У четвер, 16 листопада, на Байковому кладовищі відбулась церемонія прощання з бійцем. В останню земну дорогу Олександра з позивним «Севас» проводжали родичі, друзі, побратими, серед яких було чимало морпіхів. Адже Ткаченко був їхнім сержантом.
Дружина полеглого бійця Валентина тримала на руках маленьку донечку — Руслану, яка народилася літом цього року. З народженням третьої дитини Олександр отримав законне право залишити військову службу, але вирішив продовжити захищати Україну від російської навали.
Ткаченко народився у Севастополі у 1989 році. Від скороченої назви рідного міста він і отримав позивний «Севас». У Криму у 2013 році він пішов служити в морську піхоту. Під час окупації півострова росіянами, Олександр не порушив присягу та вийшов на материк разом з побратимами. Він брав участь у переможній битві за Маріуполь під час АТО. За військові заслуги отримав орден «За мужність третього ступеня».
Олександру Ткаченку було 34 роки. Фото: Facebook
Після завершення контракту, разом із сім’єю переїхав до Ірпеня. Займався фермерством та виховував разом з дружиною доньок. З лютого 2022 року долучився до лав територіальної оборони та став на захист Ірпінської громади. Він служив командиром розвідувального взводу. Олександр відіграв надзвичайно важливу роль у боях на блокпостах «Жираф» та «Караван-Гала».
Тоді у рамках наступу на Київ російські війська прагнули контролювати Ірпінь, Бучу та Гостомель, щоб оточити українську столицю з заходу. Окупанти намагалися прорватися через Ірпінь, але отримали гідну відсіч.
— Я трохи злюсь на нього через те, що він не покинув війну, — розповідає «Вечірньому Києву» близький друг і побратим Ткаченка Олексій з позивним «Дюшес». — Ми разом починали служити в Криму ще у 2013 році. Дружили сім’ями. Коли в Олександра народилася третя донечка — Руслана, багато хто казав йому, що досить уже воювати, адже він стільки років на війні. Але «Севас» вважав, що не має морального права залишити своїх побратимів, відчував відповідальність за них, за свою сім’ю та всіх українців.
Побратими називають «Севаса» легендарним воїном
— Родина його розуміла та підтримувала, — продовжує Олексій. — Тому Олександр продовжував завзято бити ворога. Багато з присутніх сьогодні на прощанні хлопців завдячують йому своїм життям. Він особисто врятував їх на полі бою. А ще багатьом допоміг залишитися живим, бо добре навчив. «Севас» був уособленням сержантського лідерства. У морській піхоті він був головним сержантом взводу снайперів, а також головним сержантом взводу вогневої підтримки. Робив все що в його силах і навіть більше, задля того, щоб пришвидшити нашу перемогу.
Побратими називають «Севаса» легендарним воїном, за допомогою якого вдалося вибудувати грамотну оборону та відстояти Ірпінь. Після деокупації Київщини Ткаченко неодноразово виконував відповідальні бойові завдання на критичних напрямках, брав участь у стратегічно важливих спецопераціях, демонструючи мужність і героїзм.
Олександр, який разом служив і дружив з Севасом майже 10 років, розповів «Вечірньому Києву», що у його побратима була мета — повернутися у звільнений від окупантів рідний Севастополь.
«Він ніколи не здавався та завжди йшов уперед. Ми втратили великого патріота своєї країни», — сказав Олександр, ледь стримуючи сльози.
Дружина Ткаченка Валентина з донькою Русланою. Фото: Олександр Галух
А дружина Ткаченка Валентина розповіла «Вечірньому Києву», що саме чоловік навчив її ніколи не опускати руки.
«Ми щиро кохали один одного. Сашко був непересічною, ніжною і водночас дуже сильною людиною. У нього траплялися і злети, і падіння, але він ніколи не відступав. Він і мене навчив завжди боротися та рухатися вперед. Сьогодні я відчуваю величезну підтримку його друзів, побратимів. Мій чоловік зробив велику справу, бо до останнього захищав свою сім’ю та всю Україну», — сказала Валентина.
В Олександра залишилися три доньки — Ніколь, Злата та Руслана. На честь відважного воїна на Байковому кладовищі пролунали три салютні постріли. Згодом прах «Севаса» передадуть для поховання на Алеї пам’яті захисників України на Ірпінському цвинтарі.
Вічна пам’ять Герою!
Днями до Києва з фронту надійшла ще одна трагічна звістка. У Сєверодонецькому районі Луганської області загинув випускник магістратури КІМО Олексій Логінов. 25 листопада йому мало виповнитися всього 24 роки.
Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
