«Я малюю змалечку, мама дала мені кулькову ручку в дитинстві, з цього все і почалось», — ділиться художниця Надія Харт.
Після школи дівчина дискутувала з батьками щодо майбутньої професії, адже вони хотіли аби вона вступила та отримала більше «ґрунтовну» освіту, але все ж наполягла на своєму.
Надія отримала магістра мистецтв, спочатку працювала не за спеціальністю, але після карантину минула робота відпала фізично. Тому все ж вирішила, що це найкращий час повернутись в мистецтво, в чому Надію дуже підтримав чоловік.
Мисткиня починала малювати в кольорі, акрилом, але потім зрозуміла, що їй складно працювати вдома з фарбами.
«Спочатку це все розкладати, потім збирати, мити пензлі, палітри, іноді простіше було взагалі не починати», — з усмішкою ділиться Надія Харт.
Графіка як основний напрям
Ще в студентські роки дівчина любила рисунок, він давався їй найкраще. Тому вона вирішила чому б не вдосконалювати цей напрям, тим паче для цього треба лише дістати олівець.
Поступово олівець переріс в чорнило. Паралельно з цим художниця поглиблювалась в історію графіки, як образотворчого мистецтва.
«Я зрозуміла що це цілий всесвіт який можна безмежно вивчати. Для мене світ графіки це цілі покоління видатних постатей, зокрема в українському мистецтві, вони створювали не тільки щось прекрасне, але й працювали над візуальним оформленням держави (УНР), наприклад, створювали дизайн грошових банкнот, марок тощо», — зазначила мисткиня.
Роботи графині з серії «Іменем твоїм»
Надія Харт розповіла, що переходить з лайнера (капілярна ручка) на перо, адже хоче працювати з пір‘яними чорнилами та ручками. В першу чергу це більш екологічно.
На жаль, в Україні напрям аналогової графіки не дуже популярний, тому вибір інструментів роботи також обмежений. Але графікеса дуже хотіла б долучитися до його розвитку, до створення тематичних спільнот та взагалі цієї культури.
Музеї «бородата інституція» чи ні?
Про музеї в художниці був стереотип, що це бородаті інституції, до яких важко достукатись. Але на її подив і щастя це не так.
Змінюються колективи, доєднується молодь, яка на одній хвилі з іншими молодими людьми. Поки Надії щастило зустрічати тільки класних, амбітних та талановитих музейників.
Але без ініціативи художника ніяк. На думку графікеси, митці іноді більш інтровертні, сором’язливі. Але над цим треба працювати, аби тебе почули.
Так сталося з серією портретів українських історичних постатей «Іменем твоїм». Ідея їх створення була обумовлена повномасштабним вторгненням.
«Я як громадянка своєї країни, художниця, відчула цей націоналістичний прояв. Я завжди любила історію та літературу, але не сприймала це як тему своїх робіт, але після 24 лютого я зрозуміла що це чудова тема для дослідження та малюнку», — ділиться думками Надія.
Мисткиня також зрозуміла, що люди читаючи книги іноді не знають як виглядає той чи інший письменник. Їй хотілось через візуальні образи знайомити людей з українськими діячами.
Серію портретів «Іменем твоїм», на яких зображені шістдесятники та представники розстріляного відродження, вона зробила в масштабі 1 до 1.
Це вже немов реальний образ, коли дивишся на портрет ніби залишаєшся з цією постаттю на одинці, відчувається його присутність.
Виставка Надії Харт в Музеї шістдесятництва
«Коли в музеї шістдесятництва ми зробили виставку портретів, відвідувачі ділились враженнями, що дійсно відчували себе в компанії історичних діячів», — пригадує графікеса.
«Я відчуваю відповідальність на собі, як художниця, хочеться бути корисною для своєї країни».
У Надії вдома була книжкова поличка, яка сприймалась як елемент декору, адже всі її книжки лежали окремо. Але після 24 лютого вони вирішили переглянути, що лишилось в спадок від прабабусі у квартирі чоловіка.
Всі були в шоці від кількості російської літератури, адже стояв навіть Кобзар в перекладі російською мовою.
«Я зрозуміла, що це поширена проблема і вирішила щось з цим робити. Хоч вже починали працювати пункти здачі російської літератури на переробку, я хотіла розкрити це з мистецької сторони», — розповідає про свої плани художниця.
Їй прийшла ідея зробити щось подібне до «Як виглядала б домашня бібліотека без зросійщення». Так і з’явилась колекція «Ukraine forever».
Надія Харт брала книгу російського письменника та починала шукати якусь паралель з українською літературою або культурним середовищем. От, наприклад, Лермонтов з Тарасом Шевченком одного року народження, жили в Петербурзі, були на Кавказі, але ж наскільки різні світогляди.
«Ukraine forever».
До кожної книжки мисткиня робила підпис з такими паралелями, їх можуть побачити всі охочі, адже функціонує сайт з фото та описом цього проєкту. Так дівчина хоче показати наслідки русифікації, адже вона, на жаль, досі присутня в українському просторі.
Художниця пробує для себе багато різних ініціатив, якими просуває як мистецтво, так і українську культуру та історію.
Зокрема це шовкова хустка в колаборації з українським брендом Oliz. За основу взяли збірку портретів «Іменем твоїм».
Шовкова хустина від Oliz.
«Дуже радію, що імена, які раніше ми могли чути хіба що в школі, крок за кроком стають більш упізнаваними!», — з натхненням ділиться Надія Харт.
Графікеса вважає, що подібні колаборації художників з іншими сферами діяльності — це ще один майданчик висловити свою думку, просунути корисну для суспільства тему. Також це підтримка молодих митців, або тих, хто з ними співпрацює.
На сьогодні серед митців поширений продаж картин за кордон. Але для Надії є важливим лишити після себе спадок на Батьківщині. Тому зосередження йде на цікавих колабораціях та нових ідеях.
Читайте також: У столичному музеї іграшки показують колекцію відьом
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ». Фото: з архіву художниці.
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
