Нещодавно Київрада перейменувала низку міських топонімів, назви яких пов’язані з радянським союзом, російською федерацією та її сателітами. Також у межах дерусифікації свою назву змінила також і вулиця Льва Толстого в центрі міста, що протяглася між трьома районами міста: Шевченківському, Голосіївському та Солом’янському.
На мапі нашого міста вулиця виникла ще у середині ХІХ сторіччя під назвою Шулявська, оскільки пролягала в бік однойменної історичної місцевості. У 1891 році вона змінила назву на Караваєвська — честь видатного українського хірурга, вченого та професора медицини Володимира Караваєва (1811-1892) у зв’язку з відзначенням його 50-річної діяльності в Київському університеті.
Караваївська площа та вулиця Велика Васильківська на старовинній листівці. Фото з відкритих джерел
Вулиця одержала назву на честь видатного хірурга В.Караваєва. Фото з відкритих джерел
У 1920 вулицю перейменували на честь російського письменника Льва Толстого. Під час німецької окупації міста у 1941-1943 роках вулиця ненадовго змінила назву на Шевченко-штрассе, але після відновлення комуністичної влади відновила попередню назву.
Дискусії щодо доцільності перейменування цієї вулиці точилися вже давно, а представники громадськості неодноразово виступали за відновленням історичної назви на честь Володимира Караваєва. Однак, ця ідея не знаходила належної підтримки, окрім того його ім’я має інша вулиця у Солом’янському районі міста.
На початку цього року, кияни у застосунку «Київ цифровий» підтримали пропозицію перейменування вулиці Льва Толстого на честь гетьмана Павла Скоропадського.
Павло Скоропадський належав до старовинного козацького роду. Фото:
Він належав до старовинного козацько-старшинського роду Скоропадських. За родинною легендою він походив від шляхтича Федора Скоропадського, який став козаком, оселившись на Брацлавщині. Свого часу він відважно воював у війську Богдана Хмельницького, однак, поліг у кривавій битві під Жовтими Водами. Онук Федора — Іван Скоропадський — у 1708–1722 рр. був гетьманом України. А Павло Скоропадський є нащадком його роду по лінії брата.
Народився Павло Скоропадський 15 травня 1873 року у місті Вісбаден у Німеччині. Дитячі роки провів у родинному маєтку у Тростянці, що на Полтавщині. Згодом майбутній гетьман пройшов домашній курс навчання, а після передчасної смерті батька вступив до Пажеського корпусу в Санкт-Петербурзі. Цей закритий учбовий заклад, доступний лише для дітей знаної аристократії, давав курс знань не тільки за середню школу, але й вищу освіту.
Павло Скоропадський з дружиною Олександрою. Фото з відкритих джерел
У січні 1898 року бере шлюб з 18 річною фрейлиною імператриці Олександрою Дурново. Шлюб виявився дуже щасливим. Загалом подружжя мало 6 дітей: трьох синів та трьох дочок. Один з синів Павло помер у два з половиною роки, влітку 1918 року. Наймолодша донька Олена народилася вже у Берліні у червні 1919 року.
Наприкінці ХІХ — початку XX століття Павло Скоропадський робить успішну військову кар’єру. У 1904 бере участь у російсько-японській війні та одержує за хоробрість золоту зброю. З 1914 по 1917 рік, під час Першої світової війни, вміло командував різними дивізіями та корпусами.
Дружина Олександра та діти: Марія, Єлизавета та Петро. Фото: Родина Скоропадських
Старші діти П.Скоропадського на прогулянці з нянею в маєтку на Сумщині. Фото: Родина Скоропадських
Доньки Марія та Єлизавета. Фото: Родина Скоропадських
Син Петро. Фото: Родина Скоропадських
29 квітня 1918 року П. Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили у підтримці Центральній Раді та її Раді Міністрів, тому переворот пройшов без пострілів та крові. Того самого дня в Софіївському соборі архієпископ Никодим благословив нову владу, а на Софіївському майдані був проведений урочистий молебень.
Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» росії, не визнала Гетьманську державу.
На закиди росіян Павло Скоропадський відповідав:
«Великороси кажуть: «Ніякої України не буде», а я кажу: «Як би не склалось, Україна у тій чи іншій формі буде. Не змусиш річку текти назад, так само з народом, його не змусиш відмовитись від його ідеалів. Тепер ми живемо у часи, коли одними тільки багнетами нічого не зробиш».
Молебень на Софійській площі на честь інаугурації Гетьмана. Фото: Національний музей історії України
З ініціативи української громадськості та за підтримки гетьмана протягом 1918 року були створені Українська Академія наук (що існує й донині, першим її президентом став Володимир Вернадський), засновані два державні українські університети — в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.
Гетьманський пройом у Резиденції на Липках. Фото з відкритих джерел
За недовгого часу правління гетьмана Скоропадського був здійснений ціла низка кардинальних реформ у багатьох сферах, покликаних закріпити незалежність молодої Української держави, зокрема: прийняті закони про українську державну символіку і українське громадянство, удосконалена грошова система, сформований державний бюджет, виплачувалися зарплати та пенсії.
Гетьман з дружиною та дітьми у Києві в 1918 році. Фото: Родина Скоропадських
Павло Скоропадський. Фото: Родина Скоропадських
Значну увагу гетьман приділяв також становленню української автокефальної церкви, вбачаючи у цьому національну необхідність.
Також у молодій державі прийняли закон про загальний військовий обов’язок, що сприяло формуванню українських збройних сил, які мали складатися з 8 армійських корпусів. Також, гетьманський уряд започаткував розвиток українського морського флоту та національної авіації.
У період правління Павла Скоропадського було відновлене право приватної власності. Законодавством дозволялося вільне підприємництво, а також регламентувався розвиток торгівлі. Вперше після голодних місяців кінця 1917 року, магазини знову були заповнені товарами. На фоні злиденної постреволюційної росії, Київ ненадовго перетворився на справжній центр добробуту.
Грамота до Українського народу. Фото: Національний музей історії України
Надзвичайно слушною та актуальною є позиція Павла Скоропадського, щодо Криму, який вважав, що: «Україна не може існувати без Криму — це буде якийсь тулуб без ніг».
На жаль, в тогочасних умовах жорстокого протистояння, що охопило не тільки територію колишньої російської імперії, а й більшість європейських країни, збройні сили гетьманського уряду не змогли стримати розростання та посилення повстанської війни, очолюваною Директорією.
14 грудня 1918 р. війська Директорії увійшли до Києва. Невдовзі після повалення влади, Павло Скоропадський з родиною емігрував до Берліна.
Завдяки йому. У 1925 році, в Німеччині заснували Український науковий інститут при Берлінському університеті, який зіграв велику роль у розвитку української науки та культури в еміграції.
Павло Скоропадський з сином Данилом. Фото: Родина Скоропадських
Фото: Родина Скоропадських
16 квітня 1945 року Павло Скоропадський дістав тяжке поранення під час бомбардування англо-американськими військами станції Платлінг поблизу Мюнхена, а за 10 днів помер у шпиталі.
Постать Павла Скоропадського є надзвичайно яскравою та досить суперечливою. Для когось колишній гетьман є палким патріотом, а для когось — іноземний ставленик, але незаперечним є той акт, що за свій короткий термін правління він прагнув розвивати Україну, як цивілізовану та європейську державу. Тож, без знань про нього та його діяльність неможливо сформувати повне уявлення про українські визвольні змагання та революції 1917-1921 років, як важливий етап у становленні нашої держави.
Павло Скоропадський у 1940 році. Фото: Родина Скоропадських
Нагадаємо, що у столиці вже існує вулиця Павла Скоропадського на Бессарабці (пролягає від Великої Васильківської до Басейної), яку з метою уникнення дублювання пропонували перейменувати на честь мера Києва (1996-2006 рр.) Олександра Омельченка, який помер 25 листопада 2021 року від ускладнень коронавірусу. Однак, ця пропозиція не набрала належної підтримки, тож дискусії щодо обрання нової назви для цього топоніму ще тривають.
До теми: Нові адреси Києва: бульвар на Печерську одержав ім’я Миколи Міхновського
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
