Повернення Андрія Жолдака: «ДІМ» як маніфест нового театру

Прем’єрні покази відзначаться 13 та 14 вересня

Після майже двох десятиліть перерви у творчості всесвітньо відомий авангардний режисер Андрій Жолдак повернувся до Києва. Його мета — створити художній маніфест «ДІМ» у співпраці з 19 молодими українськими акторами.

Напередодні довгоочікуваної прем’єри в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки продюсер Олег Кохан поспілкувався з Андрієм Жолдаком, щоб дізнатися його погляди на сучасний театр, роботу з новим поколінням виконавців та роль мистецтва в сучасних умовах.

Ідея вистави «Дім» зріла у мене багато років тому. Поставити її саме в Києві — місті, де народилися мої батьки, де з’явився на світ я і мої діти — було принциповою умовою. Зараз, коли Україна бореться за своє майбутнє, моїм обов’язком є бути тут у цю вирішальну мить, висловити своє громадянське та художнє слово, створити виставу разом з українськими акторами в театрі, який із перших днів війни знайшов у собі сили відроджуватися для життя та нових смислів. Це буде історія про мій Дім, наш спільний Дім і родину, адже всі випробування можна подолати, коли боротьба йде за правду та свободу.

Андрій Жолдак

Остап Шаламага

Про перебування в Києві під час війни

Я щиро вдячний долі за можливість бути в Києві саме зараз, під час війни. Це дозволяє мені ділитися досвідом з новою генерацією українського театру.

Про контраст між героїзмом на фронті та сучасною культурою

У мене виникає запитання. Наші герої на передовій виявляють неймовірний авангард і силу, які можна порівняти з мистецтвом. Тоді чому в культурі — окрім літератури, де ми попереду — панує застій? Ті самі люди, які там безстрашно рятують життя, тут тримають мистецтво в пастці звичок. Нація, яка на фронті демонструє неймовірну відвагу, у мистецтві часом виглядає безсилою. Можливо, я просто не бачив нових робіт молодих режисерів, хоч чув про Петросяна та Уривського. Адже майбутнє належить молодим. Сьогодні я казав акторам на репетиції: те, що ми робимо зараз, — це вже майбутнє. Воно не настає завтра — воно твориться сьогодні. Ми формуємо його в цю мить — для себе, для всіх, для країни. І грати треба саме так!

Ліза Орлюк

Про роль режисера та внутрішні діаманти

Режисер має мовчати, щоб не заважати актору. Але кожне його слово має проникнути глибоко — як камінь, кинутий у воду, що йде на дно. Якщо ідея або емоція сильна, вона, за теорією Ніцше, буде падати в безодню людської сутності роками. Якщо ж всередині немає діаманта, його треба вирощувати: читати потрібні книги, спілкуватися з правильними людьми. Саме так народжуються діаманти.

Владислава Коровай

Про акторство як форму забруднення

Професія актора — екологічно небезпечна, адже він постійно «забруднює» себе. Всі великі ролі наповнені внутрішнім конфліктом: Річард III, Отелло, Медея. Тому тим, хто хоче стати актором, варто пам’ятати: головне — зберегти чистоту. Я теж «забруднений», але намагаюся вийти з цього кола. Бо якщо біле полотно постійно забруднювати — воно стане чорним.

Оксана Данилова, Ліза Орлюк

Про роботу з акторами: пошук, катапульта та Eiffel

Молоді актори, з якими я працюю, не бачили моїх вистав, але чули різне. Моя проблема — не можу працювати з неталановитими. Усі актори обдаровані, але є рівні: генії, «ртутні», «дерев’яні». Актор має вміти налаштовуватися на режисера, як на кохання. Іноді ти зустрічаєш когось — здається, підходить, але… Ні. Мені потрібен актор, в якого я можу «вселитися». Тому навіть хороший актор може не бути «моїм». Недарма успіх залежить від кастингу. Я завжди хвилююсь, вибираючи, але вважаю: всім варто дати шанс. Особливо зараз, коли світ потребує індивідуальності.

Мирослава Літвинська

Про режисерський танець

Режисер має дивувати актора — тоді народиться щось справжнє. Як у танці — потрібні двоє. Якщо актор танцює сам, а режисер лише спостерігає — нічого не вийде. Коли після вистави мене питають: «Як ви це зробили?» — це найвища оцінка. Я просто знаю форму. Актори, з якими я працюю, живуть в Україні під тиском подій, а я — провокатор, що має витягнути з них чистоту та бруд, щоб глядач побачив щось неймовірне. Нам треба вийти за межі локальності.

Остап Шаламага, Володимир Мішуков

Про любов-ненависть до актора

Я відчуваю до актора і любов, і ненависть. Важливо це проголосити, щоб не було ілюзій. Надмірна прихильність до персонажа небезпечна. Між актором і роллю має бути проміжок, щоб можна бути вільною. Тому я обираю тих, хто дозволить мені досліджувати їхню доброту та слабкості, щоб разом знайти історію.

Роман Котов

Про театр нового часу

Традиційний театр — наче м’ясник, що викладає товар на прилавок. Театр майбутнього — це інший вимір. Він здається неможливим, але ми маємо до нього йти. Для цього потрібні актори зі стійкою психікою та відкритими серцями.

Мирослава Литвинська

Про режисерську «соковижималку»

Актори для мене — як фрукти: апельсини, грейпфрути. Професійний режисер на Заході — це соковижималка. Актор має бути як Eiffel — вражати. Якщо він лише старий кран — це трагедія. Я працюю з молодими, щоб «гвинтики» в них закрутилися, а в професії залишалися лише гідні.

Катерина Голотова

Про два крила мистецтва

Мистецтво — птах з двома крилами: красою та вогнем. Будь-яку історію можна подати гармонійно або жахливо. Але холод вражає глибше — за ним стоїть вогонь. У виставі «Дім» буде фізична дія й мовчання. Ми мусимо закохатися одне в одного, бо це історія про родину, покоління, рід. Актор — медіум, що не належить собі. Це — вища субстанція.

Олена Червоненко

Про силу повтору та довіри

Важливо поєднувати повтор з психологією. Я проти імпровізацій — вони руйнують задум. Але є момент, коли режисер має йти за актором. Спочатку — точне повторення, як у балеті. Потім, коли актор зрозуміє напрямок, він може пропонувати. І якщо це покращує виставу — режисер має схвалювати.

Сергій Присяжнюк, Іван Головко

Концепція, сценарій, світло, звук — Андрій Жолдак
Продюсер — Олег Кохан
Сценографія — Данило Жолдак
Костюми — Сімон Мачабелі
Кураторка — Олена Дробна
Звукорежисер — Владислав Тененбаум
Звукове оформлення — Микола Данилко, В’ячеслав Погребний
Світло — Ігор Головачов
Асистент режисера — Вікторія Степанкова
Помічник режисера — Артем Дібров
Художня підтримка — Софія Андрієвська
Фото — Світлана Деркач

Художній керівник театру – Кирило Кашліков