Оленка Браво. Фото: Світлана Задоровська
Нещодавно у Національному музеї Тараса Шевченка завершилася масштабна експозиція, що відроджує та переосмислює українські традиції.
Виставка є спільним українсько-американським заходом, створеним у межах проєкту «Батьківська Хата. Homestead», що продовжується вже два роки. Він має на меті популяризувати у світі українську культуру та традиції, яскравий колорит українського села, особливості побуту, будови хат та ремесел наших прадідів.
Незадовго до завершення проєкту «Вечірній Київ» поспілкувався з його авторкою Оленкою Браво, діаспорянкою, фундаторкою платформи «Єднання», щоб дізнатися більше про сам захід та волонтерсько-освітню фундацію, що активно репрезентує світові українську культуру, традиції та мистецтво.
Фрагмент експозиції з музею Тараса Шевченка. Фото: Валерій Ліщинський
-Оленко, розкажіть, буль ласка, як виникла ідея створення проєкту «Батьківська хата»?
-Наразі живу у США, а, перебуваючи в Україні, я робила серію світлин для свого сина, щоб він мав собі неоціненну пам’ять українського народного вбрання і справжньої хати.
Я хотіла, що б ці світлини передавали з покоління у покоління у моїй родині. Адже хати й одяг руйнуються, ми не знаємо, що з ними буде ще через 100 років. І тоді прийшло розуміння — чого тільки моя родина, а не всі ми? Так, і зародилася ідея!
Виставка у Музеї Шевченка мала неабиякий успіх серед відвідувачів. Фото: Валерій Лещинський
-Хто був Вашими однодумцям у роботі над «Батьківською хатою»?
— Команда проєкту — це сильні українці. Першим, хто підтримав мене, була Наталка Стурджілл, яка колекціонує автентичне вбрання вже більш ніж 8 років і має у своїй колекції понад 400 сорочок!
Другим був Володимир Щибря, кандидат історичних наук, директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, етнолог, колекціонер народного одягу.
Співорганізаторкою проєкту є Світлана Задоровська, яка є також головною фотографкою проєкту.
Також нейморівно вдячна всім друзям, які розділили цю подію з нами, а саме: ініціаторці виставки пані Олені Сухоцькій, співорганізаторам виставки: Світлані Задоровський, Лесі Воронюк, Андрію Паславському та учасникам Марині Сацюрі, Володимиру Кравчуку, Ользі Ровецькій, Людмилі Салевич.
Впродовж двох років в межах проєкту проводяться різноманітні заходи та виставки. Фото зі сторінки героїні у Facebook
-Що охоплює сам проєкт?
-Ми прагнемо продемонструвати народні строї різних етнографічних регіонів України кінця XIX — початку XX століть разом з архітектурними формами та побутом відповідної території.
На світлинах, зроблених на території Національного музею народної архітектури та побуту України та за його сприяння, можна чітко роздивитися деталі українського вбрання, взуття, натільних прикрас; ознайомитися з характерними рисами вишивки сорочок різних областей, а також із виглядом традиційних українських осель та предметів побуту того часу.
Окрім цього, він також і освітню місію — познайомити якомога більше людей з нашою культурною спадщиною. Окрім розповідей та висвітлення у соціальних мережах, ми почали активну виставкову діяльність. Це дозволяє залучати більше глядачів, як в різних містах країни, так і закордоном.
Зі Світланою Задоровською на відкритті виставки «Від Лялі до кралі» у 2020 році у Києві. Фото зі сторінки героїні у Facebook
-Нещодавно проєктові «Батьківська хата» виповнилося два роки. Як зміни відбулися за цей час?
— Як я вже згадувала, від початку проєкт був створений для діаспори. Коли ми починали знімання, то ми казали, що робимо це для людей, які з тієї чи іншої причини не можуть побачити свою домівку. Для діаспорян, які не мають можливості часто приїжджати в Україну. Для людей чия хата була продана або просто знищена часом.
В кінці грудня 2021 року, команда проєкту дала анонс про початок другого сезону Батьківська Хата. Homestead. Були вже відпрацьовані плани на цей рік: намічалися представляти нашу експозицію у Верховній Раді у Києві, та письменниця Ната Гончарова мала випускати збірку поезії з титульною сторінкою одним з епізодів. Але. Але прийшло 24 лютого. Тільки-но розпочавши другий сезон, ми зупинилися.
Волонтерили весь свій час: збирали тактичну медицину, предмети першої необхідності та гроші. Всі сили відали на підтримку України! Та й зараз продовжуємо це робити. Але за деякий час ми зрозуміли, що потрібно відроджувати культурний фронт. Бо ця війна відбувається на всіх фронтах: військовому, інформаційному та культурному!
Цього року змінили також виставковий формат. Якщо раніше в нас були залучені світлини й канви, то цього в нас з’явилися ролапи у повний зріст, а то і більше. Це додає ще більшого ефекту ВАУ! А також на цих ролап є qr коди, які переводять відвідувачів у інтерактивний формат анімованої листівки з народною піснею.
Проєкт «Батьківська хата» розпочався два роки тому. Фото зі сторінки героїні у Facebook
-Розкажіть, будь ласка, про Вашу першу виставку у Києві?
— Нашу першу виставку проєкту ми представили тут майже два роки тому. І всупереч тодішнім умовам локдауну, було багато вдячних відвідувачів. Ми навіть змогли продемонструвати декілька комплектів автентичного одягу з різних етнорегіонів. Резонанс і цікавість до проєкту виявились неочікувано великими, тому було прийнято рішення навіть продовжити термін дії експозиції.
— Чому, на Вашу думку, проєкт є актуальним та цікавим світові у наш нелегкий час?
— Наразі ж ми маємо унікальну можливість, щоб про Україну знали через призму культурної спадщини, традицій, історії!
Окрім того, ми постійно чуємо позитивні відгуки від представників різних країн світу, що ми непросто просимо гуманітарну допомогу, робимо заходи для збору грошей, а також проводимо просвітницьку роботу. І американці дізнаються про нашу батьківщину ще більше не тільки через жахливі картинки війни, а через багатство української нації.
Тому для нас велика місія продовжувати знайомити світ з історією України через призму історії костюма.
Оленка Браво та колекціонерка автентичного одягу Natala Stugill. Фото зі сторінки героїні у Facebook
-Нинішня експозиція у Києві не обійшлась без ексцесів, що виникали у зв’язку з повітряними тривогами та ракетними обстрілами столиці? Як ви оцінюєте результат експозиції?
-Дійсно, через ракетні атаки з боку російських військ, дата відкриття переносилася тричі. Однак, наша виставка мала неабиякий успіх та на запит відвідувачів була продовжена до 27 листопада.
Дуже тішуся, що в суспільства є запит на такі виставки. Особливо гріє душу, подяка людей за те, що виставка не залишає їх байдужими. Що всупереч повітряним тривогам й тривалі відключення електрики, люди все одно йдуть на виставку! Значить все не дарма! Крокуємо далі до Перемоги на всіх фронтах!
-Які подальші плани та заходи у Вашої творчої команди?
Наприкінці листопада в Остіні (столиця Техасу, США) завдяки місцевій громаді та неприбутковій організації Liberty Ukraine, Тоні Левчук та Катерини Войнової відбудеться подія до вшанування пам’яті Голодомору. Ми покажемо старовинні строї до 1932-1933 років, разом із побутом. І розповімо як українці жили до Голодомору, і як нас як націю, нашу культуру, одяг, мову намагалися знищити за радянських часів.
І проведемо паралель: як ми жили рік, два, 5 років назад в Україні, і те що росія знову чинить геноцид в наш час. Будемо висвітлювати ці події для американців, щоб історія не повторювалась знову!
До теми: у Національному Музеї Тараса Шевченка представили проєкт «Батьківська хата. Перехрестя поколінь»
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
