Магазин «Українські ласощі» запрацював ще у 1960 році та одразу ж став головною кондитерською «точкою» столиці. Тут продавали майже весь асортимент солодощів, вироблених в Україні.
За спогадами тогочасних киян, ця крамниця входила до переліку місць обов’язкових для відвідування для гостей столиці, не поступаючись у популярності навіть відомим архітектурним пам’яткам та іншим знаковим місцям нашого міста.
Навіть у роки дефіциту, мав гарний асортимент кондитерських виробів, зокрема тут можна було придбати знаменитий «Київський торт» та цукерки «Вечірній Київ», що вважалися головними кондитерськими сувенірами української столиці.
Асортимент магазину складався з цукерок та солодощів різних українських виробників. Фото з архіву видання «Вечірній Київ», 2007 р.
У радянські часи з магазином «Українські ласощі» міг конкурувати тільки фірмовий магазин «Лісова пісня» від Київської кондитерської фабрики, що знаходився навпроти консерваторії.
Історію легендарної крамниці розповіла у своєму дописі в спільноті «Київські історії» киянка Олена Пилипчак.
«Відкрили магазин у 1960 році, на хвилі хрущовської відлиги, коли дозволили не тільки обмежене вільнодумство, а й деяку децентралізацію. І перший секретар компартії України Шелест почав українізувати те, що міг, навіть кондитерську промисловість. Саме тоді почали робити цукерки з українськими назвами «Маруся Богуславка», «Черевички», «Запорожець за Дунаєм», «Лісова пісня».
За надмірну активність Шелеста скоро поперли на заслання в Підмосков’я, а магазин з цукерками залишились. Магазин протримався до 2007 року, коли остаточно пішов по приватизації. Кажуть, ще кілька місяців там стояв стійкий запах шоколаду….».
Це був справжній дитячий рай, наповнений особливим бісквітно-шоколадно-карамельним ароматом.
За Київським тортом до крамниці приїзжали з інших міст. Фото з відкритих джерел
Цукерки «Вечірній Киїів» у 80-х. Фото: Violity
Попри те, що з моменту закриття «Українських ласощів» минуло вже понад 15 років, чимало киян часто згадують цей магазин, охоче описуючи свої враження, пов’язані з ним.
«В кінці 70-х працювала поряд в інституті, з колежанками бували тут майже кожного дня, запах шоколаду стояв неповторний, у дворі продавали зефір, купували 1 кілограм, який зникав до вечора! «Тарас Бульба», «Наталка-Полтавка, «Спартак», «Грильяж», мармелад різний…смакота!», — розповідає Тамара Заброда.
Для багатьох киян магазин «Українські ласощі» мав особливе значення. Фото з архіву видання «Вечірній Київ» 2007 р.
Своїми теплими спогад про культовий магазин ділиться інша киянка, Ніна Світлична:
«Мій улюблений магазин! У неділю ми часто ходили з батьками в Оперний театр, а потім спускалися вниз і обов’язково заїхали в Ласощі. Неймовірний аромат вже був на шляху до магазину…».
«Гарний був магазин, часто ходили туди з мамою. Завжди великий вибір цукерок, а деяких не було в інших магазинах, ввічливі продавці й головне в магазині пахло шоколадом. Не кажучи вже про київські тортики. Шкода, що закрили, звичайно такий магазин довелося берегти», — пише Тетяна Ко.
Фото з архіву видання «Вечірній Київ» 2007 р.
Фото з архіву видання «Вечірній Київ» 2007 р.
Фото з архіву видання «Вечірній Київ» 2007 р.
Кумедну історію, пов’язану з «Українськими ласощами» розповіла Лариса Юзьків:
«Одного дня росіяни зупинили мене, проходивши повз і запитали: «Що таке ласОши? «Я так і не змогла на нього відповісти. Я просто почала сміятися з того, як вони це запитали і як вони сказали слово «частування». Так, і звичайно є ностальгія за цим магазином…».
Наприкінці 90-х приміщення «Українських ласощів» було приватизовано трудовим колективом. Близько 70% акцій отримав директор магазину, який через кілька років прийняв рішення здавати його в оренду.
Будівля, де знаходився легендарний магазин солодощів зараз перебуває у занедбаному стані. Фото: Вікіпедія
За спогадами очевидців, коли у 2007 році магазин закрився, в приміщенні ще кілька тижнів стояв неймовірний запах шоколаду… За декілька місяців на його місці відкриється магазин мережі «Єва». Потім був магазин «SIA», який згодом замінила аптека.
Кияни важко пережили втрату улюблених солодощів, деякі перехожі тепер презирливим поглядом обкидають новоспечені вітрини вже іншого магазину.
Згодом «Українські ласощі» продовжували існувати у форматі фірмових кіосків, але такого успіху, як магазин на Богдана Хмельницького, вони вже не мали.
Сумна доля спіткала і саму будівлю, де понад півстоліття знаходився знаменитий магазин зі смаколиками. Вже багато років пам’ятка архітектури місцевого значення знаходиться у вкрай занедбаному стані та пережила декілька пожеж і обвал перекриттів.
Свого часу, цей розкішний будинок у стилі історизму був збудований у 1884 році на замовлення дружини київського купця першої гільдії Марії Вольфсон за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва.
Нова будівля Київпроєкту та відрестраврований будинок М.Вольфсон. Фото: Київпроєкт
На початку минулого століття за замовленням нового власника споруду перебудували, об’єднавши із сусідньою спорудою у новий п’ятиповерховий будинок. На думку дослідників з проєкту «Мапа реновації»:
«Реконструкція є досить рідкісним прикладом у київському міському будівництві межі XIX-XX століть. Вона виконана на високому фаховому рівні з урахуванням стилістики старого будинку. У двох спорудах повторюється навіть малюнок парапету. Оновлений будинок Володимира Кудашева був типовим багатоквартирним прибутковим будинком початку XX століття».
До революції на першому поверсі були магазини, перукарня та склади міської станції Південно-Західної залізниці, інші поверхи були житловими з квартирами на 4, 5 і 8 кімнат, у підвальному приміщенні діяла більярдна. Щороку будинок приносив 52 420 карбованців прибутку.
Після встановлення радянської влади, будинок націоналізували і підпорядкували Політвідділу Управління комунальними будинками.
У 1920-х роках у лівому крилі була філія видавництва «Наркомздрав».
У 1960—2007 роках у будинку розміщувався відомий серед киян кондитерський магазин «Українські ласощі». На початку 2000-х будівлю визнали аварійною та відселили.
До теми: Київ гастрономічний: де на початку XX століття проводили дозвілля місцеві гурмани.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
