Українські судді вперше оцінювали власну незалежність у європейському дослідженні ENCJ. Суддя-спікер Марина Барсук коментує результати та головні виклики для судової системи України.
Європейська мережа рад правосуддя (ENCJ) оприлюднила результати масштабного опитування суддів із 30 країн Європи. Україна долучилася до нього уперше за час своєї незалежності. Дослідження охоплювало як самооцінку суддями рівня власної незалежності, так і вплив зовнішніх чинників на роботу судової системи.
Результати для України
Суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук у матеріалі «Як українські судді оцінюють самих себе» зазначає, що результати для нашої країни виявилися одними з найнижчих серед усіх учасників:
«Вперше ми самі оцінили власну незалежність, і підсумки стали справжнім холодним душем. 5,9 бала з 10 — це найнижчий результат серед 30 європейських країн. Це сигнал, який судова влада не має права ігнорувати», — підкреслює суддя Барсук.
Щоб зрозуміти, що стоїть за таким показником, потрібно уважно розглянути цифри. За словами Марини Барсук, найбільш промовистий результат опитування — це те, що 39% українських суддів відчувають тиск через загрозу дисциплінарної відповідальності.
«Це найвищий показник серед усіх європейських країн. Для порівняння, у більшості інших держав лише близько 5% суддів зазначили подібний тиск».
Суддя пояснює, що така ситуація свідчить про серйозні проблеми у сприйнятті дисциплінарної процедури:
«Вона часто розглядається як каральний, а не виправний механізм. Це частково наслідок глибоко вкоріненої колективної пам’яті професії: від “телефонного права” до “генеральної лінії партії”. Цей травматичний досвід продовжує впливати навіть зараз, коли правила змінилися», — зазначає Марина Барсук.
В Україні судді відчувають майже вдвічі більший тиск від надмірного робочого навантаження, ніж їхні європейські колеги (середнє значення — 28%, в Україні — близько 56%).
«Йдеться не лише про комфорт, — пояснює суддя. — Перевантажений суддя фізично має менше часу на ретельний розгляд справи, а отже, й менше простору для незалежного судження».
Ще одним фактором ризику є фізична небезпека: 18% суддів зазнавали погроз або залякувань, а 1% — фізичних нападів. Лише 54% українських суддів впевнені, що підвищення відбувається виключно за здібностями та досвідом. Водночас більшість оцінюють колег як доброчесних, хоча 19% визнають прояви корупції у системі.
Попри зовнішні ризики, українські суди демонструють високий рівень внутрішньої підтримки: лише 3% суддів зазначають про втручання керівництва у зміст рішень, а 83% відчувають повагу до своєї незалежності з боку керівництва.
На завершення, як підкреслює Марина Барсук:
«Головний висновок цього дослідження не стільки в цифрах, скільки в тому, що ми вперше відкрито подивилися на себе зі сторони. Поштовх до змін має виходити зсередини самої суддівської спільноти, адже судова влада — це передусім люди з етичними орієнтирами, професійною гідністю та особистою відповідальністю».
