Днями у Києві відбулося урочисте відкриття меморіального барельєфа на честь очільника Української Автокефальної Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Миколи Борецького (1879 — 1937?)
Освячення пам’ятного знака, яке відбулося з благословення Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, очолив архієпископ Вишгородський Агапіт (Гуменюк), намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Архієпископ Агапіт та духовенство Православної церкви України під час освячення барельєфа. Фото: Валентин Огіренко
Фото: Валентин Огіренко
Також у заході взяв участь лідер музичного гурту «Хорея Козацька» та сержант ЗСУ Тарас Компаніченко, який виконав Гімн України, Молитву авторства Пантелеймона Куліша, пісню-молитву авторства вірянина УАПЦ з Чернигівщини.
Церемонію освячення прикрасив своїм співом хор Миколаївського храму на Татарці.
Ініціатором встановлення пам’ятного знаку став речник Генерального штабу Збройних Сил України, історик та релігієзнавець Андрій Ковальов.
Про цю подію він повідомив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
Андрій Ковальов та архієпископ Агапіт під час освячення барельєфа. Фото: Валентин Огіренко
Барельєф встановили на фасаді будинку в Делегатському провулку, 12, де у 1927-1930 роках мешкав митрополит Микола Борецький. Тоді ця невеличка споруда стала центром духовного життя киян, коли релігійний діяч звершував тут підпільні богослужіння.
Саме тут, 17 червня 1930 року Микола Борецький був заарештований та засланий до російського концтабору, де був невдовзі закатований.
За словами Андрія Ковальова, будинок дивом вцілів у радянський час, бо історична забудова провулка була знищена та невдовзі перетворилася на промзону корабельного заводу.
«Після кількох років архівних пошуків, зіставлення карт мені вдалося віднайшли унікальний, дивом збережений будинок, де мешкав очільник УАПЦ, у найтемніші часи, коли російські більшовики боролися проти Української Церкви, фактично знищували її фізично…» — розповідає у своєму дописі Андрій Ковальов.
На початку минулого сторіччя релігійний діяч був одним з очільників українського автокефального руху. Фото: Валентин Огіренко
Нагадаємо, що Микола Борецький вважається яскравою постаттю в історії України початку XX сторіччя. Він народився 19 грудня 1879 року у місті Сарни на Київщині в родині священника. Походив з родини нащадків київського митрополита Йова Борецького (1560-1631).
У 1901 році закінчив Київську духовну семінарію та педагогічні курси у Харкові. У 1904 році був висвячений на священника та служив в парафіях селі Коханівці, у містах Жмеринки та Гайсині на Вінниччині.
З осені 1914 року він перебував на фронтах Першої світової війни — служив капеланом 250-го піхотного полку, а разом з тим і благочинним 65-ї дивізії імператорської армії.
Після повернення з фронту навесні 1917 року Микола Борецький став настоятелем Миколаївського собору в місті Гайсині й невдовзі був обраний головою міської ради, поринувши у вир визвольних змагань.
На фото митрополит Василь Липківський та його майбутній наступник Микола Борецький. Фото з відкритих джерел
Влітку 1921 року, переслідуваний радянською владою, отець Микола оголосив про свою приналежність до щойно створеної Української Автокефальної Православної Церкви.
На Другому Всеукраїнському Православному Соборі в жовтні 1927 року єпископа Гайсинського Миколу Борецького обрано на митрополита Київського і всієї України замість Василя Липківського, усунутого з посади радянською владою.
Після арешту діяча у 1930 році, його засудили до 8 років перебування у концтаборі.
Миколу Борецького перевили до Москви, а згодом до Ярославля, де він тяжко захворів. Відмовившись підписати заяву до папи Римського про відсутність у радянському союзі переслідувань за релігійною ознакою, він був доведений тортурами до божевілля та невдовзі переведений до Соловецького табору, а згодом до психіатричної лікарні.
Останні відомості про митрополита датуються 1935 роком, подальша доля невідома.
До теми: у столиці облаштували пам’ятник знаковому для кримських українців діячу.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
