«З міста, що ракетами розтрощене»: майстриня з Ірпеня презентувала виставку текстильних ляльок

Оксана Цюпа під час презентації виставки. Фото: Наталка Марків

Оксана Цюпа створила персонажів із реальних прототипів.

Оксана Цюпа — відома майстриня, яка працює в унікальній техніці текстильної ляльки. А ще, дружина поета і письменника Олександра Ірванця.

Початок повномасштабної війни вони зустріли у своїй квартирі в Ірпені. 5 березня 2022 року їхній друг видавець Іван Малкович опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці пронизливий вірш Ірванця — «З міста, що ракетами розтрощене». Письменник із дружиною на якийсь час опинилися «поза зоною досяжності» — Ірпінь залишився без світла, води, газу. Вони були свідками, як фронт пройшов через їхнє місто.

Ляльки, які представила на виставці у галереї «Білий Світ» Оксана Цюпа — це її нагадування про людей, які залишилися в окупованому місті у лютому-березні 2022 року. Текстильна скульптура від мисткині — це щось особливе. Кожну її ляльку можна розглядати тривалий час, дивуючись з уваги автора до деталей. А мешканці Ірпеня, що приїхали на відкриття, ще й непомильно вгадували імена «героїв».

«На початку травня 2022 року мені написала пані Оксана. Поцікавилася, чи відкриваємо ми галерею, бо вона хоче показати свій майбутній проєкт, який тоді замислила. Домовилися, що заплануємо на 2023 рік. І ось сьогодні ця неймовірна виставка у нас. Уже з назви — «Поворот на Ірпінь», — можна зрозуміти, що це розповідь про одну із найтемніших сторінок нашої історії цієї війни, — розповіла співзасновниця ЦСМ «Білий світ» Тамара Янович.

Надія з двома котами на тлі багатоповерхівки

П’ятеро

Павленчиха

У залах галереї розмістили понад десять ляльок, із кожною із них пов’язана окрема історія. А на стінах — графіка — багатоповерхівки з Ірпеня. До речі, будинку у якому Оксана Цюпа жила з одного до двадцяти двох років, Садова, 65А, вже нема — його демонтували, він не підлягав відновленню. Там жили понад 50 сімей.

«Я бачила, як безлюдніє місто. Але залишалися старенькі. Ця виставка, нагадування про тих, про кого мало писали. Хто опинився на маргінесі, не міг, або не хотів „вийти“. Наприклад дядя Саша, 1934 чи 1936 року народження (тепер його уже нема), ми бігали з сусідкою Олею, носили йому гарячу їжу. А він дякував і казав, що уже стільки пожив, що йому не страшно померти. У цей межовий час дуже яскраво проявлялися люди, хтось ділився хлібом, який важко стало дістати, а хтось тягнув мішки з цукром із розбитого супермаркету. І мені дуже хотілося розповісти про це так, як я вмію», — розповіла пані Оксана.

Лялькам, що представлені на виставці Оксана Цюпа надавала риси реальних людей, а також предмети. Наприклад Бабі Олі — чайник. У нього своя історія. Такий величезний, трилітровий, мідний чайник пані Оксана забрала із Нової Пошти якраз 24 лютого, новеньким і блискучим. Але занесла сусідам, які на початку березня почали готувати їжу на мангалах на вулиці, коли зник газ. Згодом цей чайник, закопчений, чорнющий, але цілий повернули пані Оксані. Вона його «віддала» одній із ляльок — Бабі Олі. Якраз вона була готова ділитися скарбом — хлібом.

Деякі фігури — це збірний образ. Наприклад тих людей, які виводили тварин, або вибравшись із Ірпеня через короткий час хотіли повертатися, бо хвилювалися за дворових котів.

«Сховай мене (Мама)»

У малій залі галереї відвідувачів чекає «П’ятеро»: вагітна молода жінка, із двома дітками, у дівчинки в руках котик. А навпроти них пронизлива композиція — графіка із зображенням підірваного Романівського моста, картонні силуети — сотні людей, які виходили через цей міст, і лялька «Сховай мене (Мама)» — старенька жінка, яка прикритися покривалом. Це єдина фігура, яку пані Оксана не продаватиме.

До слова, більше про прототипи персонажів можна буде більше дізнатися під час авторської екскурсії виставкою, яку авторка пообіцяла влаштувати у наступні вихідні, порадила слідкувати за її сторінкою у фейсбуці.

«Коли звільнили Ірпінь, то мої друзі з тероборони, які воювали, сказали, що я маю це побачити. У кожного з нас є моменти, які ми ніколи в житті не забудемо. Так от, та поїздка — це той досвід, який завжди залишиться зі мною. І ця виставка — це тригер, нагадування про те, чому ми ніколи не зможемо пробачити русню», — розповів засновник галереї «Білий Світ», художник Олександр Янович.