23 квітня, у перший день фестивалю «Книжкова країна», відбулася панельна дискусія про виживання малих видавництв в Україні.
Учасниками обговорення стали Лілія Омельяненко, співзасновниця «Видавництва», Наргіс Гафурова, засновниця видавництва «Крокус» та Ярослав Мішенов, співзасновник видавництва «Vovkulaka». Модераторкою виступила Лілія Омельяненко.
Дискусія розпочалася з представлення офіційної статистики Українського інституту книги (УІК). Згідно з даними, ринок книговидання стрімко зростає, а показники великих видавництв перевищують показники позаминулого року в 1,5–2 рази.
Лілія Омельяненко висловила здивування цією статистикою, адже вона базується на даних великих гравців ринку. “Маленькі видавництва в це дослідження не вписувалися. Ми в кулуарах спілкуємося з іншими малими видавцями, і наші цифри зовсім-зовсім не збігаються”, – підкреслила вона.
Наргіс Гафурова заснувала харківське видавництво «Крокус» у 2019 році. Майже одразу видавництво зіткнулося з низкою криз: пандемія, закриття книгарень, відсутність ярмарків, а згодом – повномасштабне вторгнення.
За сім років роботи видавництво випустило близько 80 книжок, зосередившись на дитячій літературі: скандинавській, німецькій, англійській, а також творах українських авторів та ілюстраторів. “Продажі не просто впали, вони лежать. Я кожного ранку відкриваю всі свої електронні пошти, в тому числі й інтернет-магазини, і сьогодні, завтра, післязавтра – нуль замовлень”, – констатувала Гафурова.
Вона додала, що весь 2025 рік друкувала книжки тиражем 100 примірників. “Це цифровий друк, собівартість таких книжок значно вища, ніж при офсетному друці. По-перше, в мене бракувало грошей на повноцінні наклади, а по-друге, я розуміла, що не продам навіть тисячу”, – розповіла вона.
Період зростання продажів, що тривав з початку 2022-го до середини 2023-го, коли закордонні інституції купували українські книжки для дітей, які виїхали за кордон, змінився спадом. У 2024 році таких закупівель не було, а у 2025-му – тим більше. “Вже позичаються гроші, бо є борги перед друкарнями. Дякувати Богу, немає боргів перед авторами та ілюстраторами. Бракує обігових коштів”, – поділилася Гафурова.
Наргіс Гафурова наголосила, що, попри труднощі, вона не має наміру продавати видавництво великій корпорації чи переходити на дорослу літературу. “Я вже забула, коли читала дорослу книгу, бо читаю і дуже люблю дитячі книжки. Я взагалі не поділяю книжки на дитячі та дорослі. Книжка просто має бути хороша”, – додала вона.
Загальною тенденцією на ринку є падіння попиту на дитячу літературу. Навіть великі видавці суттєво скоротили свої дитячі напрямки. Це пов’язано з тим, що багато мам з дітьми виїхали за кордон, а малі видавництва не мають можливості займатися дистрибуцією поза межами України. “Ті, хто виїхав, мають насамперед інтегруватися в нові країни, суспільства. Відповідно, діти мають вчити інші мови. І основні ресурси йдуть на це. А українські книжки – це вже: хтось підвезе, якось приїдемо в Україну, щось докупимо”, – зазначила Омельяненко.
Ярослав Мішенов розповів про інший, не менш проблемний сегмент – комікси та графічні романи. Видавництво «Vovkulaka» працює з 2017 року і стало частиною нової хвилі коміксів в Україні.
“У нас книжки в Україні не є дуже популярною річчю, а комікси всередині цього ринку – ще менш популярні. А якщо ми говоримо про нішеві графічні романи, наприклад, від італійських, французьких, скандинавських, німецьких авторів – це ще менший риночок, суто для поціновувачів”, – наголосив він.
Останніми роками ринок суттєво змінився: близько 80% видань коміксів українською – це ліцензовані видання з Азії: Японії, Тайваню, Гонконгу та Кореї. Манґа, яка домінує на українському ринку, орієнтована переважно на жіночу аудиторію, видання чорно-білі й дешевші у виробництві, а теми часто побутові.
“Ще 5 років тому в Україні видавалася світова класика коміксів, найкраще за останні 50 років, а зараз українські видавці манґи публікують найкраще з того, що можуть. І наш читач дуже на це реагує. Манґа забрала дуже велику частину ринку коміксів”, – зауважив Мішенов.
За його словами, частка українських авторів у сегменті коміксів впала з 30% у 2017–2018 роках до 2–5%, а загалом по обсягу ринку – до 1%. “Якщо менше 10–15% локальних авторів – це прояв хвороби ринку. Це означає, що локального ринку майже немає”, – стверджував Мішенов. Видавати українських авторів складно: навіть якщо автор приходить із готовим коміксом, його доводиться доопрацьовувати 1-2 роки, і ще стільки ж іде на пошук фінансування. Без додаткових коштів, кредитів практично неможливо триматися на плаву. Найприбутковішим для «Vovkulaka» був 2024 рік, у 2025-му прибуток впав на 20–25%.
Мережеві книгарні комікси майже не представляють. “Якщо людина заходить в магазин, знайти, де комікс, важко. Зазвичай, це найдальший ряд, найдальша шафа, найнижча полиця – і десь біля сміттєвого відра, поряд із совком і віником. Це стандартне, я не перебільшую”, – розповідав він.
Зараз ситуація погіршилася ще більше: магазини взагалі перестали брати комікси на реалізацію, бо потроху розпродують залишки, а з деяких книгарень довелося піти самостійно. Тобто фактично продажі коміксів перейшли в онлайн.
Лілія Омельяненко повернулася до ширшої проблеми – культури читання. “Населення України загалом дуже мало читає. Ми не читаюча країна. Ми з вами всі насправді перебуваємо в дуже маленькій бульбашці, яка читає”, – сказала вона.
Це позначається і на продажах. Після початку повномасштабного вторгнення українськими книжками почали цікавитися за кордоном, бібліотеки закуповували, люди відновлювали замовлення через сайти – ситуація покращувалася до 2024 року включно. “Але потім настав 2025 рік, і все, як відрізало”, – констатувала Омельяненко.
Омельяненко навела приклад із поїздки на Болонський книжковий ярмарок, де зустрілася з Еліс Осман та видавцями її графічної серії «Коли завмирає серце» (Heartstopper). Польська видавчиня розповіла, що серія “підняла” її видавництво: у Польщі продалося 600 тисяч примірників, у Бразилії – мільйон, загалом у світі за останні чотири роки – понад десять мільйонів.
“Я скромно стою з України і розумію, що це не в десятки разів менше – це в сотні разів менше”, – ділилася Омельяненко. За її словами, у Польщі за першими примірниками серії на ярмарку стояли черги. В Україні ж частина книгарень відмовилася брати книжку, бо це ЛГБТ-література.
Наприкінці дискусії постало питання, що з усім цим робити і чи має держава підтримувати малі видавництва.
“Зараз нашій державі щось заявляти важко, – визнала Гафурова, але підсумувала: – Без державної підтримки виживуть не всі”.
Ярослав Мішенов зазначив, що все залежить від самих видавців: “Якщо видавці будуть на це опиратися, жертвуючи своїми особистими забаганками, наступаючи на горло ‘свій пісні’, то вони якось впораються. А, можливо, в найкращих часах зможуть повернутися до тих видань, які вони вважають, можливо, менш комерційно успішними, але більш соціально і культурно важливими”.
Нагадаємо, у липні 2025 року повідомлялося, що четвертий рік повномасштабного вторгнення став одним із найважчих для книговидавничої сфери: провідні видавці фіксували падіння продажів до 20%, а майже всі видавництва, зосереджені на дитячій літературі, почали розширювати каталоги на інші жанри через скорочення кількості дітей в Україні.
У серпні того ж року УІК зафіксував, що загальний дохід 34 великих видавництв і книгарень за перше півріччя зріс на 38% — з 1,996 млрд грн у 2024 році до 2,75 млрд грн. У листопаді інститут оприлюднив експрес-аналіз за дев’ять місяців 2025 року, який зафіксував нерівномірне відновлення галузі: великі компанії демонструють стале зростання, тоді як із восьми малих видавництв, що надали звітність, лише три покращили свої показники, а п’ять втратили в обсягах.