Колекціонер та власник музею Олександр Швець. Фото: Тетяна Асадчева
Засновник та головний редактор видання «Факти» Олександр Швець вже понад 30 років колекціонує порцелянові скульптури, привезені з різних куточків світу.
Олександр Швець розповідає, що найбільші колекції порцеляни, які демонструються сьогодні у відомих музеях, створювалися протягом сотень років. Зазвичай біля їхніх витоків стояли могутні монархи чи впливові аристократи, які жили в різні історичні часи. Вже потім, після їхньої смерті турботу про збереження брала на себе держава, зокрема Німеччина, Франція, Іспанія або Австрія.
Своєю заповітною мрією колекціонер вважає відкриття у Києві першого приватного музею порцеляни, який не має аналогів у світі. Тривалий час Олександр Швець працював над її втіленням, однак через повномасштабну війну росії проти України, відкрити повноцінно для відвідувачів музей поки не вдалося.
Порцеляна Фото: Тетяна Асадчева
Однак, щоб познайомити киян та гостей міста з прекрасними витворами мистецтва порцеляни, колекціонер гостинно привідкрив двері Shvets Museum, щоб розказати історію своєї унікальної колекції. Потрапити до музею та поспілкуватися з його власником вдалося і «Вечірньому Києву».
На початку Олександр Швець розповів про те, як він захопилися колекціонуванням іспанської порцеляни Lladro, яку він без перебільшення вважає найкращою у світі.
Скульптура вражає своєю вишуканістю. Фото: Тетяна Асадчева
«Все почалося з маленької статуетки іспанської порцеляни, яку я придбав з дружиною Галиною на острові Мальорка», — розповідає пан Олександр, вказуючи на невеличку фігурку дівчинки, що тримає кошик квітів.
За його словами, ця досить проста, але надзвичайно вишукана робота настільки припала їм до душі, що вони з дружиною почали збирати інші фігурки іспанської порцеляни Lladro.
Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
На сьогодні, це одна з наймолодших мануфактур з виготовлення порцеляни, заснована у 1953 році. На сьогодні шедеври цього бренду прикрашають колекції багатьох європейських музеїв, зокрема: Королівський музей мистецтва та історії в Брюсселі, Міжнародний музей кераміки у Флоренції, Національний музей кераміки у Валенсії та багато інших.
Композиція «Цариця Нілу» з лімітової серії. Фото: Тетяна Асадчева
Попри це, порцелянові скульптури Lladro відрізняються точними історичними деталями, ідеальними пропорціями зображених фігур та неймовірно тонкою роботою.
Подорожуючи різними країнами та континентами, Олександр та Галина доповнювали свою колекцію іншими скульптурами. Найбільше їх приваблювали саме сюжетні композиції, особливо де є багато дійових осіб.
За словами колекціонера, саме такі композиції роблять колекцію живою та виразною. А деякі їхні деталі можна розглядати нескінченно, і водночас знаходити в них щось нове.
Коні та вершники з першої зали музею. Фото: Тетяна Асадчева
У першій залі Shvets Museum можна побачити порцелянові композиції Lladro, створені у мануфактурі в місті Валенсія в Іспанії. В експозиції представлені роботи різних років, зокрема, рідкісні лімітовані вироби кращих іспанських майстрів. Серед них: «Цариця Нілу», «прибуття Попелюшки», «Карета XVIII століття» та «Велика подорож».
Центральною фігурою першої зали є також міфічна Птаха-Фенікс, яка може відродити себе з попелу. За словами власника, для нього особисто ця композиція є символом України та її відродження.
Фото: Тетяна Асадчева
Порцелянова репродукція картини «Меніни» Дієго Веласкеса. Фото: Тетяна Асадчева
Квіти в роботах іспанців виглядають, наче живі. Фото: Тетяна Асадчева
Слухаючи розповідь колекціонера, неможливо не помітити, з яким трепетом він відноситься до кожної своєї роботи, пам’ятає де, у кого і як її придбав… Біля кожної роботи хочеться затриматися, щоб роздивитися безмежну кількість деталей, втілених майстрами високих художніх талантів.
Кожна деталь оздоблення, кожна деталь одягу героїв цієї композиції — вона відповідає тому часу, із якого вилучено певний сюжет.
Варто зазначити, що при випалюванні порцеляни температура 1250-1300 градусів, матеріал дає усадку на 15%, змінює форму, може покоситися, скривитися, розсипатися. Тож, працюючи над кожною деталлю та скульптурою майстер має зробити безліч розрахунків, для досягнення доскональних образів з портретів, а також деталей одягу чи аксесуарів.
Свою колекцію порцеляни олександр Швець збирав 30 років. Фото: Тетяна Асадчева
Процес створення унікальних творів мануфактури Lladro може тривати до 5 років. Найвища якість, ретельне опрацювання деталей скульптур та постійні інновації в технологіях роблять їхню продукцію по справжньому унікальною.
«До появи іспанської порцеляни найгарнішими квітами у світі вважалися квіти німецької мануфактури „Мейсен“: першої у Європі — і квіти „Каподімонте“: Неаполь, Італія. Коли з’явилися квіти іспанські, усім стало очевидно, що це справжні квіти, що виглядають наче живі…», — продовжує Олександр Швець.
У скульптурах відтворені автенчичні деталі кожної історичної епохи. Фото: Тетяна Асадчева
Щоб продемонструвати всім, чому саме іспанська порцеляна є найкращою, колекціонер вирішив доповнити свою колекцію виробами інших відомих світових мануфактур. Він об’їздив з десяток країн — від Сполучених Штатів та Аргентини до Нової Зеландії та Сінгапуру.
На сьогодні ці твори можна побачити в експозиціях Східної зали музею, де представлені твори з порцеляни з Китаю, Японії та Таїланду та інших країн Сходу. Також у третій залі музею можна побачити унікальні витвори мистецтва від майстрів Німеччини, Австрії, Англії, Італії та інших країн світу.
Фото: Тетяна Асадчева
Не оминув увагою колекціонер і порцеляну, створену відомим українськими майстрами — з Коростеня, Баранівки, Городниці, та інших міст.
З особливою теплотою колекціонер згадує видатного українського скульптора Владислава Щербину-одного з провідних пластиків української порцеляни другої половини XX століття, який свого часу створив величезну кількість скульптур різної тематики: від біблійних та міфічних персонажів, до відомих персонажів світової літератури.
Частина експозиції присвячена родинному затишку та материнству. Фото: Тетяна Асадчева
Також Олександр Швець зупиняє увагу на порцеляні, створеній провідними майстрами Київського експериментального кераміко-художнього заводу. Завод був унікальний тим, що у 1940-х роках минулого сторіччя було вперше широко запроваджене використання петриківського розпису на порцеляні.
Фрагмент експозиції. Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
Фріда Кало. Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
Король Великої Британії Генріх VIII. Фото: Тетяна Асадчева
Унікальні вази та тарілки з народними мотивами та візерунками петриківки були своєрідною візитівкою нашого міста, їх охоче експортували до багатьох країн колишнього СРСР, а також до Великої Британії, Польщі, Франції, Чехословаччини, Канади та Італії.
На жаль, підприємство припинило свою роботу у зв’язку з банкрутством у 2007 році.
«Також на сьогодні припинили інші відомі заводи та майстерні, що спеціалізувалися на виробах з порцеляни. Це дуже сумно, що багаторічні традиції наших славних майстрів поступово йдуть в небуття», — з сумом зітхає Олександр Швець.
Експозиція творів українських майстрів. Фото: Тетяна Асадчева
Вази ручного розпису виробництва Київського керамічного заводу. Фото: Тетяна Асадчева
Остання зала музею має назву «Божественна». В ній зібрана унікальна колекція скульптур присвячена філософським роздумам та релігійній тематиці.
В експозиції можна побачити майстерні порцелянові копії знаменитої скульптури Мікеланджело «Pieta», Чорної Мадонни з Монастиря Монтсеррат під Барселоною та інші оригінальні сакральні композиції з життя Спасителя.
Релігійні образи представлені у «Божественній залі». Фото: Тетяна Асадчева
Окрему увагу в цій залі приділяється скульптурам, що уособлюють родинний спокій, щастя материнства та затишок.
Унікальну атмосферу доповнюють також мальовничі краєвиди Воздвиженки, Андріївської церкви та Подолу, що відкриваються з вікон музею.
Музей розташований у самісінькому центрі столиці. Фото: Тетяна Асадчева
«Чим унікальне це місце? Тим, що воно розташоване в оточенні храмів, які належать до різних релігій. І в цьому символічність цього місця і символічність того залу музею, який я назвав „божественним“. Андріївська церква. Лівіше ви бачите внизу Хрестовоздвиженський храм, у якому хрестили в дитинстві Михайла Івановича Булгакова», — розповідає Олександр Швець.
Також колекціонер зауважив, що вибір місця музею, що знаходиться на Вознесенському узвозі, він обрав зовсім не випадково:
«Неподалік знаходиться місце, в якому мені довгі роки довелося провести багато часу. Це був притулок для сиріт, де кожен мав свою непросту долю. Тоді я навіть не міг собі уявити, що моя мрія стати журналістом здійсниться. І я зможу не лише відвідати майже сто країн світу, але й привести на згадку цю неймовірну красу…», — говорить Олександр Швець.
З вікон четвертої зали музею відкриваються мальовничі панорами Києва. Фото: Тетяна Асадчева
Свій заклад колекціонер не даремно називає клінікою для відновлення душ, вражених трагедіями.
Він створювався під завивання сирен повітряної тривоги та під вибухи крилатих ракет, які прилітали неподалік на Лук’янівці та Подолі.
Однак, попри складний воєнний час, колекціонер вірить, що одного дня створений ним музей порцеляни «Shvets Museum» стане доступним для усіх, хто захоче потрапити у світ вишуканої порцеляни, що є символом досконалості, краси та високого мистецтва.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
