Іван Степанович Мазепа — визначний державний і політичний діяч, гетьман України. Він стояв на ґрунті української козацько-гетьманської державності і соборності тогочасної України. Гетьман Війська Запорозького, очільник козацької держави на Лівобережній Гетьманщині (1687–1704) і всієї Наддніпрянської України (1704–1709).
Саме 25 липня 1687 року Івана Мазепу було обрано Гетьманом Війська Запорізького.
Іван Мазепа, за свідченнями джерел, пожертував на освіту та культуру за сучасними мірками близько мільярда гривень. Його коштом було побудовано та реставровано майже 50 храмів та різних церковних споруд. Він дбав про добробут представників української церкви та наділяв православні монастирі землями.
Історична доля гетьмана Мазепи — це 300 років перекручування фактів з його життя та діяльності офіційною російською владою перед очима українського суспільства, і водночас — невизнання політичної анафеми, проголошеної російською державною церквою, Вселенським патріархатом. Сучасні українські історики стверджують, що їм протягом всіх років Незалежності доводиться відкривати справжнього Івана Мазепу для Українців, очищуючи його ім’я від брехні.
Попри те, що памʼять про гетьмана офіційні російські влада та історіографія паплюжили, його постать століттями притягувала увагу поетів, письменників та художників.
Для українців цікавими є не лише державницькі дії Мазепи, а й його особистість. У чому полягав його магнетизм? Чим його постать стільки століть викликає інтерес суспільства?
Журналістка «Вечірнього Києва» дізнавалась і про те, як виглядав гетьман насправді. Про автентичні та авторські портрети Івана Мазепи виданню розповіла доктор історичних наук, професор Ольга Ковалевська, яка з 1992 року займається постаттю Івана Мазепи та його добою.
Ольга Ковалевська, доктор історичних наук, професор, громадська діячка, член Національної спілки краєзнавців України. Фото: Ольга Скотнікова
— Пані Ольго, ви понад 30 років вивчаєте мазепинську епоху. Чи є сьогодні достовірні зображення, які б можна було назвати точними його портретами? Чи правда, що його образ часто навмисне спотворювали? Минуло 300 років і за цей час багато чого забулось та було втрачене. Як щодо зображень гетьмана?
— Мазепу зображали як за його життя, так і певний час після його смерті. Портрети писали ті художники, які на власні очі бачили гетьмана, або пам’ятали, як він виглядав. Однак, з того моменту, як Петро Перший оголосив Мазепу клятвопорушником та зрадником, будь-яку правдиву інформацію про нього, почали вилучати.
Зокрема, йшлося і про знищення достовірних портретів. Щоб навіть образ гетьмана стерти з людської памʼяті. Не останню роль у процесі забування зовнішнього вигляду та діянь Мазепи відіграв і той факт, що гетьман був похований за межами тогочасних етнічних українських земель.
Відсутність могили, до якої можна було прийти і пересвідчитися, що така людина в принципі колись існувала, також сприяла тому, що його імʼя дуже скоро кануло в Лєту. Це ж сталося і з портретами.
Портрет гетьмана Івана Мазепи в латах з Андріївською стрічкою. Невідомий художник. (1725−1750 рр.) Дніпровський художній музей
У 19 столітті ситуація почала потроху змінюватися, про гетьмана почали згадували в науковій літературі та в белетристиці. Поміщики з козацьким корінням почали замовляти для оздоби своїх українських маєтків галереї портретів гетьманів. І тут виникла проблема, бо вже ніхто не знав, а як же виглядав той Мазепа. Відтак почали зʼявлятися різні чудернацькі зображення, які нічого спільного з реальним Мазепою не мали.
Якщо ж ми говоримо про портрети сучасні, які створюють теперішні українські митці, то вони досить різні. Нині є запит на зображення Мазепи. Наприклад, для підручників, для художніх книжок в якості ілюстрації, для сувенірної продукції чи потреб пошти.
Згадаймо хоча б окремий проєкт нашої валюти — гривні, де є зображення Івана Мазепи. Все це є результатом авторського бачення цієї постаті художниками, графіками чи скульптурами і ми не можемо заборонити, будь- якому митцю це бачення втілювати.
ВИМАГАТИ ВІД ТВОРІВ МИСТЕЦТВА АБСОЛЮТНОЇ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ТОЧНОСТІ НЕ МОЖНА
— У часи гетьмана Мазепи не було фотографії, то ж чи можна говорити про документальне зображення? Хоч за великим рахунком, навіть фотограф може або спотворити обличчя, або зробити його привабливим — в залежності від того, як він ставиться до особи.
— У нас є кілька портретів, які дійсно відображають Мазепу. Але треба завжди пам’ятати, що це твори, які виконані в різній техніці. Між ними є різниця. Якщо ми говоримо про гравірований портрет, це буде один рівень точності та достовірності.
Якщо маємо на увазі портрет, написаний на полотні олійними фарбами — це вже інша техніка, інша традиція, а відтак, − й інший рівень достовірності. Портрет же виконаний, як стінопис в храмі — це вже третій варіант.
А ще є малюнки, які були створені як ілюстрації до тексту в літописі. Отже, застосування митцями різних мистецьких технік, само по собі може по-різному представляти образ цієї постаті середовищу.
Відтак, вимагати від творів мистецтва абсолютної, документальної точності не можна. Митці не ставили перед собою такої мети. Тому фахівці завжди говорять про певну міру достовірності того чи іншого портрету у відображенні Мазепи.
Скільки маємо нині точних образів гетьмана?
На сьогоднішній день існує п’ять портретів, які ми з різним ступенем достовірності можемо вважати портретами Мазепи.
З цих п’яти можемо два відкинути, оскільки вони викликають найбільше запитань. Отже, — лишаємо три. І оці три представляють Мазепу в різному віці. Перший портрет представляє нам Мазепу у доволі молодому віці, але з нагородами, які він дістав вже в старості.
Другий представляє його образ у період розквіту, коли він щойно був обраний гетьманом. І третій — гравірований, який представляв Мазепу у похилому віці за пару років до смерті. Історична цінність цього портрету полягає у тому, що він двічі був опублікований закордоном ще за життя гетьмана і ще раз — вже після його смерті.
Для того, аби зрозуміти, достовірний чи недостовірний образ представлений на тому чи іншому портреті, слід брати до уваги чимало різних чинників. Це і описи зовнішності, залишені сучасниками гетьмана, і всі існуючі портрети, які необхідно між собою порівнювати.
Додайте ще й знання особливостей написання парадного портрету певної епохи, і відомості про біографію того чи іншого художника, щоб визначити: писав він портрет з натури, з памʼяті, з наданих йому приблизних даних чи взагалі з уяви. Отже, навіть ті зображення, які ми вважаємо достовірними, є такими лише за умов додаткових пояснень.
— Портрет — це не фото. На портреті зображення — фактично завжди — це образ, а не відбиток. Тож привнесене емоціями художника завжди впливає на зображення…
— Так. Художник має не просто реалістично показати всі риси обличчя свого героя: який він на зріст та якого кольору і відтінку було його волосся. Це важливо, але водночас не менш значимим є те, як сам художник сприймає цю постать, як він її подає.
У випадку з Мазепою, нам важливо розуміти: кого перед собою бачив, або ким собі уявляв митець, свого персонажа. Він бачив в ньому державника, чи клятвопреступника? Хотів зобразити молоду амбітну людину, чи намагався представити замовнику старого хитруна, який щось приховує від московського царя і не хоче з ним ділитися усіма таємницями?
Всі ці моменти мали відбитися в зображенні. Відтак, отримуємо різні варіанти образу однієї людини. Десь вам буде здаватися, що він занадто гордовитий, десь він виглядатиме занадто старим і хворим, але це нормально. Все буде залежати від того, яку мету переслідував митець.
ЗОБРАЖЕННЯ ІВАНА МАЗЕПИ НА ГРИВНЯХ — НЕ ВИГАДКА
— А як щодо зображень Івана Мазепи на українській гривні?
— Цей проєкт — національної української валюти, почали розробляти ще до того часу, коли Україна була проголошена незалежною державою. З Леонідом Кравчуком, який на той момент ще був Головою Верховної Ради УРСР, почали обговорювати перелік історичних постатей, яких, у випадку проголошення самостійної української держави, варто було би зобразити на купюрах національної валюти.
Фото трьох купюр номіналом 10 гривень із зображенням Івана Мазепи, 1994, 2004 та 2006 років.
Це мали бути наші князі, гетьмани, державні діячі та діячі культури. Досить несподівано до того переліку, крім Богдан Хмельницького, було включено й Мазепу. Леонід Макарович тоді заявив, що постать останнього — ще не на часі.
Однак слід віддати належне художнику Василю Лопаті, який попри відмову, на власний розсуд все ж таки створив образ Івана Степановича для 10-гривневої купюри. Коли ж настав час запровадження власної валюти незалежної України, всі образи для банкнот вже були готові. У томі числі й Мазепа.
Образ гетьмана, представлений на українських грошах, є уявним. Однак в його основу були покладені й реальні, прижиттєві зображення, й описи його зовнішності. Таким чином, на банкнотах старого зразка українці бачили образ, створений Василем Лопатою, а на купюрах нового покоління — образ, створений Олександром та Сергієм Харуками.
Василь Лопата, Народний художник України, у співавторські з Б. Максимовим створив перші українські гривні.
— На гривнях — люди різних століть, є ті, чиї фото збереглись, а є і ті, чиї зображення — художні образи. Чи важлива тут точність?
— З постатями кінця 19 — початку 20 століття було простіше, скажімо — Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський, − мали чимало світлин. Спираючись на них, можна було з легкістю представити необхідний образ.
А ось Мазепу художнику Василю Лопаті треба було створити практично всліпу, маючи досить обмежене коло джерел. Тут слід було не помилитися, буквально інтуїтивно відчути, яким має постати образ керманича козацької України.
Бо що таке гроші? Це ж дуже важлива річ, не лише для фінансової системи держави чи нормального товарно-грошового обігу. Гроші, у тому числі, мали доносити найширшим верствам населення інформацію про тих людей, які мали суттєве значення для становлення та розвитку української держави, її історії та культури.
Чи то політики, чи то письменники, чи то великі князі або гетьмани. Саме тому дизайн валюти був дуже важливим. У Василя Лопати, як я вже говорила, були необхідні іконографічні джерела для роботи над образом Мазепи. Однак пошук живої моделі також мав значення.
Художнику часто потім закидали, що створений ним образ Мазепи, презентував зовнішні риси не лише декого з друзів митця, але й самого Лопати. Але я в тому не бачу чогось дивного. Це ж був цілком авторський проєкт і, як на мене, цілком придатний, узгоджений з історичними джерелами.
— Вийшло так, що саме образ Івана Мазепи був найбільш спірним. Суперечки були дуже запальні, чому?
— Мене це завжди дивувало і навіть ображало. Адже князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого ніхто з наших сучасників теж не бачив. Їхні автентичні портрети не зберіглися. Натомість їх образи на банкнотах чомусь ні в кого не викликають заперечень, а от до Мазепи досі висувають претензії та заявляють, що він так не виглядав.
Ще раз наголошую: зображення на грошах це не якась вигадка. Це авторський проєкт, створений на підставі певних зображальних та письмових джерел. Більше того, невже вам так не подобається, що коли ви берете цю купюру до рук, на вас дивиться обличчя молодого, сильного, впевненого у собі правителя?
Завдяки оновленому дизайну, здійсненому із урахуванням першого варіанту, створеного Лопатою, Мазепа на українських грошах постає в розквіті сил, як сильний і амбітний політик. Мені здається, що і Лопаті, і братам Харукам вдалося створити доволі привабливий образ.
— А монета у 10 гривень?
— На колекційній срібній монеті номіналом 10 гривень за основу портрету було взято зображення Івана Степановича Мазепи з «Літопису» Самійла Величка.
До речі, це зображення вважається одним з автентичних портретів гетьмана, я про нього вже говорила. Справа в тому, що раніше дослідники вважали, що всі портрети, які прикрашали згаданий рукопис козацького літопису, були створені на початку 18 століття.
Відтак і портрет Мазепи був створений через десяток років після його смерті.
Фото срібної монети номіналом у 10 гривень, присвяченій гетьману Івану Мазепі, випущеній у 2001 році.
Відтак і портрет Мазепи був створений через десяток років після його смерті. Нині, завдяки сучасним дослідженням паперу, на якому було виконано ілюстрації до тексту, вважається, що портрет Мазепи міг бути виконаний раніше, навіть ще за його життя.
Тож на колекційній монеті представлено одне з імовірних прижиттєвих зображень гетьмана. На монеті ж, яка була введена в обіг у 2020 році, вже представлено сучасний варіант портрету Мазепи. Його створив художник Володимир Демʼяненко на основі зображення з купюри відповідного номіналу.
ОПИСИ СУЧАСНИКІВ ДАЮТЬ РОЗУМІННЯ МАГНЕТИЗМУ ОСОБИСТОСТІ ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ
— Що ще використовують, досліджуючи портрети Івана Мазепи?
— Щоб досліджувати портрети, треба мати повні та бажано точні описи зовнішності людини, й чим більше таких описів — тим краще.
На жаль, коли йдеться про історичні постаті, які жили та діяли 300 років тому, рідко вдається знайти такі згадки, де б чітко було вказано їхній зріст, колір волосся, очей чи особливі прикмети.
Якби так було, нам би легше було ідентифікувати постаті на портретах. Також бажано мати кілька портретів однієї людини, написаних у різному віці. На жаль, цього також бракує.
Чимало людей у минулому взагалі ніколи в житті не мали портретів. І навіть у тих ситуаціях, коли вони були, далеко не всі збереглися до нашого часу. Отже, чим менше у дослідника різноманітних джерел, тим складніше йому досліджувати портрети та представлені на них постаті.
Фото 10 гривневої монети із зображенням гетьмана Івана Мазепи, запровадженої в обіг у 2020 році
— Описи Мазепи та враження про нього збереглись?
− Так, нам пощастило, бо їх збереглось близько десяти й у них міститься чимало цікавої інформації. Наприклад, в спогадах сучасників Мазепи є згадка про те, яким він був на зріст та якої конституції — «середнього росту та худорлявої статури».
Крім того, є згадка про те, що він мав трикутної форми худорляве обличчя. З окремих джерел ми дізнаємось, що він в різні періоди свого життя по-різному виглядав. То носив вуса, як тоді казали, «на козацький звичай», то ходив з бородою.
Якось, на вимогу царя Петра, щоб показати приклад його боярам, Мазепа повністю поголив бороду. Однак наприкінці життя, знову віддав перевагу невеличкій борідці. Є спогади й про те, що у нього були красиві білі, дуже витончені руки. При цьому він мав міцне тіло і був прекрасним вершником, міцно тримався в сідлі.
Завдяки спогадам та мемуарам сучасників гетьмана, ми також знаємо, що Мазепа прекрасно говорив латиною, мав прекрасне почуття гумору і загалом мав елегантний вигляд.
— Спогади сучасників передають харизму, яка була притаманна гетьману Мазепі?
— Так. У спогадах офіцерів армії шведського короля Карла Дванадцятого, є згадки про те, що як тільки Мазепа починав говорити, його мова заворожувала всіх навколо. Сам король був у захваті від спілкування з гетьманом.
А представники козацької старшини свідчили про те, що харизма Мазепи проявлялася і в тому, як він грав на торбані, і як танцював на бенкетах, і як спілкувався з різними людьми. Маючи перед собою такі свідчення, розглядаючи різні портрети, ми можемо у власній уяві створити образ цього правителя Гетьманщини.
— Які риси особистості Івана Мазепи робили його таким магнетичним для сучасників?
— Мазепа привертав до себе увагу й у молоді роки, й у зрілому віці. Він був дуже відповідальною людиною, знав ціну своєму слову, розумів, що таке обовʼязок.
Він шанобливо ставився до своїх батьків. Особливо до матері, яка до кінця свого життя залишалася його найголовнішою порадницею. З великою турботою гетьман ставився до своїх племінників, племінниці та численних похресників.
Маючи цілком непоказну зовнішність, мав сильний характер та був достатньо рішучим, аби вплинути на історичну долю українців. Додайте до цього ще й усвідомлення своєї місії щодо майбутнього України. Ось все це разом і зробило Івана Мазепу тією постаттю, яка приваблювала до себе й продовжує приваблювати дотепер нові й нові покоління людей.
Дякую!
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
