Cтатуя Щорса розташована на бульварі Шевченка. Фото авторки
Вже понад сім років тривають обговорення щодо демонтажу пам’ятника Щорса з центру міста. Що з ним варто робити «Вечірній Київ» запитав у мистецтвознавиці та історика архітектури Катерини Липи.
Історія з кінним пам’ятником більшовицькому діячу тягнеться щонайменше з 2016-го.
30 червня — у день народження генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича Добровольчий рух ОУН погрожував відзначити цей день демонтажем пам’ятника. Тоді міська влада закрила статую тканиною у кольорах національного прапора та огородила будівельним риштуванням.
У 2017 році невідомі пошкодили пам’ятник, відпилявши коню частину ноги. Восени того ж року столичні художники відновили її.
Нова хвиля громадських протестів проти статуї Щорса в Києві почалася після повномасштабного вторгнення. У вересні 2022 року на цьому пам’ятнику активісти залишили свої побажання та думку про цього діяча — «Кат», «Воював проти УНР», «Знеси мене повністю», «Демонтуй».
На постаменті з’явилося звернення до Кабміну. Фото авторки
Днями до цих написів на постаменті додалися «Кабмін, зміни статус». Таким чином невідомі вимагають у Кабміну змінити статус пам’ятника.
Київська влада вже готова до демонтажу пам’ятника Миколі Щорсу. КМДА очікує від Міністерства культури України на це дозвіл. Про це ще у лютому 2023 року повідомив столичний мер Віталій Кличко.
Як найкраще поступити з цим пам’ятником, «Вечірній Київ» розпитав у мистецтвознавиці та історика архітектури Катерини Липи. У 2022 році вона була кураторкою виставки «Червоний шум: декомунізація колекції» у Музеї історії міста Києва. Проєкт був присвячений візуальному тиску радянської пропаганди, викривленню української історії засобами образотворчого мистецтва.
Катерина Липа. Фото: Тетяна Костенко
«Моя думка незмінна — нам потрібен музей тоталітаризму або музей тоталітарного мистецтва, в який звозити подібні пам’ятники, — зауважила Катерина Липа. — Ми розуміємо, що цим персонажам на вулицях не місце. Але мені шкода кожної знищеної радянської скульптури, адже, якщо висловлюватися як криміналісти, ми втрачаємо доказову базу. Ці пам’ятники мають бути опрацьовані фахівцями. Не просто десь виставлені, а мати розлогу інформацію — про персонажа, про сам твір, в чому він пропагандистський».
Вона нагадала, що в срср мистецтво, яке не вписувалося в радянські канони, оголошували формалізмом, а сам художник в гірші часи міг бути ув’язнений чи висланий в ГУЛАГ, а в кращі — лишитися без роботи та засобів до існування. Люди, виховані за радянських часів, просто не розуміли, що не так з тоталітарним мистецтвом. Тому й досі подекуди тиражується радянський смак.
«Знищувати такі твори не можна, треба пояснювати, що з ними не так, показувати в спеціально відведених місцях. Демонструвати, як існували певні іконографії, наприклад, як дозволено було зображувати леніна, — зазначає мистецтвознавиця. Совок треба долати сміхом, адже це смішно і гидко водночас».
Статуя зроблена за канонічним зображенням Щорса. Фото авторки.
За її словами пам’ятник Щорса у столиці — більшовика-тріумфатора над Києвом у позі, ніби він підкорює місто, — є неприйнятним. Свого часу радянська влада зробила з нього, одного з багатьох радянських польових командирів, ікону, молодого і красивого чоловіка. Вигадала канонічне зображення, легендарні історії. Водночас реальний Щорс, найімовірніше, не догодив владі, адже був вбитий в потилицю.
«Від таких пам’ятників, звісно, треба очистити простір міста. Головне — це їх музеєфікація та наукове опрацювання, — підкреслює Катерина Липа. — Якщо вони будуть в музеї, туди можна приводити школярів, розповідати про тоталітарне мистецтво і чому такого не має бути. Створити аудіогіди та підготувати розгорнуті коментарі для відвідувачів».
До слова, в інших країнах вже існують подібні музеї. Так, в Мюнхені працює центр історії націонал-соціалізму, який розкриває суть нацизму, в Будапешті діє Музей терору, в країнах Балтії є музеї, присвячені радянській окупації.
Кінна статуя Миколи Щорса висотою близько 14 метрів установлена на гранітному постаменті висотою 6,5 метра в 1954 році, з нагоди 300-річчя Переяславської ради. Авторами монумента є скульптори Михайло Лисенко, Микола Суходолов, Василь Бородай та архітектори Олександр Власов і Олексій Заваров.
До теми:
- Слідом за Чкаловим: у столиці демонтували пам’ятник Ватутіну. Його перенесли у Музей авіації.
- У Києві вже демонтували більшість пам’ятних об’єктів комуністичного періоду. Перелік об’єктів був ухвалений у липні цього року.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua