Діти допомагали дорослим нанизувати намисто
Намисто на майже 150 намистин розклали на головній площі німецького міста Грімма.
Українці об’єднуються навіть за кордоном, щоб підтримати один одного. Так, киянка Наталія Хананова та харків’янка Олена Сарженко приїхали до Німеччини на мистецьку резиденцію за підтримки Ґете-Інституту. Приміщення для резиденції надала німецька скульпторка Уте Хартвіг-Шульц.
Майже місяць ці три жінки працювали над проєктом керамічного намиста. А потім запросили на майстер-клас для створення намистин українців з найближчих околиць, а також місцевих мешканців. Кожен учасник створив свою «кульку», з якою потім працювали художниці — сушили, покривали поливою, випалювали.
Усі намистини — різні
«Німецькою наш проєкт називається (Ver) Bindung. В цій назві гра слів — Bindung та Verbindung — зв’язок предметів та зв’язок живих істот. Ідея належить Наталії Ханановій. Кожна намистина — це як окрема людина і доля. Усі наші намистини різні за формою і розміром, фактурою, але їх об’єднує матеріал і колір», — розповідає Олена Сарженко.
Наталія Хананова закінчила Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Бойчука (спеціалізація — художня кераміка). Основні напрями її зацікавлення — концептуальна й інтерактивна кераміка, тактильність, модульний дизайн. Художня практика — переважно в кераміці та інсталяції.
«Мої роботи — це здебільшого мінімалізм і абстракція, вони лишають достатньо простору для власних асоціацій, та подекуди залучать публіку до безпосередньої взаємодії. Мені подобається варіативність трактувань та можливість трансформації композиції, а отже незавершеність в часі — це завжди про потенціальність зміни та різні рівні дослідження та сприйняття», — розповідає Наталія Хананова.
Намисто — не тільки прикраса, а й оберіг
Намисто для українців — не лише прикраса, а й оберіг, і навіть сакральна річ. У Києві від княжих часів і до середини минулого сторіччя поширеним був обряд з пофарбованим глиняним намистом для молодих дівчат. Намисто кидали на засніжені київські пагорби перед початком великоднього посту — і після свят йшли його шукати.
Якщо намисто розривалося — це свідчило про те, що його власниці загрожує небезпека. Повір’я рекомендувало у такому випадку зібрати намистини і перенизати на нову нитку — якщо це вдавалося, то небезпека мала би відступити.
Намисто на головній площі німецького містечка
Майже всі українці, котрі наразі живуть в околицях Грімми, потрапили до Німеччини, втікаючи від війни. Тож зібрати намистини — то наразі важливе завдання для всіх українців, і не тільки у Гріммі.
Керамічні намистини, виготовлені на майстер-класі українських мисткинь, нанизали на міцну і довгу смужку тканини. Намисто протягли майже через всю головну площу Грімми, у присутності місцевих ЗМІ.
Після акції намисто передали громаді містечка, воно буде експонуватися в міській ратуші.
Марина Олійник, для «Вечірнього Києва»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
