Минулої суботи, 21 лютого, простір PEN Ukraine в самому центрі Києва був наповнений бажаючими почути поезію воїнів з перших рук — відбулася презентація проєкту "Метаромантика", і була змога придбати примірник збірки. Незабаром вийде друга частина альманаху — "Метаморфози". Суспільне відвідало літературний захід і розповідає докладніше.
Один із засновників проєкту "Метаромантика" — офіцер Сил безпілотних систем Серафим Гордієнко. Саме він запропонував організувати в столиці такий захід, повідомив Суспільному президент Українського ПЕНу Володимир Єрмоленко.
"У нашій спільноті є багато військових: Артур Дронь, Ярина Чорногуз, Дмитро Лазуткін, Василь Карп'юк, чимало знаних імен. І, звісно, ми ставимося до цієї літератури з величезним благоговінням, з великою повагою", — говорить керівник PEN Ukraine.
На його погляд, це надзвичайно важливе явище та складова української культури, без якої зараз неможливо уявити українську культуру. "Звісно, ми всі тією чи іншою мірою пишемо про війну, зокрема й цивільні, але очевидно, що це досвід прикордонний, досвід зустрічі зi смертю. Ми всі так чи інакше через нього проходимо, але військові переживають його значно інтенсивніше", — підкреслив Володимир.
Крім того, додає він, важливо давати слово не тільки вже більш відомим поетам, як-от Дронь, Чорногуз тощо, а й таким 20-30-річним юнакам, оскільки в них інший досвід, нерідко — глибший.
"Що ми зрозуміли з метаромантики — що це не просто «А послухаємо військових, тому що вони військові». Це дуже високого рівня поезія, хоча хлопці тут надзвичайно стримані щодо своїх текстів", — зазначає Єрмоленко.
Він розпочав вечір хвилиною мовчання на честь загиблих від російської агресії, а також закликав приєднатися до збору коштів на автомобілі для СБС — для окремого загону Центру спеціального призначення "Крила Омеги".
Голова українського PEN, філософ Володимир Єрмоленко на літературних читаннях у Києві, 21 лютого 2026. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Олександр Мєняйлов перейняв слово далі та трохи розповів про себе та проєкт "Метаромантика".
Данте (такий позивний в автора) разом із Серафимом Гордієнком розпочинав свій шлях у війську з "Правого сектора" в Пісках на Донеччині з початку війни у 2022 році. Згодом він приєднався до ЗСУ разом зі своїми найкращими товаришами. Воював біля Кремінної на Луганщині, у Донецькій області, поблизу Запоріжжя, Харкова.
"І тому для мене було абсолютною радістю побачити це все на власні очі, мати змогу це все занотувати, залишитись живим і при здоровому розумі для того, щоб це все передати і найголовніше — отримати Боже благословення на те, що ви це зараз можете прочитати", — підкреслив військовий.
Поети Олександр Мєняйлов Данте і Дітріх на презентації свого збірника в Києві, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Для нього цей проєкт — можливість зафіксувати сучасність, адже, як стверджує Олександр, війна тепер уже відрізняється від попередніх воєн в історії. Для бійця поезія — це намагання та метод захистити дійсність.
"Те, як саме бачить звичайний військовослужбовець — поет, художник чи музикант — цю війну. Як він бачить світ, сьогодення і як ми можемо дати відсіч смерті, окупації, злу, що на нас сьогодні насувається".
Автори збірки прагнуть переосмислити античну героїку та романтизм і через призму творчості глибше усвідомити, ким вони є, каже Мєняйлов. Другий випуск збірки "Метаморфози" вже в процесі роботи та буде присвячений тим змінам, що відбулися на війні за останні 3-4 роки.
Захисник між іншим закликав присутніх, якщо серед них є комбатанти чи це їхні друзі та знайомі, аби ті долучалися до проєкту.
Літературні читання авторів-комбатантів проєкту “Метаромантика”, Київ, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Боєць із позивним Дітріх теж сказав декілька слів про себе. Він на війні з 2021 року. Воював на Київщині, в Часовому Яру, Куп’янську, а останній рік більше перебував у тилу: нещодавно перевівся в інший підрозділ і опановує нову спеціальність. Як він говорить, йому потрібні час і дистанція поза бойовими діями, щоб писати, тому це була можливість попрацювати над текстами.
"Хтось сформулював, що головна проблема сучасної літератури в тому, що люди, які мають обдаровання, зазвичай не можуть нічого побачити. І люди, які мають винятковий життєвий досвід, зазвичай не мають ані таланту, ані можливості для того, щоб щось із цього зробити. І метаромантика зайнята тим, щоб з'єднати ці дві протилежності та створити заново воїна-поета в українському контексті", — підкреслив Дітріх.
Поет Дітріх читає твори на поетичному вечорі, Київ, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Після того, як представилися, автори зачитали свої вірші, переклади та коротку прозу. Незабаром до них приєднався Олексій Варламов на позивний Вождь, який щойно зміг вирватися з бойових дій. Він одразу перейшов до декламування творів.
Поет Олексій Варламов читає поезію на презентації свого збірника в Києві, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Надалі ж слухачі мали можливість поставити трьом авторам свої питання. Говорили про оптимізм на війні та гумор як "короткочасні ліки", про те, чи хотіли б виступати зі своїми творами перед молодшим поколінням, чи вірять у Бога, чи відчувають прірву між цивільними та військовими і в чому знаходять сенс після всього побаченого в окопах. Погляди в усіх трьох поетів відрізнялися.
Літературні читання авторів-комбатантів проєкту “Метаромантика”, Київ, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Автори розповіли про своїх кумирів в українській літературі. Для Олександра це серед українців Юрій Андрухович, серед зарубіжних — ім’я, від якого він перейняв свій позивний, — Данте Аліг’єрі. Олексій Варламов захоплюється Василем Стусом, а Дітріх — Олегом Ольжичем та Фрідріхом Ніцше.л
На запитання Суспільного, кого як основного читача бачать автори, Данте зазначив, що пише насамперед для себе, аби вести діалог із собою: "І це як така собі невеличка боротьба. Ну, мало хто з людей може це розглядати так само, заглиблюватись в деталі, коли ти ніби розділяєш себе на різні погляди і починаєш вести такий свій повноцінний діалог між тим, що ти підтримуєш, що ти не підтримуєш". Вождь відповів, що його творчість для всіх, хто знаходить щось близьке для себе, а Дітріх вважає, що ще не готовий відповісти, для кого він пише, хоч і переконаний, що для будь-якого мистецького прояву на початку потрібен читач і глядач.
