У столичному театрі «Колесо» знакову виставу зіграють в 1000-й раз

Прем’єра вистави відбулася 4 листопада 2005 року. З того часу вона стала хітом і має шалену популярність серед глядачів вже 18 театральних сезонів. Також постановка об’їздила чимало міжнародних та всеукраїнських фестивалів.

Директор-художній керівник театру Ірина Кліщевська. Фото надане театром

«До нас звернувся засновник, художній керівник театру української традиції «Дзеркало», заслужений діяч мистецтв України Володимир Петранюк зі своєю режисерською ідеєю зробити постановку вистави за мотивами п’єси Миколи Янчука «По ярмарку». Виставі дали назву «У Києві, на Подолі., або «Гдє ві сохнітє бєльйо», — пригадує директор-художній керівник театру, народна артистка України Ірина Кліщевська. — Сподобалась тема, тим паче, що дія відбувається на Подолі, де розташований наш театр «Колесо». Отже, глядачі дізнаються історію повоєнного Подолу, знайомляться з його мешканцями. Не дарма співаємо «А без Подолу Київ неможливий…». Ця вистава близька до глядачів».

Свої твори Микола Янчук (1859-1921) наповнював традиціями народів, які проживають на території України. Ім’я драматурга довгий час залишалося невідомим театральним глядачам, — цю прогалину заповнили в Київському академічному театрі «Колесо». До слова, її грають на двох сценах: в кафе театру і на основній.

Сцена з вистави. Фото надане театром

Шаленому успіху цій постановці сприяло багато чинників: обрана форма кафе-театру, в якій «Колесо» працює вже 35 років, єврейський гумор, майже анекдот про дві родини, які намагаються одружити своїх дітей, що став українською історією про Ромео і Джульєтту.

ПРО ЩО ВИСТАВА

Дія відбувається на подвір’ї, в якому сусідують люди різних національностей. Тут уживаються українці, євреї, татари та ще з десяток меншин, яким завжди було комфортно в затишних київських дворах.

Включивши старий патефон, точильник ножів (Гоп-з-Точилом) повідає секрети подільського побуту, розповість кілька колоритних анекдотів і рецептів єврейської кухні. На очах глядачів ніжну Рахіль, дочку ексцентричного Хаїма і неймовірно емоційної Сари, полюбив «щирий» український парубок Богдан. Його батьки, Параска і Хома, відчайдушно чинять опір шлюбу, перешкоджають щастю дітей. Але молодість і щирі почуття, як відомо, в силах побороти будь-які перешкоди.

Сцена з вистави. Фото надане театром

Режисер-постановник місцем дії для вистави обирає повоєнний Поділ з притаманними йому персонажами, колоритними образами-замальовками.

Основна ідея і режисерський задум — показати, що кохання не має кордонів, акцентуючи на словах головного героя Богдана: «Ми всі одного племені, Божого!» Стосунки Рахілі, єврейки за національністю, та українського «козака» Богдана завершуються хепі-ендом.

АКТОРИ ПРО ПОСТАНОВКУ

Як розповіла Ірина Кліщевська, протягом 18 років у виставі змінювався виключно акторський склад.

Перший склад — Денис Драчевський та Ольга Армасар. Фото надане театром

З першого складу періодично грають Денис Драчевський (роль Богдана) і Ольга Армасар (роль Рахілі). Також сьогодні їх можна побачити в ролях Міліціянта Собачка і Сари.

Андрій Мороз у ролі Гопа-з-Точилом. Фото надане театром

Зриває оплески залу на виставах актор Андрій Мороз, який з 2008 року грає Гопа-з-Точилом. А до цього його ввели на роль Міліціянта Собачка.

Денис Драчевський у ролі Богдана. Фото: Ірина Гуріна

«Ніколи в житті стільки разів не одружувався — 18 років поспіль, — поділився актор Денис Драчевський, який з дня прем’єри виходить у ролі Богдана. — Мій герой — спритний, по-доброму хитрий подільський парубок, шалено закоханий в Рахілю. Він говорить головну тезу вистави: „Всі ми одного племені — Божого!“».

З курйозів актор пригадує, що якось на сцену не вийшов Міліціянт Собачко, якого тоді грав Олександр Дідик.

Денис Драчевський, Ольга Армасар та Олександр Дідик. Фото надане театром

«А в нас із Рахілею, Ольгою Армасар, сцена кохання — „цілуємось“ під рушниками. Хвилину „цілуємось“, дві, три… Потім я кажу: „Ох, я чую якісь голоси! Я дійсно чую їх! Піду подивлюсь, хто там…“ І пішов шукати актора за лаштунки», — пригадує Денис Драчевський.

«Це моя перша роль в театрі „Колесо“, люблю її. Коли ми працювали над виставою, режисер Володимир Петранюк приносив прослухати оригінали пісень, ми вивчали слова єврейською мовою. Було цікаво, — зазначає Ольга Армасар, яка 18 років втілює у постановці Рахіль. А зараз інколи виходить ще й у ролі Сари. — Рахіль — єврейська дівчинка, яка грає в першу підліткову любов. Вона по-дитячому підколює, дражнить, пхає Богдашу, — такі в неї прояви кохання. Динамічна, їдка. „Пальця в рот не клади“, не боїться сперечатися навіть з міліціонером».

Ольга Армасар та Денис Драчевський. Фото надане театром

Ольга Армасар поділилася історією, яка відбулася давно, але досі пригадується серед акторів.

«Міліціянт Собачко, а в першому акторському складі його грав В’ячеслав Стасенко, під пісню «Лимончики» роздавав глядачам лимони. Десь через місяць на виставу прийшов глядач, витягнув зіпсований м’ятий лимон — і попросив на ньому поставити автографи на згадку про виставу «У Києві, на Подолі…», — розповіла вона.

Ювілейна вистава «У Києві, на Подолі, або «Гдє ві сохнітє бєльйо?»

Коли: 7 листопада о 19:00
Де: Київський академічний театр «Колесо», Андріївський узвіз, 8
Вартість квитків: 400 грн. Додатково в касі готівкою сплачується 50 грн. за пригощання.

У Національній опері представили яскраву українську оперу для дітей «Кіт у чоботях». Музику до твору за мотивами казки Шарля Перро написав київський композитор Юрій Шевченко а партію Кота виконує оперна співачка Анжеліна Швачка.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *