Виставкове містечко докорінно змінило занедбану локацію. Фото з відкритих джерел
110 років тому, в нашому місці відбувалася подія виняткового значення — Загальноімперська («всеросійська») сільськогосподарська, фабрично-заводська, торгово-промислова і науково-художня виставка.
Захід проходив з кінця травня до середини жовтня, перетворивши Київ на справжній епіцентр найважливіших державних подій тогочасної російської імперії.
Чимало дослідників і краєзнавців стверджуються, що саме на цей час припадає найбільший економічний та культурний розквіт нашого міста дорадянського часу. А саме виставкове містечко вже у радянський час стане прототипом сучасного Національного виставкового центру.
Павільйони виставки на листівці 1913 року. Фото з відкритих джерел
До 110 річниці з моменту відкриття Промислової виставки у Києві, «Вечірній Київ» розкаже про те, як саме проходила виставка, які товари, технології та досягнення там було представлено, а також про дивовижну архітектуру павільйонів, переважна більшість з яких була втрачена у радянський час.
ЯКИМ БУВ КИЇВ У 1913 РОЦІ
Панорама Києва з верхнього оглядового майданчика черепанової гори. Фото з відкритих джерел
Наприкінці ХІХ століття — початку XX Київ переживав бурхливий рівень розвитку, поступово перетворюючись з тихого провінційного містечка на третє місто в країні з населенням у 600 тисяч.
За свідченням тогочасних киян, це було місто з численними стародавніми храмами та святинями, вишуканою архітектурою житлової та громадської забудови, елітними готелями, крамницями.
Центральний вхід на виставку 1913 року. Фото з відкритих джерел
Також головними тогочасними досягненнями Києва було запровадження розгалуженої системи трамвайної мережі. Фунікулер, чудовим залізничним, автомобільним, автобусним та річковим сполученням з іншими містами.
До території виставки запустили новий трамвайний маршрут. Фото з відкритих джерел
До того ж наше місто мало новітнє електричне освітлення, сучасний водогін, каналізацію та телефонний зв’язок. А ще у місті діяло понад десять театрів, парк розваг «Шато де льор», декілька кінотеатів, цирк, зоопарк, ботанічний сад та знаменита панорама «Голгофа», що гарантувало гостям розваги та відпочинок на будь-який смак.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ВИСТАВКИ
Загальний вигляд павільйонів. Фото з архіву Еміля Панасюка
Вже в 1912 році для потреб виставки уряд виділив субсидію в 175 тисяч карбованців. Долучилася до підтримки заходу і місцева влада, яка також виділила субсидію у розмірі 250 тисяч.
До того ж київські керманичі безоплатно надали організаторам заходу територію Троїцького ринку та схилів Черепанової гори. Підтримку у вигляді субсидії на суму 64 тисячі надало і Міністерство народної освіти.
Підготовка до виставки хоч і була доволі серйозною, проте зустрічалися й недоліки в організації. Забули поставити лавочки, не було вказівників, відвідувачі довго блукали в пошуках потрібного павільйону чи туалету.
ВИСТАВКОВЕ МІСТЕЧКО
Скульптура на центральній алеї. Фото з відкритих джерел
Для проведення масштабної події на Троїцькій площі та на схилах Черепанової гори (на місці сучасного НСК «Олімпійський») було збудовано прекрасне містечко, що займало загальну площу 28 га.
План виставки. Фото з відкритих джерел
Воно складалося з тимчасових та капітальних споруд: 132 експозиційні павільйони та 62 будівлі господарського призначення для різних галузей промисловості, досягнень науки та техніки. Переважна більшість з них була збудована у стилі класицизму та ампіру.
Відвідувачі на центральній алеї виставкового містечка. Фото з архіву Еміля Панасюка
Павільйони були збудовані за проєктами багатьох відомих тогочасних зодчих, серед яких імена Владислава Городецького, Едуарда Брадтмана, Федора Вишинського, Миколи Шехоніна та багатьох інших.
Будівлі виставки у нічний час освітлювалися найсучаснішою ілюмінацією, на центральній алеї містечка облаштували фонтан з підсвіткою.
Панорама міста. Фото з відкритих джерел
Вид з тераси Земського павільйона. Фото з архіву Еміля Панасюка
Також між павільйонами облаштували пишно декоровані клумби, скульптури та штучні водойми, які прикрашали територію виставкового містечка, що займало територію понад 13 тисяч квадратних метрів.
Крім насичених експонатами павільйонів, до послуг гостей на території виставки були великий ресторан, кав’ярні, театральні зали, атракціони й навіть звіринець.
Павільйони нижньої частини виставки. Фото з архіву Еміля Панасюка
Фото з архіву Еміля Панасюка
Головний вхід на виставку було влаштовано з боку Великої Васильківської у вигляді мурованої арки, оздобленої архівольтом з величним портиком доричного ордера. До арки прилягали прямокутні в плані флігелі, в яких містилися квиткова каса, поштова станція, поліційна варта та інші установи.
З моменту відкриття виставки, відвідувачі захоплювалися мальовничим ландшафтом, чудовою архітектурою павільйонів, пишними клумбами, потужними водограями, декоративними скульптурами, ввечері воістину казковою ілюмінацією.
Підсвітка павільйона у нічний час. Фото з відкритих джерел
«Той, хто бачив місце виставки два-три роки тому, тепер не впізнавав його, й мимоволі дивувався, що можуть зробити людина і капітал. Занедбаний, брудний пустир ці два сучасні рушії культури просто переродили», — відмічали про зміни у житті міста тогочасні кияни.
Для покращення транспортного сполучення з місцем виставки, що на той момент знаходилося майже на околиці Києва, був спеціальний трамвайний маршрут.
ЯКІ БУЛИ ПАВІЛЬЙОНИ НА ВИСТАВЦІ 1913 РОКУ
Павільйон машинобудування. Фото з архіву Еміля Панасюка
«Виставка 1913 року на Троїцькій площі та прилеглих вулицях має надзвичайно мальовничий вигляд. Павільйони були облаштовані у вишуканому давньогрецькому стилі», — зазначається у буклеті події.
Експозиція складалася з 4 основних галузей: промисловості, сільського господарства, доморобства та наукового напрямку, які представляли 24 відділи з передовими досягненнями того часу.
Земський павільйон та сходи. Фото з архіву Еміля Панасюка
Фото з архіву Еміля Панасюка
Фото з архіву Еміля Панасюка
Фото з архіву Еміля Панасюка
Фото з архіву Еміля Панасюка
Фото з архіву Еміля Панасюка
Серед учасників виставки були представники різних міст, зокрема: петербурга, москви, Харкова, Одеси, Катеринослава, Баку, Ревеля (Таллінна), Риги, Варшави, Лодзі, а також іноземців: англійців, німців, французів, шведів та американців.
Потрапляючи на територію виставки, відвідувачі спершу відвідували павільйон автомобілів, за яким також розміщувався великий навіс з пожежними машинами заводу Лангензіпен.
Вид на Троїцьку площу. Фото з архіву Еміля Панасюка
Трохи далі знаходився надзвичайно популярний «японський» павільйон знаменитих тютюнових магнатів — братів Когенів, де гості могли побачити процес виробництва сигарок та придбати папіроси.
Клумби з квітами та озеро на території виставки. Фото з архіву Еміля Панасюка
Фото з архіву Еміля Панасюка
У видовженій кам’яній споруді з колонами знаходилися книжковий та відділ друку. В ньому можна було придбати різні книги, друковані видання, папір, ноти, фотографії, листівки, гравюри та наукові видання. Також у приміщенні функціонувала Київська школа друкарства, яка пропонувала гостям подивитися на роботу своєї мінітипографії та дарувала на згадку листівки з видами виставки.
Гірничий павільйон та панорама Києва. Фото з відкритих джерел
Надзвичайно цікавим був невеличкий дерев’яний павільйон Залізниці. Просто неба були представлені новітні вагони південно-західної залізниці, які відвідувачі могли оглянути зсередини. Також у павільйоні продавалися різноманітні туристичні принади: мапи, атласи, путівники та навіть квитки зі знижками.
Павільйон Залізниці. Фото з архіву Еміля Панасюка
Одним з найпопулярніших відділів вважався також спортивний павільйон, де усі охочі могли орендувати велосипед, ролики або ж тенісне спорядження.
Досить цікавим був також Гірничий павільйон, що демонстрував шахту. У штольні показували різні способи видобутку вугілля, залізної руди та солі.
Трактори з каталогу виставки. Фото з книги «Виставка 1913 року»
Центральною та найбільшою локацією виставки був Земський павільйон, де були представлені численні досягнення у сільському господарстві та техніці.
Сількогосподарська техніка. Фото з книги «Виставка 1913 року»
Для зручності відвідувачів відомий київський підприємець та власник Деміївського трамвайного парку Давид Марголін облаштував на території виставки вузькоколійний трамвайний маршрут, що курсував усією територією.
За п’ять копійок гості могли доїхати з верхньої частини містечка вниз і навкапи. Оглядова кільцева мандрівка обходилася у вісім копійок.
ЗАХОДИ, ВІДВІДУВАЧІ ТА ЗБИТКИ
Грандіозний виставковий проєкт виявився збитковим. Фото з архіву Еміля Панасюка
Вартість вхідного квитка складала від 25 копійок у будні дні та 50 копійок у свята та ввечері вихідного дня.
Впродовж діяльності тут проходили також деякі наукові та ділові з’їзди та навіть Олімпіада. Вона проходила на першому в місті стадіоні, який вміщував 5 тисяч глядачів.
Також паралельно з виставкою у приміщеннях відбувалися окремі заходи та експозиції, зокрема конярства, тваринництва, птахівництва.
Ресторан на території виставки. Фото з відкритих джерел
Кореспондент одного з провідних імперських видань писав: «Як це чудово! Ура, Київ на пів року став столицею Імперії! Всі найвідоміші й найіменитіші люди Батьківщини з’їхалися сюди, щоб побачити найсучасніші машини та виробництва Європи, Азії й Америки!».
За офіційними даними, впродовж чотирьох місяців виставку відвідало понад 1 мільйон гостей, з них близько 172 тисячі замовили екскурсію. Виставку охоче відвідували також представники урядових, громадських та ділових кіл імперії.
На жаль, не дивлячись на всі перспективи та очікування від масштабної виставки в Києві, вона виявилася досить збитковою. За офіційними даними, наприкінці 1913 року дефіцит у кошторисі складав понад 80 тисяч карбованців.
Серед головних причин збитковості називали несприятливу погоду перших тижнів, через яку довелося витратити додаткові кошти на виправлення зіпсованих конструкцій та шляхів.
ЗАКРИТТЯ ВИСТАВКИ ТА ПОДАЛЬША ДОЛЯ ЇЇ ПАВІЛЬЙОНІВ
Руїни павільйонів у 1920-ті. Фото з архіву Еміля Панасюка
Виставкова діяльність у Києві тривала чотири з половиною місяці. Урочисте закриття відбулося 15 жовтня. Цю мить згадувала тогочасна міська преса наступним чином:
«В день закриття був спалений розкішний, небувалий феєрверк та о 7 із половиною годині спущено виставковий прапор і погашено всі 5246 електричних вогнів».
Громадський простір, що виник на території Троїцької площі мав непогані можливості на майбутнє. До революційних подій 1917 року територія колишньої вистави залишалася досить популярним місцем для громадських розваг. Тут продовжували діяти ресторани, кафе та театри.
У радянський час занедбані павільйони розібрали для будівництва стадіону. Фото з архіву Еміля Панасюка
Після завершення роботи виставки, арка виконувала функцію центрального входу на територію міського стадіону, однак після зведення нової будівлі стадіону імені Хрущова у 1930-х роках її розібрали.
На жаль, у радянський час значна частина будівель колишньої виставки повністю занепала та невдовзі була розібрана.
Окремим спорудам виставки вдалося дожити до середини 1970-х.
Деякі павільйони проіснували до 1970-х. Фото з архіву Еміля Панасюка
Наприклад, один з павільйонів перебудували на Троїцький критий ринок. Ця будівля розміщувалася вздовж сучасної вулиці Фізкультури, являючи собою витягнуту галерею зі скляним дахом та класицистичним фасадом з колонами, що виходив на Велику Васильківську вулицю.
Остання споруда, що нагадувала про цю унікальну подію була зруйнована вже на початку 2000-х. Вона знаходилася за будівлею Національної Оперети, у радянський час та у 90-х роки там розміщувався районний будинок дитячої творчості.
***
Виставка 1913 року мала надзвичайно важливе значення в історії нашого міста. За час її функціонування чимало захопливих відгуків про неї містилося у тогочасній пресі.
Видання «Біржові відомості» зазначило про цю подію наступні рядки:
«Пройшовши тільки головний вхід, можна, добродії читачі, відразу ж потрапити в зовсім інший світ — прекрасний, чистий, шляхетний, світ краси, живопису й витонченості. Загалом, уся площа Виставки навдивовижу елегантна й сучасна, ну а ввечері вона просто сяє бризками фонтанів, переливається сріблом вишуканих невеличких озер, вабить барвистими квітниками… Я, добродії читачі, ще не бував у раю, але запевняю вас, що там повинно бути не менш прекрасно».
До теми: втрачені пам’ятки Києва, краса яких вражає дотепер
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
