Виставка у музеї. Фото: Михайло Марків
Експозиція присвячена шістдесятиріччю київського поета та перекладача Аттили Могильного.
Ім’я українського поета-вісімдесятника тривалий час було мало відоме поціновувачам літератури. За життя у поета, а він прожив 45 років, вийшло тільки дві поетичні збірки та оригінальна дитяча повість «Мавка з кришталевого палацу». Повне видання поезій його друг, поет і видавець Іван Малкович вмістив під однією палітуркою у невелику книгу. І попри те Аттила став легендарним — зараз про його творчість студенти гуманітарних вишів пишуть курсові і дипломні, організовують літературні вечори. Особливо у столиці, бо вся творчість Аттили Могильного присвячена саме Києву.
А днями у Музеї однієї вулиці відкрилася нова виставка, до шістдесятої річниці з дня народження видатного поета та перекладача Аттили Могильного (1963-2008).
На виставці. Фото: Михайло Марків
Його вірші проілюстрував Стефан-Арпад Мадяр. Художник створив цикл незвичних картин-кольорописів, що передають настрої від поезій. У експозиції також нечисленні фото, зошити із віршами та збірки.
Аттила Могильний народився у Києві, на Чоколівці, у родині поета-шістдесятника Віктора Могильного, відомого, як Віть Вітько. Мати — Аврелія Могильна, угорка з Ужгорода подарувала сину незвичне ім’я — Аттила і любов до народних пісень.
Аттила закінчив філологічний факультет університету Шевченка, потім там викладав, а також у Варшавському університеті — україністику. Працював у київських ЗМІ, якийсь час жив у Таджикистані — вивчав перську мову і культуру.
Про цікаві моменти про поета розповів його університетський друг Іван Малкович. Вони знайомі з першого курсу і якийсь час навіть винаймали разом квартиру (Аттила «втік» від батьків, прагнучи самостійності).
«Влітку 1983 року нас відправили на практику у піонерський табір в Геленджик під Новоросійськом. Виявилося, що місцеві між собою говорили українським суржиком. За такої нагоди Аттила запровадив у наших загонах стройові команди: „Чота!“, „Рівняйсь!“ „Струнко!“. Головою загону Аттила призначив хлопчика з Москви, що надавало особливого звучання цій „військовій українізації“, але згодом нас викрили і замало не вигнали з університету, але все обійшлося», — пригадував Іван Малкович.
Іван Малкович розповідає про Аттилу Могильного
У тотально зросійщеному на початок 80-х років ХХ століття Києві Аттила Могильний був органічно київським, урбаністичним поетом. За назвами його віршів можна вивчати топографію міста, а прочитавши їх — відчути його характер. При цьому в Могильного виринає давній пласт міста з князями і княгинями, середньовічною бруківкою і музикою, згадок якої так багато у згадках поезії та її ритмах.
Іван Малкович, який працював у видавництві «Веселка» запропонував своєму другу написати дитячу повість. Так у 1990 році вийшла оригінальна казка «Мавка із кришталевого палацу» з малюнками Владислава Ширяєва. 200 тисячний тираж розлетівся і став раритетним. Казка дуже київська — події розгортаються на горищі однієї зі звичайних багатоповерхівок, де виявляється є вхід у Мурашине Князівство. У повісті є згадки і про Софіївський майдан і про Шулявку, де, власне і стоїть будинок із зачарованим горищем. І про Київську обсерваторію, вчені якої помітили таємничий літаючий об’єкт і новина про це з’явилася на першій сторінці всіх київських газет.
У 2006-ому Іван Малкович перевидав казку із авторською редакцію Могильного і ілюстраціями Віктора Гаркуші. Книга теж одразу ж стала раритетом.
Книги Аттили Могильного
Казкова повість, яка так і не вийшла друком
На виставці можна побачити ще один унікальний експонат — обкладинку досі не опублікованої міфологічної повісті «Замок Річарда Левине Серце». Книга була затверджена до друку, але так і не вийшла, бо у «Веселки» не вистачило грошей. Директор Музею Однієї вулиці Дмитро Шльонський дуже сподівається, що цю книгу таки опублікують, адже це повість про Андріївський узвіз, де є середньовічні лицарі, чарівні камені, балакучі коти і київські відьми — те, що завжди було на узвозі. «У цій оповіді намішані і Гофман і Кафка і наші Білик та Бердник», — розповів Дмитро Шльонський. Він також подякував художнику Стефану-Арпаду Мадяру, завдяки якому минуле і сучасне зустрілося і представлене на виставці.
Цікаво, що коли у 2018 році депутатам Київради запропонували назвати вулицю у Солом’янському районі іменем Аттили Могильного і дехто казав, що це не надто милозвучна назва, Іван Малкович просто прочитав декілька віршів поета, і у депутатів уже не було жодних питань.
Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні Онтал Гейзер на відкритті виставки
Виставка відбувається завдяки дружнім відносинам музею із племінником Аттили — Богданом Могильним та за сприяння й підтримки посольства Угорщини в Україні. На презентації виставки був Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні Онтал Гейзер, який висловив вдячність організаторам за виставку і зауважив, що його робота на посаді починається із заходу зі сфери культури, яка підкреслює співпрацю між нашими країнами.
Читайте також: Стали відомі імена лауреатів «Київська книга року» 2023 року
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
