Василь Кричевський та Будинок Митрополита в НЗ «Софія Київська». Колаж: Наталія Слінкіна
Захід відбувся в межах виставки «Василь Кричевський: твори з фондового зібрання Софії Київської», присвяченої до 150-річчя з дня народження майстра.
Нещодавно в Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська» відбулася лекція «Архітектура міжвоєнного Києва на прикладі творчості Василя Кричевського». Спікером заходу виступив доктор архітектури, доцент Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури Андрій Марковський.
У своїй лекції він розповів цікаві факти з життя самого митця, а також про архітектурні тенденції, які панували в Україні та Києві в різні періоди діяльності Василя Кричевського, зокрема у 20-30 ті роки XX століття.
Василь Кричевський. Фото з відкритих джерел
Також, Андрій Марковський детальну увагу зупинив на найбільш відомих пам’ятках, збудованих за проєктами Василя Кричевського. Відвідувачі почули цікаві та змістовні розповіді з історії будівництва таких знакових об’єктів як прибутковий будинок Михайла Грушевського (зруйнований у 1918 році), будинок «Роліт» на вулиці Богдана Хмельницького, будівлю Канівського музею Тараса Шевченка у Каневі на території Шевченківського національного заповідника.
«Василь Кричевський, як архітектор, перш за все вважається творцем українського архітектурного модерну. Його неперевершена будівля Полтавського земства (1903–1907) вважається однією з еталоном стилю Українського архітектурного модерну, враховуючи його досконалість як фасаду, так і з середини», — зауважує лектор.
Андрій Марковський розповів про архітектурну творчість видатного митця. Фото: НЗ «Софія Київська»
Він нагадує, що на початку XX століття мало хто з митців наважувався відтворити у проєктах міських будівель елементи народної архітектури, яку на той час часто вважали другорядною. Однак, завдяки своєму оригінальному проєкту молодий митець виграв архітектурний конкурс на будівництво Полтавського земства у своїх більш досвідчених і авторитетних колег.
Творчість молодого архітектора згодом захопила і Михайла Грушевського, який запросив Василя Кричевського оформити в такому ж стилі фасади його великого дому, спорудження якого він розпочав восени 1908 року на вулиці Паньківській у Києві.
Будинок Михайла Грушевського на малюнку В.Чапелика. Фото з відкритих джерел
Дослідники архітектури Києва стверджують, що після завершення будівництва Михайло Сергійович неймовірно пишався своїм незвичним будинком, оздобленим кольоровою майолікою, необароковими сандриками та шестикутними «запорізькими» вікнами, вважав його своїм подарунком нашому місту.
За недовгий час існування (1909–1918), дім Грушевських був одним з найвизначніших осередків українства в Києві. Під його дахом на шостому поверсі замешкали зі своїми родинами Михайло Сергійович та Василь Григорович. Свою майстерню митець облаштував у мансарді над помешканням вченого.
На жаль, будівля була знищена внаслідок пожежі та вибухів, спричинених невдалим штурмом Києва з боку більшовиків взимку 1918 року.
Будівля «Роліт» на Богдана Хмельницького. Фото з відкритих джрел
Андрій Марковський розповів, що один з найцікавіших періодів творчості Василя Кричевського припадає саме на 20-30-ті роки минулого сторіччя. На межі цих двох десятиліть архітектор, який завжди гостро відчував нові тенденції в мистецтві, відійшов від модерну в бік конструктивізму.
Яскравим підтвердженням цього є будинок «Роліт» над яким він спільно працював з колегою Петром Костирком. Цей проєкт споруджувався для житлово-будівельного кооперативу робітників літератури.
Під час будівництва архітектори були змушені змінювати проєкт. На першому проєкті, що представлений в експозиції, можна побачити різницю між теперішнім виглядом споруди та задумом авторів.
Відвідувачі лекції з інтересом слухали про постать Василя Кричевського. Фото авторки
Через брак коштів, частину зі сторони вулиці Богдана Хмельницького та наріжний циліндричний еркер не звели, а квартири втратили ще й у комфорті: низька стеля, вузькі коридори та зменшена житлова площа. Однак, оскільки переважна більшість київських письменників проживала на той час у комуналках, тож охочих мати своє житло було чимало.
До речі, ця споруда є однією з найбільш «титулованих» у Києві: перший поверх фасаду прикрашають аж 29 меморіальних дощок.
Також лектор наголосив, що на початку 1920-х Василь Кричевський відреставрував будинок Тараса Шевченка на Хрещатицькому завулку, 8. Та домігся, щоб там відкрили музей. А в 1930-х роках спроєктував меморіальний музей Шевченка в Каневі на Черкащині.
Кураторка виставки Ірина Абрамова розповіла про проєкти В. Кричевського з фондової колекції заповідника. Фото авторки
У часи проєктування урядового центру у 1930-х, митець запропонував не зосереджувати урядові будівлі в одному місці, а розмістити в кількох місцях наймальовничішої магістралі. Проєкт включав територію Михайлівського монастиря, Володимирську гірку від якої йшов віадук, частково на Європейську площу, Хрещатий парк і далі до Печерська.
Як припускають вчені, таким чином він прагнув хоча б частково зберегти архітектуру центральної частини міста, намагаючись переконати радянську владу в неприпустимості знесення Михайлівського Золотоверхого собору та інших давніх храмів Старого Києва.
У роки другої світової війни Василь Кричевський з родиною емігрував за кордон. Свої останні роки життя він провів у Венесуелі, де 15 листопада 1952 року завершився його земний шлях.
Фрагмент виставки. Фото авторки
«У радянський час у зв’язку з еміграцією родини Кричевських, його постать замовчувалася, а з деяких його творів зникало прізвище автора. Виправити цю історичну несправедливість вдалося вже у наш час…» — підсумував Андрій Марковський.
На завершення заходу лектор подарував Національному Заповіднику «Софія Київська» свою монографію, яка незабаром поповнить бібліотечний фонд закладу.
Також відвідувачі мали змогу оглянути експозицію «Василь Кричевський: твори з фондового зібрання Софії Київської», що проходить в Будинку митрополита і присвячена 150-річчю з дня народження видатного митця.
Кураторка виставки Ірина Абрамова розповіла, що зараз у фондах заповідника зберігається лише п’ять творів Василя Кричевського, але кожен з них є унікальним та має свою власну історію.
Брама Заборовського на малюнку Василя Кричевського. Фото авторки
Перлиною колекції є робота «Брама Заборовського», створена у 1928 році.
«Восени 1927 року з митцем трапилася хвороба — артрит правого плеча. Василь Григорович спочатку майже зовсім не міг рухати рукою від плеча і мало не рік не міг працювати ні в кіно, ні в Художньому інституті. Але він робив що міг: виконав екслібрис для професора Сергія Маслова, написав статтю «Архітектура доби», розробляв плани реконструкції будинку-музею Тараса Шевченка і почав працювати над картиною «Брама Заборовського». Згодом цю картину придбав Київський державний історичний музей, а напередодні війни картина потрапила до фондів нашого заповідника…. У той час, коли писалася картина, Брама Заборовського була закладена і мала поганий технічний стан. Але художник намагається уявити її в той період, коли вона функціонувала. У «Списках» його робіт ця картина має назву «ворота Петровского времени», — розповідає Ірина Абрамова.
Вона зазначає, що вже в еміграції він знову пише цю Браму. Зараз твір прикрашає Український музей в Нью-Йорку.
Василь Кричевський реконструкція Золотих воріт. Фото авторки
В експозиції представлено твори архітектурної графіки та живопису, проєкти споруд кінця 1920-х — першої половини 1930-х років.
«Цей період діяльність Майстра тісно пов’язана із Софією Київською. Зі спогадів родини ми знаємо, що він жив поруч на Стрілецькій і часто бував на території Софії Київської. Також з 1922 року він викладав в Українському архітектурному інституті, що розміщувався в Митрополичому будинку. Водночас Василь Григорович — член Софійської комісії ВУАН, а з 1939 р. — вченої ради Софійського державного архітектурно-історичного музею-заповідника», — зауважує Ірина Абрамова.
За її словами, серед представлених творів Василя Кричевського одним з найбільш яскравих є також ескіз-реконструкція Золотих воріт у Києві. Ця майстерна акварель дає змогу уявити, який вигляд могла б мати ця стародавня пам’ятка княжої доби.
«Цю акварель Василь Григорович також відтворив по пам’яті вже перебуваючи в еміграції, що свідчить про те, що навіть перебуваючи далеко за межами Батьківщини, він не переставав думати про неї, відтворюючи у пам’яті київські пам’ятки», — розповідає Ірина Абрамова.
У процесі підготовки виставки науковими співробітниками вдалося дослідити маловідомі факти. Окрім ескізів відвідувачі виставки мають змогу побачити унікальні відеоматеріали та першоджерела з фондів ЦДАМЛМ України.
«Деякі джерела стверджують, що Василь Кричевський брав участь у створенні ескізів проєкту урядового кварталу групи Валер’яна Рикова. Насправді нам вдалося розшифрувати підпис на ескізі, він належить його синові Василеві Васильовичу», — зазначає кураторка.
На останок пані Ірина нагадала, що у межах виставки відбуватимуться також інші культурно-освітні заходи, присвячені багатогранній творчості Василя Кричевського.
Довідка. Василь Кричевський (31.12.1872 (12.01.1873) — 15.11.1952) — потужна постать українського мистецтва з кінця ХІХ до середини XX століття.
Він творив в архітектурі й малярстві, був новатором українського мистецтва книги, першим художником українського кіно, в період Української Народної Республіки розробив дизайн національного герба України, печаток, паперових грошей та марок УНР, досконало знав світове мистецтво та українську народну творчість, був прекрасним педагогом та виховав цілу плеяду талановитих митців.
Василь Кричевський залишив значний доробок, частка якого зберігається у фондовому зібранні Національного заповідника «Софія Київська».
Виставка «Василь Кричевський: твори з фондового зібрання Софії Київської»
Коли: до 31 серпня;
Де: вулиця Володимирська, 24
Графік роботи: щоденно (крім понеділка) з 10:00 до 17:30
Важливо! Під час повітряної тривоги галерея закривається.
Вартість квитків на експозицію: 65 гривень, пільговий — 30 гривень.
До теми: створив проєкт герба України та музею Шевченка у Каневі: Василю Кричевському — 150 років.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
