Інтерв’ю з Мариною Хондою. Фото: Бориса Корпусенка
З початком війни охочих всиновити дитину у Києві стало у близько 2,5 раза більше. Але є певні особливості усиновлення у воєнний час.
Воєнний стан суттєво впливає на всі аспекти життя, зокрема, й на процес усиновлення. Через війну, яку розв’язала росія, гинуть батьки, а діти залишаються сиротами. Тому чимало пар задумалися про те, щоб дати дітям, які втратили родину, шанс рости в повноцінній сім’ї.
Діти, які залишилися без батьківського піклування, під час воєнного стану можуть бути влаштовані у прийомні сім’ї чи дитячі будинки сімейного типу на умовах тимчасового влаштування.
Про ці теми журналістка «Вечірнього Києва» поспілкувалася із заступницею голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень Мариною Хондою.
— Пані Марино, який показник влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ї?
— У Києві постійно відбувається пошук та навчання кандидатів в опікуни, піклувальників, прийомних батьків та вихователів у дитячі будинки сімейного типу. Наразі в Києві понад 2 тисячі дітей перебувають у сімейних формах виховання: у родинах опікунів та піклувальників, а також у патронатних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу.
У довоєнний час у столиці в середньому за рік усиновлювали від 80 до 100 дітей. Однак зазначу, що в умовах воєнного стану процес усиновлення дітей іноземними громадянами призупинено. У 2022-ому році усиновили 42 дитини, а з початку 2023-го року вже 59 дітей мають родини. Ще 13 справ розглядається в судах.
Ілюстративне фото.
ОХОЧИХ ВСИНОВИТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ВІЙНИ СТАЛО БІЛЬШЕ
— А скільки дітей загалом у Києві шукають родину? І скільки наразі кандидатів в усиновлювачі?
— До війни в Києві на обліку перебували в середньому до 400 дітей, які мали правові підстави для усиновлення. Зараз таких дітей — 335, тобто в середньому кількість дітей не дуже змінилася. А кількість кандидатів в усиновлювачів зросла, наразі їх — 180. Раніше 70-80 кандидатів висловлювали бажання усиновити дитину, тобто до повномасштабного вторгнення ця цифра була у близько 2,5 рази менше.
— Дітей якого віку найбільше всиновлюють?
— Як і до повномасштабної війни, так і зараз, найбільше висловлюють бажання та готовність всиновити дітей до 10 років. А таких близько 30% із-поміж усіх дітей, які перебувають на обліку з усиновлення. Немовлят одразу всиновлюють, за ними навіть є черга. Проте найбільша кількість діточок, які потребують родини, — це від 10-12 років та старше. Найрідше, на жаль, усиновлюють дітей з інвалідністю або тих, які мають ще сестричок та братиків.
Під час інтерв’ю із заступницею голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Мариною Хондою. Фото: Бориса Корпусенка
— А скільки дітей-сиріт прийняли заклади Києва з тимчасово окупованих територій, зон бойових дій?
— У вересні 2022 року прийняли 25 дітей із Центру соціально-психологічної реабілітації дітей міста Торецька, а у квітні 2023 року — ще 30 дітей із Запорізької області. Ще 46 дітей із Харківщини прийняли наші два дитячі будинки-інтернати — Дарницький для дівчат і Святошинський для хлопців.
Ілюстративне фото.
«ПРОЦЕС УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ ПРО УСИНОВЛЕННЯ НЕ МОЖЕ БУТИ ДУЖЕ ШВИДКИМ»
— Пані Марино, неодноразово доводилося чути про те, що процес усиновлення є занадто довгим, бюрократичним, а часом навіть складним і незрозумілим. Чи справді це так на практиці?
— Усиновлення повинно бути свідомим та виваженим рішенням. Крім того, потенційні батьки обов’язково мають пройти спеціальні підготовчі курси. Процес усиновлення в Україні триває в середньому близько року. Багатьом він справді може видатися занадто складним та бюрократичним, однак на практиці цей час насправді потрібен всім учасникам процесу.
Серед нововведень, які запровадили в Україні під час війни, найважливішим є цифровізація процесів усиновлення. До прикладу, подати документи на статус кандидата в усиновлювачі можна ще через портал «Дія».
— Щодо дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) скільки їх наразі?
— У ДБСТ діти отримують можливість рости в родинній атмосфері, яка сприяє їхньому всебічному розвитку. У них можуть проживати не більше 10 дітей. Завдяки такому підходу батьки-вихователі приділяють більше уваги кожній дитині, враховуючи її потреби та інтереси. Наразі в Києві створені та функціонують 31 ДБСТ та 26 прийомних сімей. Також є три патронатні сім’ї, які надають послуги тимчасового влаштування для різних діток.
З початку повномасштабної війни ми їх евакуювали у безпечні місця. Сьогодні за кордоном ще залишаються 15 дитячих будинків сімейного типу з 83 дітьми та 11 прийомних сімей — із 20. На заході України перебуває ще один ДБСТ із 9 дітками та 3 прийомні сім’ї — із 10.
Ілюстративне фото.
— Марино Петрівно, а як Київ підтримує альтернативні форми сімейного виховання?
— Найдорожчим та найважливішим в житті кожної дитини є сім’я. Розвиток сімейних форм виховання є нашим пріоритетом. Столична влада робить все можливе для підтримки осиротілих дітей, патронатних сімей та розвитку будинків сімейного типу. Зокрема, в Києві затверджена міська цільова програма «Діти. Сім’я. Столиця на 2022-2024», яка забезпечує цілісну систему захисту прав дітей та сімей із дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах.
За дорученням Київського міського голови, відкрили два соціальні гуртожитки для старших дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ці заклади допомагають їм соціалізуватися та адаптуватися до самостійного життя. Також виділяємо кошти на забезпечення дітей-сиріт квартирами. У 2023 році за кошти міського бюджету придбали 28 квартир. Будинки планують ввести в експлуатацію наприкінці року, після чого обладнані квартири будуть передані дітям. Тобто місто комплексно надає допомогу та підтримку на різних етапах життя.
ПРО ПЕРШИЙ У КИЄВІ МАЛИЙ ГРУПОВИЙ БУДИНОК ДЛЯ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
— А розкажіть детальніше: як зараз працює Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей?
— Київський міський центр соціальної підтримки дітей та сімей створений у межах державної реформи догляду за дітьми-сиротами та дітьми, які позбавлені батьківського піклування. Це не інтернат і не медична установа. Центр є закладом соціального захисту дітей та має всі умови, наближені до родинних, що позитивно впливає на розвиток дітей. Наразі в Центрі перебуває 58 дітей. Найстаршим — 7 та 8 років. Вони навчаються у першому та другому класах Ворзельського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 10. Проєктна потужність Центру — 60. Така кількість місць не може забезпечити потребу Києва, тому ми розширюємо її до 120 ліжко-місць.
Ілюстративне фото.
— В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що працюєте над створенням комунального малого групового будинку. Що він передбачає? І коли планується його відкриття?
— Малий груповий будинок — це сучасна форма домашнього виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Цьогоріч із міського бюджету виділено кошти на створення першого комунального малого групового будинку. Це буде інклюзивний будинок у приватному секторі в Дарницькому районі. Наразі він ще будується відповідно до державних будівельних норм та стандартів.
У ньому проживатимуть до 10 дітей, зокрема з інвалідністю. Як я вже говорила, цих діток найменше всиновлюють. Вони житимуть в умовах, максимально наближених до родинних, і з ними постійно перебуватимуть вихователі, приходитимуть опікуни. Такі умови сприятимуть пришвидшенню їхньої соціалізації та підготовки до самостійного життя після досягнення повноліття. Сподіваюся, що вже на початку наступного року ми його відкриємо.
Також читайте у «Вечірньому Києві»: Марина Хонда: «Завдання соціальної сфери — дати не лише пільги та допомогу, а й можливості для гідного життя»
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
