Вечір до 100-річчя Сергія Параджанова відбудеться у столичному Будинку кіно

Сергій Параджанов зняв у 1966 році фільм «тіні забутих предків». Фото: з відкритих джерел

2024 рік ЮНЕСКО оголосило роком Сергія Параджанова, на честь його 100-літнього ювілею.

Національна спілка кінематографістів повідомляє, що 9 січня, у вівторок, у Червоній залі Будинку кіно «відбудеться вечір з нагоди 100-літнього ювілею ГЕНІЯ — СЕРГІЯ ПАРАДЖАНОВА».

У спілці обіцяють велику кінопрограму, а також участь українських зірок кіно. Початок події — о 18 годині.

Кінокритик, дослідник та історик кіно Сергій Тримбач на своїй сторінці у фейсбуці нагадав, що Параджанов був «людиною карнавального штибу, низ і верх у нього увесь час перекидались туди-сюди, не тримаючись визначених точок і хоч би яких правил. Так само й вдягачки не довго накривали тіло, міняючись, як у цирковому ілюзіоні… »

Він розповів про те, що режисер жив у Києві, на площі, яка нині зветься Галицькою, а за часів радянської влади була Площею Перемоги.

Сергій Параджанов,

Параджанов бачив всю комічність комуністичної пропаганди на кожному кроці. Він був містифікатором і навіть нині Сергій Тримбач каже, що відчуває присутність режисера і художника, йдучи поблизу його будинку.

«Підіймаю голову і зненацька бачу Параджанова на балконі. Ага, явився, з кимось там ще обговорює, рукою показує на протилежний бік. Ні, не на цирк, інший будинок. І я здогадуюсь, про що мова. Це ж на якесь р-революційне свято на всю будинкову стіну притулили матерчато-червоного, в кепці, вождя всіх трудящих Лєніна. Параджанов скликав друзів приїхати й помилуватись роботою вождяцького шлунку: вгору-вниз, і знову — вгору-вниз. Ну так, то ліфт позаду Ілліча їздив, возив трудящих і ледарів, але ж виглядало так анатомічно і так прекрасно!» — написав пан Тримбач.

Іван Миколайчук та Лариса Кадочникова у фільмі Сергія Параджанова «тіні забутих предків».

Фільм «вірменина, який народився у Тбілісі», — так про себе розповідав сам Параджанов, «Тіні забутих предків», став не лише «візитівкою» українського кіно, а й дав поштовх публічному оприлюдненню позиції незгодних з арештами в Україні шістдесятників.

Саме прем’єра цієї стрічки в кінотеатрі «Україна» увійшла не лише в історію кінематографа, а й історію України, яка лише торувала шлях до Незалежності.

«У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді», — заявив у залі кінотеатру тоді Іван Дзюба.

Його намагались заглушити сиреною…

Картина «Тіні забутих предків» отримала 39 міжнародних нагород, 24 Гран-прі міжнародних фестивалів, а за кількістю призів увійшла до Книги рекордів Гіннесса.

«Україна — це моя батьківщина, це моя друга батьківщина. Там я створив свій перший шедевр „Тіні забутих предків“, там я став генієм, там у мене народився син. Україна мені подарувала все, і Україна мене погубила», — говорив художник і режисер про Україну.

Музей Параджанова у Єревані. Фото: з відкритих джерел

Він помер у Єревані 20 липня 1990 року. Тоді йому надали звання народного артиста УРСР (посмертно), а за рік — 1991 й Державну премію України імені Тараса Шевченка.

Читайте також матеріал «Вечірнього Києва» про легендарного футболіста та тренера Валерія Лобановського:

«Валерію Лобановському виповнилося б 85: цікаві факти з життя легендарного тренера». Легендарного українського тренера вважають найтитулованішим футбольним наставником XX століття, а також одним з найкращих тренерів в історії світового футболу.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *