Виставку підготовули ще торік до 150-річчя Лесі Українки. Її відкриття за участю дослідників життя та творчості поетеси й авторів проєкту було заплановане на 24 лютого 2022 року.
Зараз виставка експонується повторно та стане джерелом цікавих відомостей про національну поетесу для всіх, хто відвідуватиме Поділ впродовж найближчого місяця.
Стенди розташовані на Контрактовій площі. Фото Наталії Слобожаніної
Постать Лесі Українки ми відкриваємо та (пере)прочитуємо заново. Поступово відходять стереотипи, що роками навіювалися радянською пропагандою. Починаючи від потрактування її походження, самоідентифікації, поглядів та переконань, інтерпретацій творчості. Цьому сприяє й цей виставковий проєкт.
Співорганізатори: Український інститут національної пам’яті, Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького.
Завідувачка Музею Лесі Українки Ірина Щукіна. Фото: Музей видатних діячів України
Детальніше про сучасний погляд на Лесю Українку «Вечірньому Києву» розповіла завідувачка Музею Лесі Українки у Києві Ірина Щукіна.
«В інформаційних матеріалах розкриваються біографія Лемі Українки, діяльність, творчість, представлено оточення, цікаві факти з її життя, напрямки роботи: драматургія, переклади тощо.
За останні роки додалися нові матеріали, які раніше були мало відомі. І сучасний коментар до них. За радянських часів мама Лесі Українки, Олена Пчілка вважалася ліберальною буржуазною націоналісткою. Сьогодні, звісно, її постать переосмислена. І відповідно внесок, який вона зробила в розвиток і становлення Лесі Українки як особистості.
Виставка готувалася на основі оновленого та осмисленого погляду, адже мав пройти певний час, щоб зробити ревізію. У науковому та історичному сенсі, сприйнятті суспільства. І напрацювання за останнє десятиріччя, дослідження та публікації, ми використали при підготовці матеріалів.
Один з акцентів — феміністичні погляди та діяльність. Фемінізм тоді і сьогодні сприймається і потрактовується по-різному. В той час не було такого, щоб відверто з плакатами ходити на маніфестації та відстоювати права. У Лесі Українки це був спосіб її життя. Родина Косачів прагнула, щоб жінки в сім’ї мали можливість, як і чоловіки, здобувати освіту, відбутися як особистості в громадському житті. Наразі фемінізм часто сприймається як протиставлення маскулінному. Такого тоді не було.
Олена Пчілка та Леся Українка. Архівне фото з відкритих джерел
Мати Лесі Українки Олена Пчілка, яка вважається наставницею жінок-феміністок, разом з Наталею Кобринською видали альманах творів авторок «Перший вінок», це було сміливо. Але надалі суцільно жіночих збірників не було. Вони вважали, що недоцільно видавати збірник з гендерним ухилом просто заради того, щоб він був. Головне, щоб це було талановито. Олена Пчілка потім видавала власним коштом два часописи — громадський та літературний часопис «Рідний край» та журнал для дітей.
Леся Українка у своїх літературно-критичних статтях розглядала, як у зарубіжній белетристиці сприймають постать жінки. У її літературних творах героїні — це жінки, і вона ламає канони класичних сюжетів. Наприклад, у творі про Дона Жуана, який зазвичай завойовник жіночих сердець, в неї головна героїня — Донна Анна. Леся Українка переосмислювала цю тему на глибинному рівні. Вона стверджувала, що жінки так само як і чоловіки бувають талановиті, інтелектуальні, мають ті ж самі права.
Розповідаємо на виставці й про родину Лесі Українки та її оточення. 70 років радянського періоду — це забуття, що не минулися просто так. В цей час хтось мав досліджувати, шукати та зберігати матеріали. Інакше вони втрачаються, і ніби не було. Багато друзів Лесі Українки зазнали репресій — Агатангел Кримський, Людмила Старицька-Черняхівська, Іван Стешенко. Спогади Старицької-Черняхівської про Лесю Українку довгий час ніхто не подавав.
Навіть про її мати, Олену Пчілку досі немає ні розгорнутої наукової біографії, ні зібрання творів. А наступного року буде 175 років від її дня народження. Батько Лесі Українки, Петро Косач — постать в тіні, нікому не зрозуміла. Кілька років тому в музеї проводили конференцію, присвячену «Старій громаді» (організація української інтелігенції у Києві — ред.), я вирішила пошукати про інформацію про Петра Косача. Поназбирала опосередкованих свідчень, документів. Виявилося, є досить багато матеріалів. Але ніхто цим не цікавився. Лесин друг Максим Сливинський залишив розкішні спогади про той час, про Лесю Українку і її друзів, маму. Раніше вони були невідомі. За цей час додалося чимало матеріалів, що розповідають нам по-новому про Лесю Українку».
Як зазначила Ірина Щукіна, на стендах інформація викладена дуже компактно та лаконічно. Вона сподівається, що прочитане зацікавить та стане поштовхом дізнатися більше про Лесю Українку та її оточення, світ цих видатних особистостей.
Вулична банерна виставка «(Не)знана Леся Українка: повернення».
Коли: квітень 2023 року
Де: Контрактова площа в Києві, сквер № 3, між виходом з метро на вулиці Спаській та пам’ятником Григорію Сковороді.
150-річчя з дня народження видатної поетеси, письменниці та перекладачки стало для українських дослідників та письменників поштовхом до підготовки нових сучасних видань, присвячених її життю та творчості. Знайомимо з книгами, які розкривають різні грані Лесі Українки.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
