У давнину, коли техніка бальзамування не дозволяла зберегти обличчя, при похованнях на померлого накладали похоронні маски із золота, дерева тощо. Цей звичай існував у багатьох народів. Особливо популярні такі маски були в Стародавньому Єгипті. Хоч не завжди були не схожими з особою померлого.
Щоб виготовити посмертну маску з золота чи бронзи, потрібно було спочатку зняти зліпок, який служив формою для відливання. З розвитком скульптури посмертні маски стали знімати як підготовчий матеріал для статуй, бюстів і надгробків. Саме тому такі маски переважно роблять з облич видатних людей.
Посмертні маски, виготовлені професійними скульпторами, вважаються предметом мистецтва. Існує й окремий напрям колекціонерства посмертних масок.
Колекція музею збиралася 20 років
В експозиції представлені посмертні маски державних діячів та видатних постатей культури
Власну збірку посмертних масок демонструє Музей Однієї Вулиці, що на Андріївському узвозі. До 20-річчя започаткування цієї колекції показують зліпки з облич видатних людей, які впливали на становлення української нації. А також державних діячів та полководців, художників і скульпторів, музикантів та педагогів, поетів і письменників з різних країн, які залишили по себе пам‘ять у прийдешніх поколіннях.
Дмитро Шльонський на відкритті виставки (праворуч)
«Наша колекція почалася з декількох масок, знайдених у київських художніх майстернях. І продовжує поповнюватись до цього часу, — розповів директор музею Дмитро Шльонський. — Ми поставили собі за мету збирати лише оригінали або перші копії з оригіналів. Оригіналами вважаються відливки, зроблені зі знятої з обличчя форми. Є такі роботи і на цій виставці — це зліпки з облич державних діячів — президента Академії Наук України Бориса Патона, Дмитра Мануїльського, революціонера Андрія Іванова. А також хорватського драматурга Мирослава Крлежі, австрійського піаніста Еміля фон Зауера, англійського письменника Джона Голсуорсі. Оригіналами або дуже старими копіями ще з XIX-ХХ століть є маски Тараса Шевченка, швейцарського педагога Іоганна Песталоцці. А також англійського органіста Волтера Перрота — автора музичної обробки «Київського кондака», який слухав нещодавно весь світ під час прощання з королевою Єлизаветою ІІ.
Волтер Перрат.
Борис Патон.
Джон Голсуорсі.
Ми знаходимо маски різними шляхами — співпрацюємо з музеями і фондами, зі скульпторами, які самі знімали маски або їх нащадками, а також активно моніторимо різні аукціонні майданчики.
Три роки тому на британському ebay вдалося придбати вікторіанську маску Волтера Перрота. Маски поета Мірзо Турсун-заде та таджицького письменника Садріддіна Айні нам передали за сприяння нащадка митця — Іраджа Айні. Маску художника Мартироса Сар’яна передала його онука, яка опікується його музеєм. А зліпок з обличчя видатного композитора минулого століття Дмитра Шостаковича ми отримали від доньки знаного скульптора Нікогайоса Нікогосяна, який сам знімав ії. Більше 15 років нащадки скульптора Лоренці, який зробив маску з обличчя творця автомобільного концерну Андре Сітроена, шукали форму у величезній захаращеній паризькій майстерні, аж поки їм не вдалося це зробити рік тому».
Відлив посмертної маски Євгена Петрушевича
Німецький скульптор Томас Шонне зробив копію реліквії для київського музею.
Оригінал та відлив посмертної маски Євгена Петрушевича.
Особливою прикметою новітнього часу стала благодійна підтримка України як зі сторони культурних інституцій, так і з боку звичайних людей. Коли музей віднайшов у Німеччині посмертну маску очільника ЗУНР Євгена Петрушевича, то відомий німецький скульптор Томас Шонне зробив копію реліквії та відреставрував пошкоджений часом оригінал. Маска зберігається в Українському Вільному Університеті (Мюнхен) і ніколи не була в Україні.
На виставці представлені і інші дарунки — посмертні зліпки уродженця України польського письменника Ярослава Івашкевича, італійського поета Трілусси, австрійського композитора Йозефа Гайдна, релігійного київського художника Михайла Нестерова, казахського акина Джамбула та багатьох інших.
Таємниця посмертної маски Лесі Українки
Певною сенсацією стала загадкова жіноча маска, атрибутована музеєм як посмертний зліпок з обличчя поетеси Лесі Українки, і яка довгий час таємно зберігалася у діаспорі.
Леся Українка.
Леся Українка.
Як зазначають у музеї, жодних спогадів про зняття маски з Лесі не було, але з діячів такого масштабу маски знімалися завжди. Лесю повезли на лікування в Кутаїсі, звідки через малярійну атмосферу перевезли неподалік, в Сурамі, де вона й відійшла.
В Кутаїсі в той час мав велику майстерню відомий скульптор Яків Ніколадзе, який знімав посмертні маски, тож скоріш за все саме він і зробив маску з поетеси. Декілька років тому в львівський музей Соломії Крушельницької прийшов чоловік з діаспори і залишив там жіночу маску. Контактів своїх він не лишив.
«Копію з цієї маски для нашого музею виготовив відомий львівський скульптор Петро Дзиндра. Маска відразу видалася для нас схожою на образ Лесі, але було незрозуміло, як би вона могла потрапити до Європи, — поділився Дмитро Шльонський. — Тож спочатку виникло припущення, що це хтось з родичок поетеси. У неї були сестри Ізидора та Ольга Косач-Кривинюк, Ольга померла на еміграції. Але її останні фотографії таки відрізнялись від маски, яка була надзвичайно подібна на останні знімки Лесі.
Нещодавно один з київських лікарів, якому показали маску, зробив експертний висновок — жінка, з якої знято маску, вірогідно хворіла туберкульозом, про що свідчить не лише загальне виснаження, а й особливі складки на шиї, тож отримавши такий висновок ми остаточно атрибували маску. Скоріш за все, маска Лесі зберігалась без оповіщення в родині і була перевезена до Європи сестрами Лесі, коли вони покинули Україну під час Другої Світової війни, а далі зберігалася в діаспорі.
Очевидно, через якийсь час вона потрапила до людей, які вже не знали, чия це маска, але пам’ятали, що зліпок пов’язаний з Україною, і врешті-решт повернули її на батьківщину».
Роздивитися експозицію можна до початку осені.
В часи потрясінь та випробувань прикладами достойних звершень стають люди, які самі творять історію, впевнені у музеї. Галереєю таких особистостей і є представлена виставка, що буде працювати до початку осені цього року.
Адреса: Музей однієї вулиці, Андріївський узвіз, 2-Б
Графік роботи: понеділок-неділя з 12.00 до 19.00
Вартість вхідного квитка: 100 грн.
Київські студенти відтворили старовинне вбрання українських жінок та козацької старшини: де побачити.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ», фото надані Музеєм Однієї Вулиці
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
