Світлий воїн з високим рівнем людяності, який мав жагу до розвитку та нових знань, вивчав східні мови та викладав корейську, започаткував власний бізнес і боровся за вільну Україну.
Все це — неповний перелік того, що можна сказати про киянина Дениса Антіпова, який загинув 11 травня 2022 року під час звільнення Харківщини біля села Довгеньке.
Життєві історії про Дениса Антіпова розповідали після показу фільму «Або ми. Або вони».
Учасники вечора пам’яті та кіноперегляду стрічки «Або ми. Або вони».
Денис Антіпов — був одним з постійних героїв видання «Вечірній Київ». Він вражав вмінням зробити у невеликі проміжки часу те, на що комусь було б мало і цілого життя. Журналістам було цікаво писати про його справи, світогляд і плани — адже Денис дуже яскраво уособлював покоління Незалежності.
Сьогодні він міг би бути серед тих, хто відзначає 32 річницю проголошення незалежної України. Бути з близькими та друзями. Адже, як викладач КНУ ім.Т.Г.Шевченка, Денис Антіпов мав бронь і міг не йти до війська. Але він був там, де треба було відбивати загрозу для України.
Саме тому, у 2015 році Денис Антіпов добровільно пішов на фронт, де виконував бойові завдання під Донецьким аеропортом, на промзоні Авдіївки, на Світлодарській дузі.
А після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році знову став на захист країни.
Мама Дениса Антіпова, пані Марія, поділилась щемливими спогадами про сина.
Восени 2022 року ЗСУ звільнили Харківщину, у села та міста повернулись українські прапори й люди. Успіх цього контрнаступу — ще й героїзм і мужність таких воїнів, як Денис Антіпов. Хлопців та дівчат з покоління Незалежності.
Геннадій Антіпов, батько Дениса розповів журналістці «Вечірнього Києва» про одну з розмов з сином, коли той був на фронті. Сили росіян, особливо технічні, переважали, були жорсткі обстріли й життя кожного могло обірватись щохвилини.
«Тоді Денис сказав, що не покине військо. Причину пояснив просто: «Тату, вони самі себе не переб’ють…»
Виходить, Денис Антіпов відчував особисту відповідальність у звільненні України від окупантів. Це привід мільйонам людей замислитись, що фраза «Ніхто, крім нас» — не є слоганом, а життєвим правилом, за яке й заплачено життям.
Геннадій Антіпов, батько Дениса Антіпова, під час показу фільму «Або ми. Або вони».
«Про Дениса завжди можна говорити лише з усмішкою. Бо він любив життя, любив людей, Бога, він любив усе навколо! І не піти захищати нас та країну не міг. Денис умів створювати навколо себе простір доброти. Навіть коли лежав у госпіталі після поранення, не втрачав оптимізму й, не долікувавшись, повернувся на фронт — постійно казав, що там побратимам іще важче, долікуюся, мовляв, потім. Завжди всім допомагав, для всіх знаходив час. Ми будемо продовжувати робити те, чого хотів Денис для країни та людей. Дякую всім, хто зберігає пам’ять про наших героїв», — розповіла в Інфоцентрі Музею Майдану мама Дениса Антіпова, пані Марія.
Діана Жвінкліс, документаліст платформи пам’яті «Меморіал».
Про роботу над створенням документальної стрічки «Або ми. Або вони» розповіла авторка фільму, документаліст платформи пам’яті «Меморіал» Діана Жвінкліс. Як виявилось, поштовхом до знімання стрічки, став вірш-присвята студентки Дениса Антіпова своєму загиблому викладачеві.
«І після цього мені захотілося краще познайомитися з Денисом — я зайшла в його соцмережі: наплакалася, насміялася та зрозуміла, що про цього воїна я хочу розповісти значно більше. Ми прагнули передати те, яким був і є Денис, що він зробив, як він жив — з якими принципами, цінностями та ідеями. Дякую всім рідним і друзям, що так щиро розповідали про нього. Сподіваюся, в цій стрічці нам удалося передати масштаб особистості Дениса», — поділилась Діана Жвінкліс.
Андрій Мацьків, офіцер Збройних сил України, краєзнавець, військово-історичний реконструктор.
Денис і всі герої, які полягли, дуже багато зробили для країни у своєму цивільному житті. І тому нам треба усвідомити, що пам’ятати про них означає якусь частинку їхньої роботи брати на себе. Так вважає Андрій Мацьків, офіцер Збройних сил України, краєзнавець, військово-історичний реконструктор. Він поділився уроком життя, який всім залишив Денис Антіпов.
» Навіть коли важко, нам, попри все, потрібно робити більше, аніж ми можемо, на знак пам’яті про них. Тоді наші герої житимуть завжди. Денис увесь час був попереду і був незламним. Говорячи військовою мовою, в житті він був «нерухомим загороджувальним вогнем» для нас — усе зле, окупаційне, антиукраїнське він не пропускав. Пам’ятаючи Дениса, ми зможемо ще більше зробити для нашої перемоги».
Денис Антіпов продовжив справу своїх прадідів, які були повстанцями й так само боролися проти росії.
Олег Слабоспицький, громадський активіст, член правління Національного українського молодіжного об’єднання (НУМО).
Денис є уособленням покоління Незалежності, яке згуртувалося у боротьбі. Він не на словах, а на ділі завжди показував, що готовий захистити країну, й першим із наших друзів став добровольцем у 2014 році, розповів Олег Слабоспицький.
«Так само й після 24 лютого не мав жодних вагань, як боротися проти окупантів, і вирушив на фронт. Денис був Людиною Чину, і згадувати його ми будемо щодня у своїх справах. Він назавжди залишиться символом боротьби нашого покоління», — каже друг Дениса Антіпова Олег Слабоспицький, громадський активіст, член правління Національного українського молодіжного об’єднання (НУМО).
Як повідомили у Музеї Майдану, батько воїна, Геннадій Антіпов, передав до Музею добірку фотографій про життя Дениса. Світлин, які робив сам Денис, практично не залишилося.
Як виявилось, 24 лютого, коли він вкотре йшов на війну, форматував усі диски на комп’ютері, щоб ніщо не потрапило в погані руки. Адже розумів, що небезпека може бути й тут.
На переданих фотографіях закарбована громадську діяльність Дениса — участь у мітингах, Мовному майдані, подіях Революції Гідності.
Видання «Вечірній Київ» писало про те, що у столиці на честь Дениса Антіпова перейменували вулицю Славгородську у Дарницькому районі.
В селі Хотимир (Івано-Франківська область) також перейменували вулицю і тепер родинна хата знаходиться на вулиці Дениса Антіпова.
В інституті філології КНУ ім.Т.Шевченка на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії найменували Центр корейської мови та літератури імені Дениса Антіпова.
Посмертно Дениса Антіпова було нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Фото: Богдан Пошивайло
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
