Чого ми очікуємо, придбавши квиток на оповідь про поп-зірку? Психологічного розбору генія? Відвертої бесіди про ціну популярності? Чи нам просто хочеться дві години перебувати в затемненні, ритмічно рухаючи ногою під хіти, під які колись відривалися на шкільних вечірках?
Останні сім років, приблизно з того часу, як «Богемна рапсодія» отримала свій мільярд у прокаті, правила гри стали зрозумілими. Вдалий байопік — це не фільм. Це відмінний механізм для підвищення переглядів на платформах і закріплення спадку. Власникам прав необхідно збувати старі каталоги новим поколінням. А родичам померлих знаменитостей — підтримувати ілюзію бездоганності, інакше вони просто відберуть права на музику.
І ось ми маємо «Майкла» — довгоочікуваний фільм-біографію про Джексона. І це, напевно, абсолютна кульмінація формату «кіно як маркетинговий інструмент».
Слон, якого не впустили до кімнати
Майкл Джексон був не лише видатним артистом. Він був одним із найбільш заплутаних, найдивніших феноменів поп-культури. Працеголік, одержимий славою, дитина, у якої ніколи не було юності, живий тест Роршаха на тему етнічної приналежності та сексуальності. А також — особистість, яку багато років звинувачували у педофілії та вчинках, від яких стає моторошно.
Так от, у кінострічці «Майкл» про це — жодного слова.
Усі ті скандали, процеси та звинувачення, які визначили останні декади його життя (і для багатьох назавжди стали еквівалентом його імені), просто зникли. Подейкують, спочатку зняли розширену, темну версію, яка торкалася цих питань. Але потім юристи сім’ї Джексонів згадали, що угода з його першим заявником, Джорданом Чендлером, забороняє обом сторонам відкрито говорити про деталі.
Натомість творці вирішили завершити фільм на переможній ноті епохи Thriller. Це дещо нагадує рішення закінчити біографію капітана «Титаніка» у момент, коли він з радістю піднімається на капітанський місток і дивиться на сонце. Якщо ви раптом прибули з іншої планети і не знаєте, чим усе скінчилося, то вирішите, що далі на Майкла чекала безтурботна старість на фермі з альпаками.
Питання сімейні
Щоб зрозуміти, як побудоване це кіно, достатньо подивитися на титри. Частина родичів виступила продюсерами і охоче дала згоду (наприклад, сини Прінс та Бланкет). Інші, як дочка Періс чи сестра Джанет, показово дистанціювалися.
Те, що залишилося на екрані — це такий собі коштовний відеокліп-панегірик. Сюжету як такого небагато, екранний час зайнятий студійними сесіями та нарізкою стадіонів, що шаленіють. Племінник Майкла, Джафар Джексон, дуже наполегливо копіює дядька. Він робить правильні рухи, правильні вокальні зітхання, але, зрозуміло, зловити ту магічну, майже неземну енергію справжнього Майкла неможливо.
Справжнє відкриття — це 12-річний хлопець на ім’я Джуліано Вальді, який грає молодого Джексона. Він якимось дивом передає цей жахливий стан надзвичайно талановитої дитини, яка починає усвідомлювати, що за обдарованість доведеться розплатитися власною незалежністю та нормальним станом психіки.
Увесь конфлікт у фільмі, вся темрява і причини майбутніх зривів Майкла покладені на одного зручного винуватця — його батька Джозефа (Колман Домінго). Так, Джозеф був деспотом. Фільм відверто тицяє нам в очі: ось батько каже йому «ти або переможець, або невдаха» (ага, ось чому він так зациклився на рейтингах продажів!), а ось батько називає його «великим носом» (ну, ви зрозуміли, до чого це призведе в кабінеті пластичного хірурга). Це зручно — звалити всі демони на суворого татка з Ґері, штат Індіана, який просто хотів витягнути сім’ю з бідності.
Але найкумедніше в цьому фільмі — це персонаж рятівника. Знаєте, хто допомагає Майклу вирватися з-під батьківської опіки? Адвокат Джон Бранка. Який, ось диво, сьогодні є співкерівником спадщини Джексона. Тобто людина буквально спродюсувала кінострічку, де зобразила себе світлим лицарем від юриспруденції. Коли актор з серйозним виразом обличчя вимовляє репліки на кшталт: «Майкле, тобі треба записати кілька чудових демок», хочеться трохи протерти очі від цього параду самозакоханості.
Магія натовпу
Чи є у Майкла якесь внутрішнє життя за межами музики? Нам показують, як він читає «Пітера Пена», спілкується з тваринками («Вони не домашні тварини, вони мої друзі!») і роздає іграшки хворим дітям. Він тут не жива людина з недоліками, а святий мученик від поп-музики. Історія плоска, як дошка.
Але тут я маю зробити крок назад і визнати одну річ. Дивитися таке кіно в напівпорожньому залі для преси, скептично попиваючи каву — це одне. А ось коли це вийде в широкий прокат… У залі, повному шанувальників, коли з колонок вдарить бас Billie Jean, люди будуть підспівувати, ридати і танцювати в проходах. Я колись так само кривився від сценарію «Богемної рапсодії», поки не побачив, як звичайні глядачі виходять із залу абсолютно радісними, а потім тижнями слухають Queen у навушниках.
Перед титрами на екрані з’являється напис: «Історія продовжується». Продюсери ніби натякають на продовження. Це звучить як поганий анекдот. Зняти сиквел означало б показати судові зали, параною, залежність від препаратів і фінал із зупинкою серця у 2009-му. Хто купить попкорн на такий показ?
Я не знаю, як сприймають Джексона двадцятирічні. Для них він — персонаж з минулого, чиї хіти досі грають на Гелловін. Вони живуть у світі, де кумирів «скасовують» за один невдалий твіт, а звинувачення 1993 року, які тоді здавалися чимось неймовірним, сьогодні сприймаються як частина звичайного інформаційного гулу.
Цей фільм їм нічого не роз’яснить. «Майкл» — це не обман, але й точно не істина. Це стерильний, комфортний напівморок. І, мабуть, нам доведеться самим вирішувати, чи достатньо нам просто доброї музики, щоб не ставити зайвих питань.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Ви за ідеальну легенду чи за незручну правду в кіно?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
👑 Легенда понад усе ⚖️ Правда без цензури 🧐 Маю власну думку
📊 Карта думок
👑 Легенда понад усе 0% ⚖️ Правда без цензури 0% 🧐 Маю власну думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!