У межах Київського тижня критики відбулася національна прем’єра стрічки «Ля Палісіада». Це дебютний повний метр Філіпа Сотниченка, який до цього зняв короткометражні фестивальні хіти «Технічна перерва» і «Цвях».
Зроблена в жанрі пострадянського нуару, ця стрічка розповідає про розслідування вбивства міліціонера, яке розгортається за лічені місяці до скасування смертної кари у 1996 році.
Світова прем’єра картини відбулася на великому європейському фестивалі класу «А» — Роттердамському, де вона здобула Приз Міжнародної асоціації кінопреси (ФІПРЕССІ).
Режисер Філіп Сотніченко та продюсерка Валерія Сочивець на Київському тижні критики. Фото: Київський тиждень критики
У дебютному повному метрі режисер Філіп Сотніченко використав низку цікавих прийомів. Щоб створити у фільмі особливу автентичну атмосферу 90-х, застосував оригінальну технологію зйомки, що поєднує плівкове зображення та сучасні цифрові технології. Більшу частину фільму знімали на ретрокамеру, останні вцілілі касети для якої замовляли по всьому світу. Оператор іноді й сам стає одним з героїв фільму — інші персонажі його бачать, він наче фіксує все, як у поліцейській хроніці.
Події у фільмі відбуваються не у хронологічній послідовності, тож уважний глядач лише в кінці фільму має змогу скласти сюжет як частинки пазла.
Крім того, є окрема частина фільму, в якій йдеться вже про 2000-ті — вона розповідає про дітей головних героїв, Айсель і Кирила (його втілив сучасний режисер Ярема Малащук), та їх стосунки. Режисер планував зробити цю частину епілогом, проте в фінальній версії змінив на пролог.
Стрічка відтворює атмосферу 1990-х. Кадр із фільму «Ля Полісіада»
Тож, у стрічці переважно бачимо епізоди з життя 90-х, як поліцейські затримують бандитів, як ведуть розслідування вбивства свого колеги, проводять слідчі експерименти та зрештою арештовують і засуджують чоловіка, який за описом свідка схожий на вбивцю. Є й фрагменти з їх особистого життя та розмов. Сама назва фільму за звучанням відсилає до теми поліцейських, у стрічці слова «Ля Полісіада» теж присутні, в іншому значенні.
«Хотів зробити атракціон. Щоб глядач дивився і йому було прикольно. Довжиною плану занурюємося в конкретний час, 1990-ті. Це певна кіномова авторського кіно, — розповів Філіп Сотніченко. — Коли ми придумали цей фільм у 2019-му році, назвали його пострадянський неонуар. Тоді мені запропонували назвати його нуар. І цей жанр мені подобається. Хотів додати щось своє».
Національна прем’єра картини відбулася у столиці. Фото: Київський тиждень критики
Як зазначає режисер, його зацікавила смертна кара як явище і тло для подій.
«Це фільм про людей, які жили в ці часи, будували своє життя. Хтось працював в органах, пенітенціарній системі, — поділився Філіп Сотніченко. — Знайшов інформацію, що під час смертної кари мав бути присутній психіатр. Щоб пересвідчитися в тому, що людина психічно здорова. А потім інший лікар фіксує смерть. Саме присутність лікаря мене зацікавила. Один з моїх героїв — лікар, який нічого не може зробити з системою».
За словами продюсерки фільму Валерії Сочивець, у 1996 році Україна посідала друге місце після Китаю за кількістю смертних вироків.
Після показу режисер отримав нагороду — премію «Кіноколо». Фото авторки
«Це вражає, адже в 1990-ті існувала корупційна система. І можна лише здогадуватися, скільки безневинних людей так було вбито», — зазначає Валерія Сочивець.
Власне, невідомо, чи дійсно був винним підсудний у фільмі. Як пояснює режисер,
так було влаштоване тодішнє життя, і у стрічці лише намагалися його відтворити.
Зйомки фільму проходили у Києві, на Закарпатті, у Бучанській виправній колонії та зайняли майже рік.
Картина вийде в український прокат 11 січня 2024 року.
ІНШІ ЛАУРЕАТИ «КІНОКОЛА»
Найбільшу кількість нагород цьогорічного «Кінокола» отримала команда фільму «Люксембург, Люксембург»: режисер Антоніо Лукіч здобув Премію за найкращі режисуру та сценарій, а виконавця однієї з головних ролей Аміла Насірова визнали найкращим актором.
У двох номінаціях здобула перемогу стрічка «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова — український претендент на Премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм». Картину визнали найкращим документальним фільмом, а також відкриттям року — найкращим повнометражним дебютом.
Найкращим короткометражним ігровим фільмом назвали «ГКЧП» режисера Аркадія Непиталюка. Премію за Найкращий анімаційний фільм отримав «Маріуполь. Сто ночей» режисерки Софії Мельник. Найкращою акторкою оголосили Карину Химчук за роль у стрічці «Ти мене любиш?» (київська прем’єра відбудеться 17 жовтня на Київському тижні критики). Нагороду за досягнення отримали Станіслав Битюцький, Альона Пензій, Олександр Телюк, Олег Оліфер та Олена Гончарук з команди Довженко-Центру за лекторій «Як перестати хвилюватися і полюбити українське кіно».
Також на церемонії вручили Спеціальну відзнаку кінокритикам, які стали на захист України. Її отримали Антон Філатов, Ярослав Підгора-Гвяздовський, Юрій Самусенко й Артур Корнієнко.
Національна премія кінокритиків «Кіноколо» — щорічна премія, заснована у 2018 році, що визначає досягнення українського кінематографа та діячів кіноіндустрії за останній рік від імені спільноти кінокритиків України. У попередні роки найкращими фільмами ставали «Памфір», «Стоп-Земля», «Атлантида» й «Додому».
Нагадаємо, сьомий Київський тиждень критики триватиме до 18 жовтня в кінотеатрі «Жовтень». У його межах покажуть «Ти мене любиш» — другий повний метр Тоні Ноябрьової («Герой мого часу»). Це історія дорослішання, яка розгортається напередодні падіння СРСР.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
