Вероніка Осінцева: «Моє поточне життя – це справжня удача»
Сьогодні, 31 липня, спливає рік відтоді, як російська ракета вразила житловий будинок на вулиці Василя Кучера, 2А у Святошинському районі Києва, забравши життя 28 мешканців. Вибуховою хвилею Вероніку Осінцеву було викинуто з дев’ятого поверху будівлі. Дівчина дивовижним чином пережила ту ніч, але втратила своїх батьків. Про те, як вона повертається до нормального життя та вшановує пам’ять близьких, розповідає «Главком» із посиланням на Суспільне.
«Я продовжую займатися бізнесом матері. У мами був магазин із канцтоварів та товарів для творчості. Пишу пісні на теми, що для мене мають велике значення. Відмова від війни, відмова від насильства», – ділиться Вероніка.
Вперше журналісти зустрілися з дівчиною 31 липня минулого року у Київській міській клінічній лікарні №12 – за кілька годин після масштабної атаки. Напередодні трагедії Вероніка готувалася до мітингу на підтримку НАБУ та САП, де мала виступати з промовою.
«Я репетирувала промову у порожній квартирі, готуючись до виступу на мітингу. Цей текст досі у мене, він чекає свого часу. Тоді я відпрацьовувала, як найкраще донести свою думку, як підібрати потрібну інтонацію», – згадує Вероніка.
А ближче до вечора дівчина повернулася до свого району, в цей час у небі вже курсували російські шаеди. Від безпілотників вона ховалася під деревами.
«Мама телефонувала мені й просила «швидше повертайся додому». І саме тоді, коли ми розмовляли, щось вибухнуло неподалік, було гучно і дуже яскраво. Потім я дісталася додому. Я гладила свого кота, який не надто любить, коли його пестять. Здавалося, він відчував щось недобре. Мама ж написала своїй подрузі лише одне слово – «лячно», – розповідає Вероніка.
Тієї ночі дівчина прокинулася вже на вулиці: потужна вибухова хвиля винесла її з дев’ятого поверху її оселі. Її знайшов військовий на уламках, а потім прибули медики. Тоді Вероніка не могла пояснити, як їй вдалося вижити.
Вероніка Осінцева з мамою Наталією фото з особистого архіву Вероніки Осінцевої
«Я просто спала. Потім пролунав вибух, я відчула його крізь сон, відчуття вільного падіння, і наступної миті я вже розплющила очі, лежачи під будинком. Бачила, як палає автомобіль, багато людей навколо. Я була без свідомості приблизно півтори-дві години. У мене був перелом зі зміщенням на лівій нозі. Мені провели чотири операції. Зараз я почуваюся чудово. Як би росіяни не намагалися зіпсувати моє життя, їм це не вдалося», – ділиться Вероніка.
Вероніка прожила з батьками у будинку, зруйнованому російською ракетою, понад 20 років. Зараз про той період її життя нагадує лише фрагмент стіни, що залишився від її кімнати.
Нинішній вигляд будинку на Василя Кучера, 2А, в який 31 липня 2025 року влучила російська ракета фото: Ліля Гончарук/Суспільне
«Батьки постійно чули від мене, як несправедливий цей світ, як його потрібно змінювати, щоб життя стало комфортнішим і кращим для всіх. Тепер це чують Threads та люди в інтернеті. І я вшановую пам’ять батьків тим, що продовжую говорити про те, що для мене важливо. Кожна моя дія, кожне моє слово – це вшанування пам’яті моїх батьків. Вони б перестали мене поважати, якби я й далі мовчала після того, що сталося», – ділиться Вероніка.
Після трагедії друзі організували збір коштів на допомогу. Тисячі людей висловлювали співчуття щодо втрати батьків і підтримували Вероніку.
Вероніка Осінцева з мамою Наталією та батьком Андрієм фото: з особистого архіву Вероніки Осінцевої
Нині дівчина проживає у знайомих
«Загалом моє поточне життя – це справжня удача. У цьому немає моєї заслуги. Це заслуга людей, які були поруч зі мною. Це заслуга моїх батьків, що я не залишилася ні з чим. Коли ти живеш у нормальних умовах, поруч є твої близькі, які тебе підтримують, ти не можеш далі жити з цим відчуттям глибокої образи та ненависті», – говорить дівчина.
Вероніка зазначає, що будинок, де вона жила до обстрілу, навряд чи будуть відбудовувати. Вона час від часу відвідує це місце.
«Звичайно, жодної відбудови не буде. Цей будинок загалом потрісканий. Що тут відбудовувати? Коли я сиджу ось там, біля під’їзду, я постійно прислухаюся, чи не чути якогось тріску, бо мені весь час здається, що я буду там сидіти, а він просто візьме і завалиться. Ось так, просто розсиплеться, як картковий будиночок», – говорить Вероніка.
Біля будинку, де ще рік тому кипіло життя, на згадку про мешканців, загиблих від російської ракети, облаштували меморіал. Там розміщено 28 фотографій дорослих та дітей, серед яких і батьки Вероніки – Наталія та Андрій Осінцеви.
Меморіал, який облаштували про пам’ять загиблих мешканців будинку на Кучера, 2А у Святошинському районі фото: Ліля Гончарук/Суспільне новини
«Ось моя мама. Вона така красива. Батько був надзвичайно сильним, а мама – дуже доброю, теплою, м’якою. На цій фотографії вона у сарафані. А тато, він був чоловіком з характером, ми з ним дуже схожі. Це буде боліти завжди і ніколи не припиниться. Вони не хотіли, щоб я далі жила у депресії, щоб я далі жила у ненависті. Вони бажали, щоб я жила щасливо, займалася тим, що люблю, щоб я просто насолоджувалася життям, щоб я жила за них обох. І за свого котика теж», – каже Вероніка.
Що відомо про нічну масовану атаку РФ на Київ 31 липня 2025 року
У ніч на 31 липня російська армія атакувала Київ безпілотниками та ракетами. Пошкодження зафіксовані у чотирьох районах міста. Найбільш значні у Святошинському районі, де ракета влучила у дев’ятиповерхівку, а також у Солом’янському – там було зруйновано чотириповерховий будинок.
Зранку 1 серпня рятувальники завершили розбір завалів дев’ятиповерхівки у Святошинському районі. На цій ділянці загинуло 28 осіб. Загалом у Києві внаслідок удару загинула 31 людина. З них п’ятеро – діти.
Від російського обстрілу 31 липня постраждало 159 осіб, серед них 16 дітей. 1 серпня у Києві було оголошено День жалоби за загиблими.