Лекція відбулася у читальній залі Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого та була присвячена одному з найпопулярніших серед киян місць — Хрещатому парку. Захід зібрав чимало відвідувачів, серед яких були як постійні читачі книгозбірні, так і дослідники історії міста та звичайні кияни.
Олександр Михайлик є відомим краєзнавцем та автором низки книг, присвячених історії забудови Києва та його відомим архітектурним пам’яткам. У своїй майже 1,5 годинної розповіді дослідник розповів чимало цікавих та маловідомих фактів з історії Хрещатого парку.
Захід відбувся в межах проєкт «Бібілотека імені Ярослава Мудрого та її околиці». Фото: Тетяна Асадчева
Місцевість відома як одна з центральних зелених зон міста, ще з середини XVIII століття. Вона виникла як частина Міського саду, і розпланована у 1752 році, після ліквідації фортеці «Скородум».
Сучасне планування парку у пейзажному стилі було сформоване у першій третині ХІХ століття. Від самого початку він здобув серед киян неабияку популярність, слугуючи чудовим місцем для прогулянок та відпочинку. Також місцевість завжди приваблювала своїми неймовірними панорамами на Поділ, Труханів острів та лівобережжя.
Літня естрада та скульптури на території Купецького парку. Фото з відкритих джерел
Кияни любили гуляти у Купецькому саду. Фото з відкритих джерел
Також з кінця 1960-х років у Царському саду розміщувався «заклад штучних мінеральних вод», який кияни називали «мінерашкою». Однак з розвитком транспорту, зокрема залізничної магістралі, попит на неї дещо знизився, а відпочивальники дедалі більше надавали перевагу відомим курортам справжній мінеральних вод.
Тож, у другій половині ХІХ століття київські заможні купці починають займати територію в саду поблизу «мінерашки», а у 1882 на замовлення спільноти купців видатний архітектор Володимир Ніколаєв будує для них будівлю Купецьких зібрань (нині — Національна філармонія України).
Згодом прилегла паркова територія одержує нову назву Купецького саду.
Так виглядала Європейська площа на початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел
За словами Олександра Михайлика, окрім самого клубу для зустрічі підприємців та купців, на території парку знаходилися деякі будівлі для розваги публіки, яка прогулювалася садом. Це були альтанки, буфет-ресторан, літній клуб та театр.
«На світлинах того часу можна побачити як виглядав літній клуб з концертним майданчиком, збудований у 1880-х роках. Це була невеличка дерев’яна будівля, увінчана куполом і прикрашена різьбленням. Там проводилися різні концерти, танцювальні вечори та різні розваги. На жаль, у буремних 1920-х її розібрали на дрова», — розповів Олександр Михайлик.
Літній клуб у Купецькому саду. Фото з відкритих джерел
Також краєзнавець розповів, що ближче до Володимирського узвозу 1890 році спорудили літній театр, прикрашений стрункими башточками. Згодом в ньому виступали відомі тогочасні українські корифеї театру: Микола Садовський, Марія Заньковецька, Марко Кропивницький та Панас Саксаганський. А публіка охоче купувала квитки на їхні вистави.
Будівля Купецьких зібрань на початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел
Також влітку шанувальники театру насолоджувалися музичними вечорами на літній естраді посеред саду, доплачуючи лише за місця на лавах біля неї. Тут часто виступали знамениті тогочасні артисти, музиканти та гастролери, які мали неабияку популярність серед київських меломанів.
«На старовинних світлинах та листівках можна побачити дві білосніжні статуї поміж пишних клумб поруч із глядацькими лавами естради. Одна з них зображала античного бога мистецтв Аполлона з лірою. Друга становила копію скульптури музи Евтерпи в парку Сан-Сусі в Потсдамі», — розповідає Олександр Михайлик.
На жаль, з приходом радянської влади ці скульптури також були втрачені.
На старовинних листівках можна побачити паркові скульптури, врачені у радянський час. Фото з відкритих джерел
У цей час парк змінює назву на Пролетарський, перетворюючись на місце відпочинку для робітників.
«Коли Київ уже став столицею Української РСР, парк передали піонерам, а нинішня будівля Філармонії стала функціонувати, як Палац піонерів. На території парку розмістилися різні секції та гуртки, а на пагорбі, де стояв колись літній купецький клуб облаштували фонтан у вигляді бетонного слоненяти. У родинних архівах багатьох киян старшого покоління, мабуть, збереглися світлини та теплі спогади, пов’язані з цим Слоником», — зазначає Олександр Михайлик.
За його словами, легендарний фонтан дарував радість киянам до 1982 року, коли за наказом радянської влади посеред парку збудували помпезний монумент «Дружба народів», демонтованого минулого року.
На згадку про улюблений фонтан зі Слоненям, його фігурка була втілена у проєкті мініскульптур Юлії Бевзенко «Шукай».
Водограй «Слоник» образу припав до душі багатьом киянам. Фото з відкритих джерел
Детальну увагу у своїй лекції дослідник присвятив також башті Київського водогону, збудованої у 1877 році за проєктом інженера Аманда Струве. Протягом багатьох років знаходилась у занедбаному стані аж поки не була відреставрована, а з 2003 році в ній розміщується Водно-інформаційний центр (Музей води).
Ще однією знаковою спорудою Хрещатого Парку є казкова будівля Театру Ляльок, збудованої у 2005 році на місці відомого кінотеатру «Дніпро».
Мало хто здогадується, що мозаїка «Павич» на фасаді театру є своєрідним спогадом про попередню будівлю — Стереокінотеатр «Дніпро», яку було свого часу майстерно перетворено столичними зодчими на цей вишуканий казковий палац.
Відвідувачі дізналися чимало цікавого з історії знаменитого парку. Фото: Тетяна Асадчева
Політ дирижабля над Купецьким парком у жовтні 1911 року. Фото: Тетяна Асадчева
Лекцію Олександра Михайлика доповнила також своїми розповідями одна зі співробітниць бібліотеки, розповівши відвідувачам про цікаві скульптурні композиції у парку зокрема «Дерево бажань». Надзвичайно зворушливою була також історія вічного кохання Луїджи та Мокрини, майстерно втілена у скульптурі на території Хрещатого парку.
На завершення лекції учасники мали змогу покуштувати знамените «Київське сухе варення» та Вина світу від компаній — партнерів проєкту.
Захід проходив в межах проєкту «Бібліотека Ярослава Мудрого та її околиці», створеного за ініціативи колективу книгозбірні та видавництва «Саміт-Книга». Партнерами проєкту також стали «Київінформ» та Громадська Рада при КМДА.
До теми: Понад 150 років тому у Києві запрацювала перша міська бібліотека: сторінки історії.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
