Геннадій Брацлавський. Фото з архіву вченого та лікаря
За останні місяці війни наймолодший професор урології та завідувач кафедри в історії Америки, який родом з Києва — Геннадій Брацлавський транспортує ліки та «швидкі» на передову та до українських лікарень.
Киянину Геннадію Брацлавському — 49. Понад 30 років чоловік живе та працює в Америці. Він успішний лікар-уролог, доктор медицини, завідуючий кафедрою урології в Університеті штату Нью-Йорк. Особисто знайомий з двома президентами Сполучених штатів: Джорджем Бушем та Бараком Обамою.
Геннадій Брацлавський з Джорджем Бушем на фото. Світлина з архіву Геннадія
Геннадій Брацлавський тисне руку Бараку Обамі. Фото з архіву Геннадія
За три десятки років, які чоловік живе в Америці, він пройшов тернистий шлях від хлопця, який ріс на Березняках, до провідного лікаря та вченого, який працює над створенням препаратів від раку.
Він одружений та має трьох синів. Зараз усе його життя повʼязане з США та професійною діяльністю в цій країні. Однак раз у рік він обов’язково повертається до рідного Києва, провідує родичів, бере участь у щорічних науково-практичних конференціях Національного інституту раку, що проходить у столиці. Там він ділиться досвідом, разом із колегами обговорює особливості лікування хворих та розповідає про амбітні плани людства щодо нещадної хвороби.
До війни Геннадій встиг познайомити синів зі столицею та разом із ними прогулятись вуличками Березняків, де пройшло його дитинство.
З початку загострення російсько-української війни лікар створив благодійний фонд та разом із небайдужими почав відправляти в Україну тонни ліків та десятки «швидких». За одинадцять місяців війни ця допомога перетнула межу у сто мільйонів доларів. І це тільки початок, переконує лікар.
Попри свій статус і досвід, Геннадій Брацлавський зміг зберегти у собі душевну простоту і уважність. Розмовляючи з ним, відчувається: його переживання за Україну — не фальшиві. І йому справді болить наш страшний розвиток подій.
Це інтерв’ю ми записували у кілька етапів, у перервах між операціями та консультаціями. Та попри щільний графік нашого співрозмовника, нам все-таки вдалося поспілкуватися.
Говорили, зокрема, про перші кроки до медицини, про переїзд, нью-йоркське життя та про вагому допомогу української діаспори на відстані у тисячі кілометрів.
ДИТИНСТВО НА ВУЛИЦІ АМВРОСІЯ БУЧМИ
З Геннадієм ми записуємо розмову в перервах між операціями, яких у доктора медицини за день може бути кілька.
Американський акцент в його українській видає прожиті 30 років в Нью-Йорку. Розмовляємо принципово українською, яку співрозмовник ще добре памʼятає.
«Моє дитинство та юність пройшли на Березняках, на вулиці одного із провідних акторів театру „Березіль“ Амвросія Бучми. Там я ходив до №195 школи, після занять біг грати у футбол та у настільний теніс.
До слова, на теніс я ходив грати зі своїм другом та однокласником — Олександром Тригубом. Нині він — досвідчений тренер по настільному тенісу. Вчить юнаків грати на Березняках — так, як колись вчили нас», — розповідає лікар.
Геннадій на одній з відправок допомоги Україні. Фото з архіву вченого та лікаря
Закінчивши вісім класів, Геннадій вступив до Київського медичного училища №4. Вивчав медсестринську справу і саме там почав робити перші дорослі кроки у світі медицини.
«З першого класу я знав, що буду лікарем. Чому? У дитинстві переносив операції. Памʼятаю, як складно давались вони моїм батькам: сильно хвилювались по той бік палати, і безмежно раділи, коли я йшов на поправку. Ще тоді батько наголошував мені на важливості професії медика», — згадує Геннадій.
Тож вибір стати лікарем був цілком свідомим та виваженим.
НАЙУСПІШНІШИЙ ПЕРЕНОСНИК МЕБЛІВ У АМЕРИЦІ
Коли Геннадію виповнилось 18, родина Брацлавських вимушено мігрувала до Америки в штат Нью-Йорк як єврейські біженці. Ті часи родина не любить згадувати. Те, як радянська влада відносилась до євреїв і нині добре памʼятають мільйони.
Адаптуватись родині в новій країні та місті було непросто. У школі Геннадій вивчав англійську, утім для комфортного спілкування цього було замало.
«Коли приїхали — починав вчити мову з нуля. Задля цього разом із батьками ми ходили на курси англійської. Паралельно з цим я заробляв гроші, працюючи посудомийником та переносником меблів разом з другом. Нині він завідувач судинної анестезіології, а я професор і завідувач кафедри урології. Тому коли ми зустрічаємось на каву, то завжди жартуємо, що «ми найуспішніші переносники меблів в Америці», — пригадує наш співрозмовник.
Вадим Вайсман (завідувач судинної анестезіології) та Геннадій Брацлавський (професор урології) — два найкращих «перенощика меблів» збирають медицину для України. Фото з архіву Геннадія
Наполегливою працею родина поступово будує своє життя у мегаполісі та звикає до швидкого нью-йоркського ритму.
Геннадій згодом успішно вступає до медичних коледжів. І врешті, у 27 років він обіймає посаду лікаря у Національному інституті раку (англ. National Cancer Institute, NCI).
«Там я працював з великими вченими, познайомився з двома президентами США — Джорджем Бушем та Бараком Обамою. Пізніше мені запропонували очолити кафедру урології в Університеті штату Нью-Йорк», — продовжує лікар.
Відтак, у свої 37 років Геннадій став наймолодшим професором урології та завідувачем кафедри в історії Америки.
Окрім цього уродженець Києва обіймає посаду професора біохімії і молекулярної біології. Разом із колегами він працює над тим, щоби створити ліки для онкохворих людей.
ЛІКИ ВІЙСЬКОВИМ ПЕРЕДАЄ КОНТЕЙНЕРАМИ
Попри свою завантаженість, ранок 24 лютого змусив лікаря долучитися до лав волонтерів, хоч і був він на той час за тисячі кілометрів від рідного Києва. А разом із тим — переосмислити кілька речей.
«Кожного лютого ми з моїми друзями з Києва зустрічаємось в Європі. Цього місяця у наших дітей зимові канікули, тому нам всім зручно знайти час один для одного. І напередодні війни, 18 лютого, я відзначив 30-річчя з дня переїзду в Америку. Тоді я думав, що я вже американець. Утім вже за тиждень зрозумів, що я ніякий не американець, а справжній українець», — каже він.
Після шоку від повномасштабного нападу, родина та близькі друзі Геннадія почали оперативно допомагати грошима та технікою нашим військовим. Зокрема, дронами, яких вкрай потребували солдати.
З того моменту він став робити все від себе можливе, щоби бути корисними рідній Україні на іншому континенті. Для цього разом з його другом з Березняків Алексом Голубенко він створив благодійну організацію «Ukraine 1991 Foundation», де активно почав збирати гроші на різну допомогу. У більшості — на медичну.
Геннадій Брацлавський та Алекс Голубенко створили благодійну організацію «Ukraine 1991 Foundation», де активно почав збирати гроші на різну допомогу. Фото з архіву Геннадія
Волонтери «Ukraine 1991 Foundation”пакують допомогу в Україну. Фото з архіву Геннадія
Волотери та засновники «Ukraine 1991 Foundation». Фото з архіву Геннадія
Геннадій Брацлавський та Алекс Голубенко вантажать допомогу в Україну. Фото з архіву Геннадія
Дружина Геннадія — художниця. До війни вона презентувала свої картини на різних виставках у США та в Європі. Однак нині мисткиня зосереджено пише картини, щоби продати їх та усі кошти перерахувати в благодійний фонд чоловіка.
Дружина Геннадія — художниця. Вона продає картини, а гроші переказує на потреби України. Фото з архіву Геннадія
«Станом на зараз вона продала картини на понад 300 тисяч доларів. На ці кошти ми купили дві машини „швидких“. Їх вдосталь заповнили баулами з аптечками, протигазами, речами першої потреби та доставили в Україну», — продовжує він.
Пізніше Геннадію як лікарю вдалось отримати від фармацевтичних компаній допомогу на сто мільйонів доларів ліків. І це не остаточне число. Оскільки волонтери його фонду щоденно продовжують працювати, передавати контейнерами меддопомогу — як для цивільних, так і військовим. Зокрема, й четвертій роті 128 батальйону київської Терборони, в лавах якої воює друг професора — депутат Київради від фракції «УДАР Віталія Кличка», перший заступник голови Дніпровської РДА Києва Олесь Маляревич.
Олесь Маляревич. Фото з відкритих джерел
Контейнери ліків, про які розповідає Геннадій, розподіляють між лікарнями та батальйонами. Ліки прямують до медзакладів Києва, Харкова, Запоріжжя, Одеси, Львова та Сум.
Також ці медпрепарати передають батальйонам, які воюють на Харківському, Запорізькому та Херсонському напрямках.
ЗНАЙОМСТВО З ЗЕЛЕНСЬКОЮ ТА СПІВПРАЦЯ З ЇЇ ФОНДОМ
Щодня волонтери «Ukraine1991 Foundation» отримують запити на потреби українських захисників та домовляються з різними волонтерськими організаціями про своєчасне транспортування.
Нещодавно Геннадій познайомився з першою леді України — Оленою Зеленською, яка в Нью-Йорку презентувала свою благодійну Фундацію «Olena Zelenska Foundation».
«Памʼятаю я підійшов до неї та сказав: „Пишаюсь вашим чоловіком!“. На що вона мені відповіла: „Я теж!“. Ми обоє посміялись та домовились з її помічниками про передачу ліків через їхній фонд», — згадує він.
Геннадій Брацлавський з Оленою Зеленською. Фото з архіву Геннадія
Геннадій Брацлавський з Гілларі Клінтон. Фото з архіву Геннадія
Окрім значної фінансової допомоги рідній Україні, Геннадій також прихистив у своєму будинку трьох дітей з України.
Троє синів Геннадія та троє дітей, який він прихистив з Києва. Фото з архіву Геннадія
Історія Геннадій Брацлавського — це не лише історія про непростий шлях до успіху хлопця з Березняків. Це ще й яскравий приклад згуртованості і сили української діаспори, яка за тисячі миль від дому робить все можливе, аби пришвидшити Перемогу.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
