«Старі фото Києва», «Клуб Корінного Киянина» та «Київ Інформаційний» — чи не кожен мешканець столиці хоч раз гортав стрічку цих локально популярних фейсбук-груп. Усі вони — про різне, але водночас і про одне — про наш з вами Київ.
Кожна з них має свою унікальну аудиторію, яка варіюється від 57 до 200 тисяч. Утім, нерідко одна й та сама людина моніторить усі три групи. В одній — вона відшукує архівні та історичні знімки міста, в другій — читає невидані розповіді киян про столицю у різні роки, а в третю зазирає по новини.
Журналістам «Вечірнього Києва» стало цікаво дізнатись, хто стоїть за цими групами. Зокрема, з чого вони починали та тримають аудиторію.
ІГОР ПОТАБАЧНИЙ, АДМІН ГРУПИ «СТАРІ ФОТО КИЄВА»
Ігор Потабачний
Робота киянина Ігоря Потабачного не пов’язана з історією, як це може здатись, на перший погляд. Проте введення групи займає левову частку його буднів уже п’ятий рік поспіль.
«Старі фото Києва» створили у недалекому 2019 році задля обміну архівних знімків столиці. Перші знімки для публікацій чоловік брав з тематичних сайтів, присвячених рідному місту.
Швидко за рік кількість підписників зросла до 20 тисяч активних користувачів, які жваво реагують та коментують на рідкісні кадри.
«Навесні 2020 з початком карантину я почав публікувати фото на цій сторінці в якості своєї колекції старих фотографій з відкритим для кожного доступом. Коли кількість підписників сягнула 20 тисяч, я почав слідкувати за тим, що подобається людям і почав робити тематичні публікації. Згодом кількість підписників перевалила за 100 тисяч», — згадує адмін.
Київ у 1970 році. Фото: Ramzes Ramzes
Київ у 1974 році. Фото: Pavlo Shtefan
Зараз підписників 114 тисяч. Серед них є й багато відомих людей, каже Ігор. Статистика показує, що з невеликим відсотком переважають підписниці.
За словами чоловіка, більшості цікава не історія, що стоїть за світлиною, а подивитись, як раніше виглядав славетний Хрещатик у каштанах та романтичний Поділ.
«Для основної аудиторії достатньо публікувати раз на тиждень пару фотографій з каштанами і пломбіром», — з усмішкою каже чоловік.
Травень 1985 року. Фото В. Фаліна.
Міст Патона. 1984 рік. Фото: Ramzes Ramzes
Кияни охоче діляться знахідками свого старого Києвом. Але модерує Ігор запропоновані кадри консервативно та за основним принципом — це не має бути популярним фото, взятим із соцмереж. Мовляв, «не прокатить». А от знімок, знайдений десь у далеких шухлядах чи у давніх книгах — можуть прославити автора у групі.
«Найпопулярнішими залишаються пости з фото міста у 1970-1980 роки, які викликають ностальгію в певної категорії підписників», — уточнює він.
Віднедавна «Старі фото Києва» розширились у ще двох соцмережах — у телеграмі та інстаграмі. А сам Ігор презентував книгу-фотоальбом повоєнного Києва, який складається з фотографій особистого архіву київського архітектора Бориса Ведернікова.
Ігор розповідає, що колекція випадково попала до його рук. Утім, доленосно.
«Колекцію плівок мені передала підписниця сторінки, яка своєю чергою колись отримала їх від сусідки Бориса Ведернікова. Коли я вперше побачив ці кадри, то просто „потонув“ у них — сканував і сканував. А тепер поступово публікую у міру оцифровування на сторінці „Старі фото Києва“ і вони мають просто шалений відгук у підписників групи та поступово розходяться мережею», — каже адмін.
Жінка, Дніпро, Пішохідний міст. Фото: Борис Ведерніков
Книга складається з кількох сотень унікальних фото оцифрованих протягом пів року. Придбати книгу можна звернувшись особисто до Ігоря у фейсбук.
А щоби дізнатись про більше про Бориса Ведернікова та його кадри, опубліковані в групі «Старі знімки Києва» — читайте наш матеріал.
БОГДАНА МУРАШОВА, АДМІН ГРУПИ «КЛУБ КОРІННОГО КИЯНИНА»
Богдана Мурашова
Адміністраторка фейсбук-групи «Клуб Корінного Киянина» Богдана Марашова — киянка у восьмому поколінні. Вона як і попередній герой жодним чином не пов’язана з історичною діяльністю — жінка працює лікарем-ендокринологом. Утім, завжди цікавилась історією свого рідного міста, а потім почала опікуватись багаточисельною групою «Клуб Корінного Киянина», яку створили у переломний 2014 рік.
За словами Богдани, у столиці живе багато людей, яким пращури залишили спогади, фотографії, документи та таємниці про Київ. І кожен спогад — це унікальний пазлик до історії Києва, які в «Клубі Корінного Киянина» й збирають.
«Мету групи одним словом не описати. Це і об’єднує тих, хто любить своє місто, хто прагне, щоб Київ зберіг своє обличчя, свою ідентичність та свою „родзинку“. Це і закохати людей у Київ. Це і розповісти про стародавній Київ, історію міста. А разом із тим донести цінність пам’ятників архітектури та просто старовинних будівель, які складають обличчя Києва. І, врешті, зберегти це обличчя», — каже вона.
Популярність група стала набирати одразу. Оскільки засновник та адмін намагались створювати цікавий та актуальний контент. А опісля — відповідали на коментарі під постами та дискутували.
«Було дуже багато цікавих коментарів, на основі яких створювали нові пости. Наприклад, був в нас пост про Цирк Петра Крутікова, в приміщенні якого знаходилась найбільша зала в Києві. І в одному з коментарів наша підписувачка пише, що там працював її прадід. І за його словами, на деякі номери сцену цирку заповнювали водою. Про це я не читала у жодній книзі та краєзнавчій статті. Наскільки це правда — ми не знаємо», — ділиться Богдана.
Скрін з групи «Клуб Корінного Киянина»
Є в Богдани й своя особиста історія пов’язана з групою. Завдяки спільноті вона змогла знайти онучку подруги своєї бабусі. Літня жінка довгий час не могла розшукати свою інститутську подругу Ольгу Горобець — доньку Графа Монтрезор, яка після репресій над її батьком була змушена була виїхати з Києва.
«Але бабуся знала, що Ольга жива. І у 2004-2005 рр. вона змогла знайти міський телефон подруги. Утім, на іншому проводі сказали, що пані Ольги більше немає в живих.
Від цієї звістки моя бабуся розгубилась і надалі розмова не склалась. Вона мене просила подзвонити онуці й порозпитувати за Ольгу. Однак тоді я особливо не мала на це час, а потім вже і моя бабуся відійшла у засвіти», — каже жінка.
Згодом телефон загубився у стосиках записок. І не закритий гештальт не давав спокою Богдані ще довго, поки вона не написала пост, в якому розписала багаторічні пошуки інститутської подруги її бабусі. За якийсь час у групі «Клуб Корінного Киянина» написали: «Це я говорила з вашою бабусею». Після того вони обмінялись телефонами та здається нескінченно говорили.
Скрін з групи «Клуб Корінного Киянина»
Скрін з групи «Клуб Корінного Киянина»
У групі — 200 тисяч підписників, більшість це — жінки (60%). Вік аудиторії різних: від 18 до 65+. Модерують новини, каже адміністраторка, за простим принципом: дописи людей мають стосуватись Києва та бути цікавими.
«Клуб Корінного Киянина» — це більше аніж група. Останні роки від Клубу почали проводити з десяток авторських екскурсій столицею — від «Слідами Дмитрівського узвозу» до «Українського ренесансу і Софії Київської».
Окрім того, учасники час від часу збираються на засідання, на якому обговорюють різні історичні події та таємниці великого міста.
ОЛЕНА МИХАЙЛОВСЬКА, ЗАСНОВНИЦЯ ГРУПИ «КИЇВ ІНФОРМАЦІЙНИЙ»
Олена Михайловська
П’ять років тому киянка Олена Михайловська створила фейсбук-групу «Київ Інформаційний». Її ціллю було дати киянам та мешканцям столиці отримати головні новини, які вони могли пропустити.
«Поєднання інформації від офіційних джерел, а також інформації від населення. Щоб кожен міг „озвучити“ проблему міста, на місцях, або висловити думку», — говорить Олена.
Набирала популярність група поступово. Усе частіше люди реагували на новини, обговорювали її у коментарях та репостили собі на сторінку.
На сьогодні в групі 57 тисяч користувачів. Це гарний показник серед локальних київських фейсбук-сторінок. Аудиторія групи — це мешканці Києва, віком від 30 і вище.
Скрін з групи «Київ Інформаційний»
Скрін з групи «Київ Інформаційний»
Найбільша кількість учасників долучилось під час загострення війні, коли за подіями у столиці та у пристоличному регіоні слідкували чи не всі.
«На жаль, і багато ботів було, але ми всіх виявляємо та видаляємо», — додає вона.
Олена разом з адміністратором спільноти Павло опікується групою у додатковий від роботи час. Але із ростом популярності спільнота займає все більше часу, ділиться засновниця.
«За день на модерацію поступає близько 100 постів, з кожним треба ознайомитися, на це виходить багато часу. З моїм колегою Павлом працюємо в групі щоденно, іноді і по ночах, бо в день не завжди вистачає часу», — резюмує вона.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua