Нещодавно у Музеї української діаспори розпочався новий мистецький проєкт «Memento Vitae».
До експозиції увійшло понад 50 творів, що належать до різних періодів її творчості від кінця 1950-х і до нашого часу. Це твори живопису, акварелі, естампи та книжкова графіка.
На відкритті експозиції була присутня заступниця голови КМДА Ганна Старостенко. Вона зауважила, що відкриття виставки Олени Овчиннікової є знаковою подією у мистецькому житті України.
Ганна Старостенко та Оксана Підсуха на відкритті експозиції. Фото: Олексій Самсонов
«Ми відкриваємо художню виставку Олени Овчиннікової, киянки, котра народилася і багато років працювала тут. І навіть зараз, проживаючи довгий час за кордоном, вона передає нам свої прекрасні мистецькі твори. Тематика її робіт є дуже актуальною та відгукується у серці кожного українця», — наголосила Ганна Старостенко.
Директорка Музею української діаспори та кураторка виставки Оксана Підсуха, зауважила, що творчість цієї неймовірно яскравої та талановитої художниці продовжує збагачувати сучасну українську культуру. Тож, нинішній мистецький проєкт є своєрідною присвятою 87 річній мисткині, яка вже понад 20 років проживає у Сполучених Штатах.
Серія ілюстрацій до «Декамерону». Фото: Олексій Самсонов
«Проєкт ставить на меті заново відкрити непересічну українську художницю, недооцінену і досі майже невідому на батьківщині, вписати її ім’я та творчий спадок у літопис національного відродження українського мистецтва, що увійшов в історію як рух „шістдесятництва“» — зауважила кураторка виставки, мистецтвознавиця Оксана Підсуха.
В експозиції представлені понад 50 творів художниці. Фото: Олексій Самсонов
Ретроспективна виставка охоплює різні творчі періоди художниці. Найбільш ранні з представлених робіт мисткині — серія ліноритів «Люди з Верховини» (1959-1960).
За спогадами художниці, ці роботи вона створила ще навчаючись у Київському Художньому інституті. На літніх канікулах вона відкрила для себе в карпатських горах незвіданий досі світ давніх українських традицій, відчувши глибину української душі, красу народного побуту, що надалі знайшло своє майстерне втілення в її творчості.
Серія ліногравюр Олени Овчиннікової. Фото: Тетяна Асадчева
Подорож Карпатами надихнула художницю на сторення ліноритів. Фото: Тетяна Асадчева
На виставці демонструється і низка робіт, на створення яких надихнуло художницю древнє село Халеп’я, поблизу Трипілля, та його мешканці. Місцеві мешканці стали героями її творів «Кабанчик», «Ранковий базар» серія «Маленькі камінчики», 1987 рік), «Святкових сорочок для десяти синів», «Прощання з Халеп’ям» та інші.
Фрагмент експозиції. Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
Вперше відвідувачі можуть побачити два ескізи Олени Овчиннікової до муралу київського готелю «Інтурист», створених у 1990-ті роки. За спогадами художниці, над проєктом працювали польські архітектори, тож вона вирішила створити дві рівновеликі танцювальні феєрії в кольорі — український гопак та польський краков’як. Так, на синьому тлі у вихорі кружляли українські хлопці та дівчата, а навпроти — на золотому витанцьовували польські шляхтичі.
Екіз до панно «Гопак». Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
На жаль, стінопис невдовзі було втрачено, а від нього залишилися лише декілька світлин та ескізи аквареллю.
Кульмінацією виставки є серія «Декамерон», створена Оленою Овчинніковою вже в еміграції. Робота над графічною серією, яка складається з 13 ілюстрацій, тривала з 2008-2020 роки. Нещодавно ці твори поповнили колекцію Музею української діаспори в Києві.
В експозиції представлені твори з колекції Музею та приватних збірок. Фото: Олексій Самсонов
Авторка обрала для серії колір червоно-золотого сонця, колір життя та смерті, крові та королівської мантії. Ламкі гострі лінії малюнків та гіперболізована міміка та жести героїв є досить сучасними й, водночас апелюючи до жанру середньовічної гравюри.
Ще у дитинстві художниця закохалася у творчість Пітера Брейгеля та Дієго Веласкеса, черпала власні ідеї та натхнення в гравюрах Лукаса Кранаха та Альбрехта Дюрера.
За свідченням авторки, проілюструвавши 13 новел Джованні Бокаччо вона втілила свою заповітну мрію довжиною з життя.
««Пам’ятай про життя» — головний творчий девіз Бокаччо та Олени Овчиннікової» — розповідає Оксана Підсуха. «Це гасло вічне і сучасне. Під час чуми чи війни люди мусять знаходити в собі сили жити далі. І цитуючи Бокаччо: «…хто б їх зустрів по дорозі, сказав би, що смерть їх не візьме, а як, може, і скосить, то веселими».
Вситавка триватиме до 11 червня. Фото: Олексій Самсонов
Довідка. Олена Овчиннікова народилася у 1935 році в Києві у творчій родині. Її батько, художник Василь Овчинніков, впродовж 42 років очолював Київський музей західного та східного мистецтва (нині Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків). 1960 року закінчила Київський художній інститут як графік-станковіст. Викладала в КДХІ у 1969-1982 роках.
Авторка численних графічних серій та окремих творів на українську тематику, що вирізняються індивідуальною «фресково-монументальною» стилістикою. Ілюструвала близько 25 книг, поміж яких «Свято святого Йоргена» Гаральда Бергстедта (1967), «Вир» Григорія Тютюнника (1972), «Вершники» Юрія Яновського (1987). З 2001 року живе і працює в США (Хомстед, Пенсильванія).
Ретроспективна виставка Олени Овчиннікової «Memento Vitae»
Коли: до 11 червня, щодня з 11.00-17.15, вихідні дні — понеділок та вівторок;
Де: вулиця Князів Острозьких, 40б.
Вартість квитка: 50 грн.
Телефон для довідок: 044 280 6418.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
