Фестиваль Конрада у Кракові цьогоріч відзначив своє повноліття — він пройшов увісімнадцяте. Його темою стала “Непокора”. Подія тривала з 19 до 25 жовтня, а серед відомих гостей були колумбійський письменник Хуан Габріель Васкес, мексиканська лауреатка Пулітцерівської премії Крістіна Рівера Гарса, а також польські зірки Ольга Токарчук і Щепан Твардох.
У програмі також відбулися зустрічі з українськими авторами, професійні заходи для письменників у межах європейської програми CELA та книжковий пітчинг. Детальніше про представлення української літератури, теми дискусій та розвиток літературної екосистеми Кракова – у репортажі.
Непокора як літературна практика
«Непокора — водночас наш привілей і наш обов’язок», — пише програмна директорка фестивалю Пауліна Франкевич. Йдеться про інтелектуальну непокору, про здатність літератури виводити читача із зони комфорту та спонукати до роздумів над недоступними особисто досвідами. Фестиваль традиційно порушував актуальні та незручні теми, стимулюючи аудиторію до глибоких роздумів.
Серед спікерів головної сцени була українська письменниця Анастасія Левкова, авторка роману «За Перекопом є земля», що нещодавно вийшов польською. Разом зі словацькою письменницею Беатою Балаговою вони обговорили національну ідентичність, етнічні меншини та особливості співіснування різних культур. Левкова розповіла про своє зацікавлення історією кримських татар, а Балагова — про власний досвід словацько-угорської ідентичності.
Питання про те, хто має право розповідати певні історії та які обмеження існують для літератури, звучали в багатьох дискусіях. Обговорювали цензуру в Білорусі та Китаї, ідеологічний контроль і культурні війни у США.
Окремо порушували питання політики ідентичності, культурної апропріації та того, як прагнення захистити певні суспільні групи від дискримінації може водночас обмежувати свободу художнього висловлювання.
Ще один аспект непокори — особистий досвід протистояння політичному насильству. Британсько-лівійський письменник Гішам Матар, лауреат Пулітцерівської премії, чия книжка «Мої друзі» вийшла українською, поділився, як зникнення його батька, лівійського опозиціонера, вплинуло на все життя. «Коли хтось зникає, дуже важко зрозуміти, що робити. Це забарвлює все, адже можливість того, що ця людина існує саме зараз, під тим самим сонцем, під тим самим місяцем, залишається реальною і живою. І це впливає на те, як ти їси, як купаєшся, як спиш», — розповів письменник.
Українська тема була присутня не лише на заходах за участю українських авторів. До неї неодноразово звертався нідерландський письменник Томмі Вірінга, який відвідував Україну після повномасштабного вторгнення. На фестивалі він представляв роман «Нірвана» — сімейну сагу, проблематика якої перегукується з українськими реаліями, адже нафта й паливо залишаються важелями влади в сучасному світі.
Український поет і військовослужбовець Артур Дронь під час зустрічі з читачами порушив питання присутності російської культури в українському та європейському культурному просторі. Він зазначив, наскільки тривалим було домінування російської літератури в освітніх програмах і як мало місця натомість відводилося польській культурі.
Фестиваль Конрада запрошує відомих, але водночас складних, проблемних і політично активних авторів, і йому вдається збирати повні зали зацікавлених слухачів.
Нові голоси Європи: CELA на Фестивалі Конрада
Міжнародний проєкт CELA (Connecting Emerging Literary Artists), що об’єднує письменників і перекладачів з 11 європейських країн, посів особливе місце у програмі фестивалю. Мета проєкту — подолати нерівність у розвитку літературної інфраструктури різних країн і створити рівніші можливості для виходу молодих авторів на міжнародну арену. Особливу увагу CELA приділяє літературам малих мов. Завдяки перекладам, резиденціям, професійним обмінам і участі в міжнародних фестивалях проєкт допомагає письменникам виходити за межі національних літературних середовищ.
На Фестивалі Конрада в межах CELA відбулося кілька подій, присвячених сучасній європейській літературі, перекладу та його ролі у формуванні літературного різноманіття. Серед українських учасниць — Олена Пшенична, авторка роману «Там, де заходить сонце», та польська перекладачка української літератури Магдалина Українець.
Разом з іншими європейськими авторами-початківцями, Антоніо Льєрасом і Сарою Зейтгаммеровою, Пшенична презентувала свою книжку й обговорила особливості творення персонажів. Для Олени це була перша участь у міжнародному літературному фестивалі як авторки.
Окрім участі в публічній дискусії, письменниця мала можливість особисто зустрітися зі своїми перекладачками й обговорити стратегії просування книжки на міжнародному ринку.
Особливо цінною для неї виявилася безпосередня комунікація з перекладачами, які стають не лише посередниками, а й партнерами у промоції книжки. Авторка говорить, що живе спілкування дає можливість запалити перекладача своєю історією, дати відчуття співтворення.
«З кожним із перекладачів я підтримую дуже тісний зв’язок, тісну взаємодію. Ми разом креативимо, які можуть бути інструменти, за допомогою яких ми можемо достукатися до видавців у тих чи інших країнах. Наприклад, у мене є чудова сербська перекладачка Драгана, з якою ми записали серію відео, які вона, зокрема, планує поширювати серед видавців. Тобто ми шукаємо такі формати, продукти, які можемо створити спільно, щоб зацікавити і видавця, і читача», — зазначає Пшенична.
Участь у CELA дає змогу не лише налагоджувати професійні контакти, а й переймати досвід авторів з інших країн, зокрема їхні способи просування власних книжок. Для Пшеничної одним із головних висновків стала необхідність активної участі самого письменника у виході на міжнародний ринок.
«Я пересвідчилася в тому, наскільки важлива проактивна участь автора, — говорить письменниця. — Мені здається, що це дуже важлива компонента для того, щоб ти як автор-початківець і твоя історія могли з’явитися на міжнародному ринку, оселитися в книгарнях і серцях читачів із різних країн».
Водночас CELA відкриває можливості для професійного обміну не лише авторам і перекладачам, а й культурним менеджерам. Українським фестивалем, що є частиною CELA, є Книжковий Арсенал. Для українських культурних менеджерів участь у програмі дає можливість перейняти досвід європейських колег, розширити коло партнерств і започаткувати нові спільні проєкти.
«Для мене ця поїздка — передусім можливість побачити, як працюють колеги зсередини, готуючи масштабні фестивалі, де література переплітається з іншими видами мистецтва. Ми повернулися з новими задумами для співпраць, передусім у межах Книжкового Арсеналу, і з новими контактами, які хочеться розвивати далі. Я вкотре переконалася, що в організації літературних фестивалів маємо багато спільного: нас хвилюють питання роботи з аудиторією, взаємодії з авторами та партнерами, пошуку актуальних тем і форматів, розширення партнерства не тільки в літературному колі, а й у інших сферах, які можуть стати дотичними до підтримки культури. Для нас це також спосіб продовжувати багаторічну співпрацю із закордонними медіа й культурними інституціями та поступово переводити професійні знайомства в конкретні спільні проєкти», — ділиться комунікаційниця Мистецького Арсеналу Ольга Дуденко.
Залучення інді-книгарнь
Частина подій фестивалю відбувалася в незалежних краківських книгарнях — Ministerstwo Starych Książek, Austeria, Antykwariat Abecadło, NIĆ, Spółdzielnia Ogniwo та інших. Це дозволяє залучати нову аудиторію до книгарень і підтримувати їхню діяльність. Така співпраця є частиною ширшої міської ініціативи з підтримки малих книгарень, які дедалі частіше не витримують конкуренції з великими торговельними мережами та онлайн-продавцями.
«Під час фестивалю Конрада книгарні стають частиною фестивального простору. У деяких із них облаштовують спеціальні полиці з книжками учасників фестивалю, продають книжки-сюрпризи, а в соціальних мережах книгарні та організатори просувають події одне одного. Існує навіть окрема мапа книгарень, які беруть участь у програмі. Таким чином фестиваль не лише розширює свою присутність у місті, а й допомагає незалежним книгарням залучати нових відвідувачів і залишатися важливими осередками літературного життя Кракова», — розповідає Евеліна Качмарчик, піарниця програми «Краків — місто літератури ЮНЕСКО».
Однією із залучених до фестивальної програми книгарень була книгарня-кав’ярня NIĆ, де відбулася зустріч із письменником Артуром Дронем.
«Ми вже неодноразово співпрацювали з фестивалем, і в просторі кав’ярні відбулося чимало подій. Цьогорічна зустріч вийшла, як на мене, дуже «домашньою». Ми порушили різні теми, зокрема й складні для польської аудиторії: популярність російської класичної літератури та те, як працює пропаганда. Простір був переповнений, а більшість відвідувачів я вже могла впізнати в обличчя (хоча були й нові гості). Фестиваль точно допомагає підвищити нашу видимість, адже більше людей дізнаються про книгарню або отримують нагадування про її існування», — розповідає про досвід роботи з фестивалем співорганізаторка книгарні-кав’ярні Надія Мороз-Ольшанська.
Конкуренція між фестивалями
Тоді як великі українські книжкові фестивалі намагаються максимально розмежовуватися в часі, у Кракові протягом одного тижня відбувалися дві великі літературні події — Фестиваль Конрада та Краківський книжковий ярмарок.
«Ці дві книжкові події орієнтовані на різні аудиторії. На Краківському книжковому ярмарку представлений дуже широкий асортимент книжок, натомість Фестиваль Конрада — це радше подія для поціновувачів літератури», — каже Евеліна Качмарчик. І аудиторії фестивалю справді не бракує — навіть на зустрічі з маловідомими авторами та інтелектуальні дискусії приходить чимало відвідувачів.
Свою роль відіграє й вибір фестивальних локацій, які вже мають сформовану аудиторію. Частина подій фестивалю Конрада відбувається в Палаці Потоцьких на площі Ринок, де протягом року проводять літературні зустрічі. Завдяки цьому сформувалася спільнота людей, які регулярно відвідують такі заходи.
Сам фестиваль також виховує свою аудиторію — активно співпрацює зі школами, проводить спеціальні події та майстер-класи для учнів початкової та середньої школи, організовує літературні зустрічі для дітей. Таким чином фестиваль залучає майбутніх відвідувачів змалечку.
Проте, можливо, справа і в особливостях краківської аудиторії та масштабах самого міста. Як розповідає Евеліна Качмарчик, в інших містах, зокрема у Вроцлаві, проблема конкуренції між подіями існує, і культурні організації намагаються не проводити заходи одночасно, оскільки там немає настільки великої спільноти людей, зацікавлених у літературі.
Джерело: chytomo.com