За останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами. Також в межах дерусифікації була перейменована вулиця на честь російського композитора, очільника музичного об’єднання «Могутня купка» Мілія Балакірєва.
Вона виникла ще на початку XX століття в історичній місцевості Деміївка та мала назву Другий Братський провулок. З 1955 року мала назву Мілія Балакірєва. До 2008 року вона простягалася до проспекту Валерія Лобановського, однак була частково вкорочена внаслідок часткового знесення старої малоповерхової забудови проспекту.
Єдиний портрет Івана Підкови, надрукований у польському журналі XVI століття. Фото з відкритих джерел
Пам`ятник Підкові у Львові
Сучасну назву на честь кошового отамана Івана Підкови вулиця одержала ще в одній з перших хвиль перейменувань влітку 2022 року.
Біографічних відомостей про нього збереглося небагато. Вважається, що народився хоробрий козак у 1533 році на Брацлавщині. Мав вірменське або молдавське походження. Його прозивали Іван Серпяга, у Волохії — Іван Вода.
За переказами, ще немовлям він був врятований від татар. Його виховали та викохали на Січі-Матінці запорожці. Про це, зокрема, згадується в народній думі «Люлі немовляті Івоні».
На Запоріжжі Іван Підкова з’явився близько 1556 року, привівши із собою цілий козацький полк. Брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки. Пізніше водив козацькі флотилії самостійно та спалював передмістя татарських приморських поселень. Очолювані ним козацькі загони раз за разом завдавали ворогам України поразок під Очаковом, Кафою, Ґьозловом.
За надзвичайну фізичну силу запорожці прозвали його «Підковою»:
«Той Підкова був такої сили, що не тільки ламав підкови, але й таляри, а коли увіткнув таляр у дерев’яну стіну, то його треба було вирубувати. Узявши за заднє колесо, він зупиняв повіз, запряжений шестериком коней. Узявши в руки волячий ріг, пробив ним ворота».
Поштовий блок «Козацька Україна». Фото з відкритих джерел
Козак був справжнім велетом, а його зріст сягав 2 метри та 29 сантиментів.
На початку листопада 1577 року Іван Підкова за підтримки козацького загону на чолі з гетьманом Яковом Шахом почав боротьбу проти ставленика Османської імперії, молдовського господаря Петра VI Кульгавого.
Козацьке військо розгромило загони Петра Мірчича, а 30 листопада 1577 року визволило Ясси. Яків Шах із козацьким загоном повернувся на Січ.
3 грудня 1577 частина тамтешнього волоського боярства проголосила Івана Підкову господарем (князем) Молдови замість Петра VI Кульгавого.
Правління Молдовою (Волохією) запорожців тривало лише рік. Наступного року турецька армія відбила у козаків Ясси. На вимогу султана Мурада ІІІ король наказав заарештувати Підкову, і по дорозі на Січ він був обманом схоплений польськими вояками. За рішенням сейму Іван Підкова був страчений у центрі Львова 16 червня 1578 року.
Іван Марчук «Шевченкіана», присвячена гетьману Підкові. Фото: Artarea
Історики описують ці події наступним чином:
Яків Шах, який допомагав Підкові, гостював у Немирові у брацлавського воєводи Януша Збаразького. А той і нарадив Якову, щоб Підкова для примирення з королем Стефаном Баторієм поїхав для цього до Варшави.
Король прийняв Підкову, та зараз же наказав кинути до в’язниці. Після сейму Стефан Баторій поїхав до Львова, відправивши Підкову до тюрми.
Король хотів ще під час сейму стратити Підкову, та не зміг, бо шляхта була проти. У Львові ж на вимогу султана Мурада III, який також «просив голови» брацлавського воєводи Януша Збаразького та Філона Кміти, Підкову було публічно страчено на центральній міські площі.
Площа Ринок у Львові. Фото з відкритих джерел
За переказами свідків тієї події, від українського гетьмана Івана Підкови площа Ринок тоді почула слова справжнього воїна-патріота:
“Мене оце привели на смерть, хоч у своєму житті я не зробив аж нічого такого, за що заслужив би отакий кінець. Знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар супроти ворогів християнства та завжди діяв для добра та користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання — бути їй опорою і захистом».
Тіло забрали побратими, поховавши у місцевій Успенській церкві. Черкаські ж козаки викрали його останки й перевезли їх до Канева, де перепоховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою (там же похований і Самійло Кішка).
У 1839 році образ мужнього воїна та героя надихнув Тараса Шевченка на створення однойменної поеми, вперше надрукованій у томі Кобзаря у 1840 році.
Пам’ятник Івану підкові на Тарасовій горі. Фото: Вікіпедія
Сьогодні у пам’ять про легендарного героя під Тарасовою горою у Канівському районі Черкащини встановлений пам’ятник.
Ім’ям гетьмана Івана Підкови названі вулиці у низці українських населених пунктів, зокрема у Тернополі та Чернівцях, також його ім’я має однойменна площа у Львові.
Влітку в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.
25 серпня Київрада підтримала перейменування майже 100 вулиць, 8 вересня проголосували за дерусифікацію ще 40 об’єктів.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
Нагадаємо, повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
До теми: Вулиця на Теремках одержала назву на честь гетьмана Самійла Кішки.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
