© depositphotos.com/VadimVasenin За словами Павла Ковтонюка, необхідно чесно сказати, які послуги медзаклади можуть надавати за певний бюджет.
Сьогодні пацієнтам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в лікарнях, дуже часто доводиться самим купувати собі ліки, адже так прописано у специфікаціях. Чому так вийшло, в інтерв’ю «Сім років НСЗУ: чому українці досі платять за «безоплатне» зазначив ексзаступник голови МОЗ та співзасновник Українського центру охорони здоров’я (UHC) Павло Ковтонюк, з яким поговорила редакторка відділу соціуму Алла Котляр.
«Так. Є послуга стаціонару. І вона включає ліки. Людині треба крапати якісь препарати через крапельницю або пити таблетки тощо. Ці ліки недешеві. До реформи держава утримувала лікарні. Тобто вона утримувала приміщення, видавала невеликі зарплати персоналу — і, в принципі, все. Решту компонентів допомоги, що стосувалися ліків, якогось складного обладнання, перебуваючи в лікарні, компенсував пацієнт зі своїх грошей», – зазначив Ковтонюк у відповідь на питання, чи через специфікації пацієнти стаціонарів досі часто самі купують собі ліки.
Експерт пояснив, що коли Національна служба здоров’я України почала купувати послуги, постала перед дилемою, що у тариф не можна включати виключно зарплатню лікарів та комунальні послуги для медзакладів. До нього також потрібно було додати і ліки, і серйозне обладнання. Однак, якщо до тарифу включити і те, й інше, то ціна одразу стане високою. Крім того, за таких умов з’являються обмеження на те, у яких саме медзакладах можна купити відповідну послугу.
«2021 року, коли лікарні приєднувалися до програми медгарантій, було ухвалено рішення пожертвувати ліками на користь лікарень. Тобто укласти договори з усіма лікарнями, а ліки — як вийде. І виходить так, що пацієнти й далі купують ліки самі», – пояснив Ковтонюк.
За даними дослідження «Індекс здоров’я», у період з 2021 до 2023 року чітко видно хороші тенденції щодо оплати пацієнтами роботи лікарів у стаціонарах. Зокрема, пацієнти почали значно менше давати «у кишеню» лікарям. Однак, за ліки пацієнти як платили, так і платять багато. Безпосередньо 2023 року за лікарські засоби сплачували 89,5% пацієнтів стаціонару.
«Я це інтерпретую так, що лікарні справді стали дисциплінованішими. На кошти від НСЗУ вони забезпечують плюс-мінус нормальну оплату роботи лікаря, але по ліки пацієнта й далі відправляють до аптеки. Так зараз викручується лікарня, щоб забезпечити можливість надати пацієнту послуги», – додав експерт.
Тому, наголосив Ковтонюк, передусім необхідно чесно сказати, які послуги можемо дозволити собі на той бюджет, щоб вони були з усім — із ліками, МРТ, комп’ютерною томографією, лінійними прискорювачами. Все це необхідно включити до тарифу.
«А потім ми маємо запитати себе: а в якій лікарні нам реально нададуть такі послуги, в кого все це є? І якщо це будуть не всі лікарні, отже, якісь лікарні в нас ці послуги не надаватимуть. Це непростий план, непрості рішення. Їх треба буде ухвалювати, інакше знов і знов компенсуватимемо все це з кишені пацієнтів», – підсумував Ковтонюк.
Національна служба здоров’я України (НСЗУ) за час свого існування пройшла довгий шлях — від стартапу до центрального елементу системи фінансування медичних послуг. Однак, за словами Павла Ковтонюка, попри досягнення, перед інституцією стоїть низка викликів, які залишаються невирішеними. Зокрема, двома ключовими проблемами експерт вважає невизначеність медпослуг та безсистемне укладання контрактів. Водночас приєднання національних лікарень до єдиного медичного простору Ковтонюк вважає і хорошою новиною, і поганою водночас.
