видавало «Фоліо», зокрема в перекладах Івана Петровича Дзюба. Останнє десятиріччя книги Муракамі з’являлися у КСД (у перекладі Орести Забуранної) та Yakaboo (у перекладі Олександра Михельсона).
Що заявили в КСД?
Заява КСД про скасування виходу «Кафки на пляжі» схвилювала читачів. За словами видавців, «виникли серйозні труднощі в комунікації з правовласником»: погодження фінальних матеріалів затягнулося, запити видавництва залишилися без відповіді 46 днів, тоді як контракт передбачав значно коротші терміни.
Видавництво все ж вирішило друкувати наклад, керуючись «стандартною видавничою практикою, відповідно до якої відсутність зауважень у визначений термін означає погодження матеріалів».
«Вичерпавши можливості для комунікації, ми ухвалили рішення передати книгу до друку», — пояснили у КСД.
Однак невдовзі після друку правовласник таки відповів, але з претензіями: по-перше, до перекладу залучили кількох фахівців, а не одного; по-друге, правовласник висловив незадоволення віком перекладачів, вимагаючи, щоб перекладач був «поважного» віку з великим доробком.
«Підкреслюємо: жодна з цих вимог не була зафіксована в договорі. Залучення кількох фахівців — звична галузева практика. А от вимоги щодо віку є неприйнятними. Наші перекладачі — це професіонали, яких ми обрали за їхніми компетенціями, а не за датою в паспорті», — наголосили у видавництві.
КСД запропонувало кілька варіантів виходу із ситуації, зокрема, незалежну експертизу перекладу власним коштом і відкритий діалог. Проте зрештою ситуація закінчилася одностороннім припиненням співпраці з боку правовласників та відкликанням прав. Наклад «Кафки на пляжі» зняли з продажу, а решту проєктів Муракамі призупинили.
Сходознавиця, засновниця та керівниця видавництва «Сафран» Світлана Призинчук підтвердила, що затягування погоджень із деякими японськими правовласниками — не виняткова ситуація. «Нещодавно нам затверджували том однієї японської манґи 4 місяці. Важко сказати, чи це є професіоналізм, адже такі затримки дуже негативно впливають на видавничий процес. За 4 місяці може зрости ціна, і взагалі будь-що може статися, особливо у нас в Україні. Коли видавничий цикл сам по собі довгий, а ще й затвердження триває дуже довго, це дуже велике фінансове навантаження на видавництва, адже кошти лишаються замороженими дуже довго», — пояснила вона.
За її словами, саме тому в галузі існує практика, за якою файли мають погоджувати впродовж двох тижнів.
Ейджизм чи юридичний конфлікт?
Перекладачка книжки Олена Лісевич дізналася про ситуацію так само, як і всі — із публікації в соцмережах. За її словами, оригінального листа правовласника вона не бачила, оскільки це внутрішня документація видавництва. «Як перекладачка книжки, я зробила все від себе залежне, щоб переклад було виконано професійно та з повагою до тексту Муракамі», — заявила Лісевич.
Вимогу щодо «поважного» віку вона розцінює як дискримінаційну: «Кваліфікація фахівця вимірюється досвідом та знаннями».
У своїх соцмережах вона зазначила: «Я думала, що коли на горизонті майорить 30, а в портфоліо 100+ перекладів, то це вже поважний вік і великий доробок, а воно он як».
«Претензія до перекладачів виглядає особливо цинічно в сучасному контексті, коли багато досвідчених перекладачів або служать в лавах ЗСУ, або, на жаль, загинули. Кожна видана зараз книжка — це результат зусиль тих, хто залишився в професії та продовжує працювати попри все», — наголошує перекладачка.
Членкиня ініціативної групи організації «Перекладачі в дії» Поліна Городиська вважає, що перекладачі тут взагалі не є справжньою стороною конфлікту: «З боку кейс таки більше виглядає на юридичний конфлікт/непорозуміння між видавництвом і правовласником».
Світлана Призинчук розповіла, що вимога про лише одного перекладача, що працюватиме з книжками певного автора, не є типовою для міжнародного книговидання. «Якщо залучати одного перекладача, який буде перекладати книжки поступово, то час очікування розтягуватиметься на роки. Якщо ж перекладач поспішатиме, можемо уявити якість такого перекладу», — зазначила вона.
«Культурний контекст комунікації важливий. Ми самі іноді розповідаємо правовласникам про перекладачів, їх фахові досягнення, CV, бекграунд тощо. Але це завжди виключно наша ініціатива», — каже Світлана Призинчук.
На її думку, вимога до перекладача бути «поважного» віку могла існувати як неформальна частина підходу правовласників. «Могли бути неформальною частиною підходу, адже ейджизм в Азії процвітає, тільки там це просто повага до старших авторитетів», — пояснила Призинчук.
Водночас вона застерігає від спроб тлумачити цю історію як кейс про перекладача-культурного посередника, оскільки в КСД йшлося не про переклад безпосередньо з японської. «У кейсі Муракамі і КСД не йдеться про перекладача як культурного посередника, адже переклад не здійснювався з японської мови. Переклад з англійської — це кроспереклад. Це абсолютно так само, як у нас раніше перекладали з російської. Про яке культурне посередництво може йти мова? Яким чином фахівці з англійської філології зобов’язані дати культурний, соціальний, історичний контекст Японії?», — вважає вона.
Коли чекати Муракамі українською?
Невдовзі Artbooks повідомило, що отримало права на чотири книжки Муракамі; перша вийде друком на початку 2027 року.
«Для нас велика честь стати українським видавцем Харукі Муракамі. Команда Artbooks докладе максимум зусиль, щоб українські читачі отримали якісні та уважно підготовлені видання», — заявила головна редакторка Марія Курочкіна. Вона наголосила, що переклад здійснюватимуть безпосередньо з японської мови.
За даними Читомо, перекладачів із японської в Artbooks ще не затвердили. На запитання щодо деталей процесу видавництво відповіло, що наразі більш детальної інформації надати не може, і пообіцяло поговорити детальніше, коли це стане можливим.
Аукціону на право видання Харукі Муракамі серед українських видавців не проводили; за словами нового видавця Муракамі, правовласники самостійно звернулися з пропозицією до Artbooks.
Читомо звернулося з проханням прояснити ситуацію до кількох правовласників книжок Харукі Муракамі. На момент публікації матеріалу у компанії правовласників підтвердили, що отримали запит, але відповіді не надали. Читомо готове опублікувати їхній коментар додатково.
На думку Світлани Призинчук, ця історія навряд чи вплине на ставлення японських правовласників до українського ринку загалом, оскільки такі рішення ухвалюються індивідуально: «Багато залежить від фахової компетентності як літературних агенцій, так і адекватності самих правовласників».
Вона звертає увагу на нерівність у ставленні до українських видавців на міжнародному ринку прав: «Ставлення до видавництв з України може бути і часто буває іншим, ніж до видавництв з інших країн. Я особисто це помітила у порівнянні з країнами Європейського Союзу чи Північної Америки, або просто великих ринків великих країн».